Рішення

від 26.02.2014 по справі 902/60/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2014 р. Справа № 902/60/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ", м.Київ

до: Фермерського господарства "Дар 5", с.Куманівці, Хмільницький район, Вінницька область

про стягнення 626 468,88 грн.

за участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

за участю представників

позивача: Ляшко С.В., довіреність № 25/02-1 від 25.02.2014 року, паспорт серії АА № 911547, виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 11.12.1998 року.

Назімов Д.М., директор, наказ № 22-К від 25.07.2013 року, паспорт серії NO № 9162944 Казахська республіка.

відповідача: не з'явився.

інші: ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро": Винник Т.М., довіреність від 24.02.2014 року, паспорт серії АВ № 994370, виданий Гніванським МВ УМВС України у Вінницькій області, 18.06.2012 року.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" до Фермерського господарства "Дар 5" про стягнення 626 468,88 грн., з яких 500 000,00 грн. попередньої оплати, 15 968,88 грн. пені за період з 11.11.2013 року по 27.12.2013 року, 105 000,00 грн. штрафу, 5 500,00 грн. 20 % річних за період з 01.12.2013 року по 20.12.2013 року в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року в частині виконання зобов'язання по поставці товару в обумовлені договором строки.

Ухвалою суду від 16.01.2014 року порушено провадження у справі № 902/60/14 та призначено до розгляду на 05.02.2014 року.

04.02.2014 року до суду надійшло заперечення відповідача в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на відсутність вини у порушенні та простроченні виконання зобов'язання позаяк при поставці зерна на елеватор останній відмовлявся приймати товар по причині відсутності підписаного з позивачем договору.

Також 04.02.2014 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю забезпечення в судове засідання явки представника.

Ухвалою від 05.02.2014 року розгляд справи відкладено до 19.02.2014 року в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

17.02.2014 року до суду надійшла заява позивача про часткове зменшення позовних вимог (вих.№ 32 від 17.02.2014 року) відповідно до якої останній просить зняти позовну вимогу про стягнення з відповідача 5 500,00 грн. 20 % річних.

Також 17.02.2014 року до суду надійшло письмове пояснення позивача в якому останній посилається на безпідставність доводів викладених у відзиві відповідача.

19.02.2014 року позивачем в судовому засіданні подано клопотання про відмову від позовних вимог про стягнення 5 500,00 грн. 20 % річних, яке прийнято судом до розгляду.

В зв'язку з необхідністю витребування від сторін, а також від ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" додаткових доказів ухвалою від 19.02.2014 року розгляд справи відкладено до 26.02.2014 року про що представники сторін повідомлялись під розпис в засіданні суду 19.02.2014 року.

25.02.2014 року до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи мотивоване неможливістю забезпечення в судове засідання явки представника (Вишнівської Ю.В.) по причині її участі в іншому судовому процесі в Хмільницькому міськрайонному суді Вінницької області.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши клопотання відповідача суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з наступних міркувань.

Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Із змісту заявленого відповідачем клопотання не вбачається об'єктивної неможливості для останнього забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від частини позовних вимог про стягнення пені у розмірі 15 968,88 грн., яка прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

20.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КУСТО АГРО ТРЕЙДИНГ" (Покупець) та Фермерським господарством "Дар 5" (Постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 39ПМВ/К/Ж згідно п.1.1 якого Постачальник у визначений Договором строк (термін) поставляє/передає Покупцю наступну сільськогосподарську продукцію (Товар): найменування Товару - кукурудза 3-го класу для кормових потреб українського походження врожаю 2013 року; одиниця виміру Товару - метрична тонна; обов'язкова кількість Товару до передачі: 1 300 тон., Покупець зобов'язується прийняти Товар (в заліковій вазі з якісними показниками вказаними в п.1.1.1) та оплатити його (а.с.14-17, т.1).

Пунктом 1.1.1 Договору визначено якісні показники Товару: смітна домішка - 2,0 % макс.; вологість - 14,0 % макс.; зернова домішка - 10,0 % макс., в т.ч. - битих - 5 % макс; пошкоджених - 5 % макс., а решта показників повинні відповідати вимогам ДСТУ 4525-2006 чинним на Україні.

Згідно п.п.1.2, 1.2.1 Договору термін поставки: з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року включно, авансована партія Товару - п.1.3.1 - Постачальник поставляє/передає до 10.11.2013 року.

Відповідно до п.1.2.2 Договору поставка відповідної партії Товару вважається здійсненою з дотриманням умов Розділу 5 п.2.1 - п.2.6 "Порядок переоформлення зерна від одного власника іншому" Інструкції "Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних" № 661від 13.10.2008 року.

Умови поставки: EXW-Елеватор, 23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Барляєва, 28-А (Згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інші умови не передбачені сторонами у додатковій угоді, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.3 Договору).

Авансована партія Товару - п.3.3 - для передачі Покупцю 510 тон. У випадку, якщо загальна кількість Товару згідно п.1.1 Договору становить менш ніж 510 тон, Покупець має право приймати Товар у повному обсязі одноразово (п.1.3.1 Договору).

Пунктами 2.2-2.3 Договору визначено документи, які є обов'язковими для приймання кожної окремої партії Товару (належним чином оформлені): складська квитанція на зерно (партію Товару) (перший примірник); картка аналізу зерна (форма № 47) (на партію Товару); акт приймання-передачі зерна, який підписується в тристоронньому порядку, а також вказано, що Постачальник зобов'язується надати одночасно з Товаром (кожною його партією) наступні документи: специфікацію на партію Товару; акт приймання-передачі партії Товару; видаткова накладна на партію Товару; податкова накладна на партію Товару (згідно діючого законодавства).

Ціна однієї тони Товару на момент укладення даного договору становить 980 грн., з ПДВ (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору погоджено, що Покупець в якості передоплати за Товар, який зазначений в п.1.1 цього Договору здійснює перерахування грошових сум (Авансовий платіж) на підставі рахунку-фактури Постачальника на рахунок останнього в розмірі 500 000,00 грн..

Як вбачається із матеріалів справи Покупець перерахував Постачальнику 500 000,00 грн. за поставку Товару на умовах договору № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 22.08.2013 року № 1213 та випискою банківської установи щодо руху коштів (а.с.18, т.1).

Свідченням того, що кошти перераховувались саме на виконання договору № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року є посилання в даному платіжному дорученні в графі "Призначення платежу" саме на даний договір.

За твердженням Позивача взяте на себе за договором № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року зобов'язання щодо поставки 1 300 тон зерна кукурудзи у визначені строки - авансована партія до 10.11.2013 року, решта - до 30.11.2013 року включно - відповідачем не було виконано.

Із матеріалів справи слідує, що Позивач неодноразово звертався з листами та вимогами-претензіями до відповідача в яких вимагав повідомити про причини невиконання зобов'язання та повернення попередньої оплати (від 17.10.2013 року № 187, від 19.11.2013 року № 218, від 03.12.2013 року № 237, від 20.12.2013 року № 265).

Непоставка Товару Постачальником (відповідачем) в обумовлені договором строки спонукала звернутись Покупця (позивача) з даним позовом до господарського суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки зерна майбутнього врожаю № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 662-664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Судом раніше вже вказувались строки поставки Товару за договором поставки зерна майбутнього врожаю № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року.

Зокрема зазначалось, що відповідно до п.п.1.2, 1.2.1 Договору термін поставки: з 01.10.2013 року по 30.11.2013 року включно, авансована партія Товару - п.1.3.1 - Постачальник поставляє/передає до 10.11.2013 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

На момент проведення судового засідання 26.02.2014 року матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем Товару у відповідності до п.п.1.2.2, 1.3, 2.2, 2.3 Договору (поставка зерна кукурудзи на EXW-Елеватор, 23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Барляєва, 28-А (Згідно ІНКОТЕРМС 2010), яка вважається здійсненою при передачі Покупцю ряду документів, в тому рахунку складської квитанції, картки аналізу зерна, акту приймання-передачі зерна тощо), а також доказів повернення попередньої оплати, що підтверджується довідкою відділення № 220/01 ПАТ АБ "Укргазбанк" від 17.02.2014 року та письмовим поясненням від 26.02.2014 року № 42.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді борг відповідача перед позивачем за оплачений, але не поставлений Товар становить 500 000,00 грн.

Виходячи із встановлених обставин справи і наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення коштів в розмірі 500 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

При прийнятті рішення за вказаною позовною вимогою судом враховано правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 року № 3-127гс11 , яка в силу статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 105 000,00 грн. штрафу суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.199 ГК України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Частиною 1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст.ст.230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У рази, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 105 000,00 грн. за відмову від виконання зобов'язання щодо поставки Товару, обумовленого сторонами договору, який укладений сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 договором поставки зерна майбутнього врожаю № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року сторони регламентували відповідальність сторін.

Так, п.6.4 Договору передбачено, що у разі односторонньої відмови від виконання поставки Товару за цим Договором Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 105 000,00 грн..

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та частини 1 ст.549 ЦК України, що передбачають можливість застосування такого виду як штрафу за прострочку виконання не грошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст.627 Цивільного кодексу України, яка передбачає свободу договору.

Постановами Верховного Суду України 22.11.2010 року № 3-24гс10, від 03.12.2013 року № 3-35гс13 встановлено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пені застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі відмови від виконання поставки Товару штрафу у розмірі 105 000,00 грн.; спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема штраф, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вказана вимога є правомірною та такою, що грунтується на діючому законодавстві та умовах договору.

Стягуючи штраф в повному обсязі судом враховано, що позивачем подано клопотання та заяву про відмову від позовних вимог про стягнення 20 % річних та пені, що зменшує загальний розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення.

Також при стягненні штрафу судом враховано приписи ч.1 ст.665 ЦК України відповідно до якої у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

При цьому під відмовою продавця передати товар слід розуміти невиконання ним дій із передачі товару у строки та на умовах, передбачених договором.

В свою чергу невиконання продавцем обов'язку із передачі товару може надавати покупцеві право вимагати сплати неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем не вчинялись дії щодо належного виконання взятого на себе зобов'язання за Договором, що приводить суд до переконливого висновку про односторонню відмову останнього від виконання поставки і як наслідок є підставою для стягнення з нього штрафу.

Розглянувши клопотання від 19.02.2014 року та заяву від 26.02.2014 року представників позивача про відмову від позовних вимог про стягнення 20 % річних в сумі 5 500,00 грн. та 15 968,88 грн. пені за період з 11.11.2013 року по 27.121.2013 року суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Клопотання та заява позивача про відмову від позову в частині стягнення 20 % річних пені приймаються судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому суд враховує, що клопотання та заяву про відмову від позову подано представниками позивача - Геликом Р.О. та Ляшко С.В., у яких наявні повноваження на здійснення вказаної процесуальної дії, що вбачається із змісту їх довіреностей б/н від 20.12.2013 року та № 25/02-1 від 25.02.2014 року відповідно.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині стягнення 5 500,00 грн. 20 % річних та пені 15 968,88 грн. пені за період з 11.11.2013 року по 27.121.2013 року підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів поставки Товару чи повернення коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, видаткові накладні тощо).

Заперечення відповідача наведені у його відзиві оцінюються судом критично, оскільки наведені у ньому доводи є юридично неспроможними та не спростовують правомірності та обгрунтованості заявленого позову.

Зокрема посилання відповідача на те, що ним здійснювалась поставка зерна кукурудзи від прийняття якої відмовилось ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" по причині відсутності укладеного договору між елеватором та позивачем не відповідає дійсності.

В письмовому поясненні № 47 від 25.02.2014 року ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" вказало, що на протязі 2013 року ФГ "Дар 5" послугами елеватора не користувалось, договір складського зберігання не укладало, прийомка зерна поставка якого відбувалась автомобілем КАМАЗ д/н АВ 8773 ВО з причепом д/н АВ 6113 ХР в 2013 році не здійснювалась.

При цьому судом встановлено, що між ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" та ТОВ "Кусто Агро Трейдинг" 11.07.2013 року було укладено договір складського зберігання № 15-Ж/13, який долучено до письмового пояснення ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" № 47 від 25.02.2014 року.

Надані відповідачем товарно-транспортна накладна БЗС № 518761 від 16.11.2013 року та акт про неможливість виконання договору поставки від 16.11.2013 року не підтверджують належність виконання відповідачем взятого на себе за договором поставки зерна майбутнього врожаю № 39ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року зобов'язання виходячи з наступного.

Як вказувалось вище, умовами Договору передбачалось, що поставка кукурудзи здійснюється на умовах EXW-Елеватор , 23100, Вінницька область, м.Жмеринка, вул.Барляєва, 28-А (Згідно ІНКОТЕРМС 2010) і вважається здійсненою при передачі Покупцю ряду документів, в тому рахунку складської квитанції, картки аналізу зерна, акту приймання-передачі зерна тощо).

Термін Інкотермс EXW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

З врахуванням наведеного вище, п.п.1.2.2, 1.3, 2.2, 2.3 Договору, ст.ст.662-664 ЦК України суд приходить до висновку, що Постачальник для належного виконання зобов'язання мав укласти відповідний договір з ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" та при поставці зерна кукурудзи передати ряд документів Покупцю, серед яких: складська квитанція на зерно (партію Товару) (перший примірник); картка аналізу зерна (форма № 47) (на партію Товару); акт приймання-передачі зерна, який підписується в тристоронньому порядку; специфікація на партію Товару; акт приймання-передачі партії Товару; видаткова накладна на партію Товару; податкова накладна на партію Товару (згідно діючого законодавства) чого відповідачем не було зроблено, що власне ним і не заперечується.

Окрім того суд наголошує на тому, що спроба поставки зерна кукурудзи була здійснена з порушенням строків визначених п.1.2.1 Договору, тобто після 10.11.2013 року.

Також суд зауважує, що Покупцем було запропоновано Постачальнику змінити місце поставки на EXW-Елеватор, ТОВ "Голендрівське ХПП", 22442, Вінницька область, Калинівський район, селище Голендри, вул.Жовтнева, 5-А (Згідно ІНКОТЕРМС 2010) шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 20.11.2013 року, однак вказана пропозиція не була погоджена Постачальником.

Факт надання пропозиції Постачальником щодо зміни місця поставки підтверджено в усному поясненні керівника ФГ "Дар 5" в судовому засіданні, яке відбулось 19.02.2014 року.

Наданий відповідачем договір застави майбутнього врожаю № 7 від 20.08.2013 року до договорів № 39ПМВ/К/Ж та № 40ПМВ/К/Ж від 20.08.2013 року не спростовує факту порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання за Договором і не може слугувати підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 5 500,00 грн. 20 % та 15 968,88 грн. пені в зв'язку з відмовою позивача від останніх.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України позаяк спір виник внаслідок його неправильних дій.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 08,62 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду визначена в сумі 626 468,88 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 12 529,38 грн., а сплачено 12 538,00 грн. (платіжне доручення № 1711 від 15.01.2014 року).

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

26.02.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Дар 5", вул.Гагаріна, 30, с.Куманівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22053 (ідентифікаційний код - 36401933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг", Військовий проїзд, 1, Печерський район, м.Київ, 01103 (ідентифікаційний код - 38346838) - 500 000 грн. 00 коп. - боргу, 105 000 грн. 00 коп. - штрафу, 12 529 грн. 38 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 5 500 грн. 00 коп. - 20 % річних та 15 968 грн. 88 коп. - пені.

4. Провадження в частині стягнення 5 500 грн. 00 коп. - 20 % річних та 15 968 грн. 88 коп. - пені припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг", Військовий проїзд, 1, Печерський район, м.Київ, 01103 (ідентифікаційний код - 38346838) судовий збір в розмірі 08 грн. 62 коп. , сплачений згідно платіжного доручення № 1711 від 15.01.2014 року.

7. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг", Військовий проїзд, 1, Печерський район, м.Київ, 01103 (ідентифікаційний код - 38346838) судового збору в розмірі 08 грн. 62 коп. , сплаченого згідно платіжного доручення № 1711 від 15.01.2014 року. Оригінал платіжного доручення № 1711 від 15.01.2014 року знаходиться в матеріалах справи 902/60/14 (а.с.7, т.1).

8. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 лютого 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Гагаріна, 30, с.Куманівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22053.