Ухвала

від 18.02.2014 по справі 801/507/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Київ К/800/22740/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової служби України

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 р.

у справі № 801/507/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Канон»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та Державної податкової служби України

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Канон» (далі - позивач, ПАТ «Канон») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач-1, ДПІ у м. Сімферополі) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України) про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправною відмову ДПС України в прийнятті податкової декларації ПАТ «Канон» з податку на додану вартість за листопад 2012 року. Зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі відобразити показники декларації ПАТ «Канон» за листопад 2012 року по ПДВ в картці особового рахунку по ПДВ.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПС України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2012 року ПАТ «Канон» на адресу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі електронною поштою направлено декларацію з ПДВ із довідкою про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2) та розрахунком суми бюджетного відшкодування (додаток 3) за листопад 2012 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2012 року (додаток 5), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2012 року.

Квитанцією №1 від 19.12. 2012 року ДПС України до відома позивача доведено про неприйняття декларації за листопад 2012 року в зв'язку з тим, що позивач не був платником ПДВ у листопаді 2012 року.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Статтею 48 ПК України визначено умови складення податкової декларації, її обов'язкові реквізити. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією (п. 48.7 ст. 48 ПК України).

Також судами встановлено, що надана позивачем до податкового органу декларація з податку на додану вартість за листопад 2012 року не містить в собі будь-яких порушень наведених норм законодавства.

Пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011, затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку №1492 строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

Відповідно до пункту 4 Розділу Ш Порядку №1492 податкова звітність у паперовій формі подається на аркушах А4, в електронній формі - згідно з порядком підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку. Договір про визнання електронних документів надається до органу ДПС за місцем реєстрації платника податків.

Квитанція про одержання звіту в електронній формі - електронний документ, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі (наказ Державної податкової адміністрації України від 06.04.2009 № 168 «Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах ДПС України»).

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04. 2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності», а саме пункту 7.4, квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

У пункті 7.5 статті 7 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.04. 2008 №233 «Про подання електронної податкової звітності» зазначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, до обов'язків Державної податкової служби України входить автоматизоване ведення бази Реєстру, а до обов'язків Державної податкової інспекції у місті Сімферополі безпосередньо прийом декларацій. А відтак, до повноважень Державної податкової служби України, як до суб'єкта владних повноважень, не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відмову в прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2012 року було направлено саме Державною податковою службою України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно з актом №138/15-2 від 24.07.2009 року анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.08.2009 року у справі №2а-9114/09/8/0170 вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії акту №138/15-2 від 24.07.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АТЗТ «Канон».

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.11.2009 року у справі №2а-9114/09/8/0170 визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Сімферополі про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість АТЗТ «Канон», оформлене актом №138/15-2 від 24.07.2009 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.11.2009 року по справі №2а-9114/09/8/0170 залишена без змін, у зв'язку з чим вона набрала законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2011 року касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим відхилена, постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.11.2009 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року залишені без змін.

Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування свого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру (пункт 6.2 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 №978).

Згідно частини п'ятої статті 124 Конституції України, частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відтак, на час подання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року були відсутні правові підстави вважати позивача особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача-2 підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової служби України відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2013 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов