Рішення

від 21.02.2014 по справі 916/3410/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2014 р.Справа № 916/3410/13

За позовом Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-678"

про стягнення 7861,92 грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Куликовський В.В., довіреність від 19.09.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Закрите акціонерне товариство "Одеський автоскладальний завод", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-678" про стягнення суми основної заборгованості за договором оренди №43 від 15.05.2011р. у розмірі 7861,92грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.13р. порушено провадження у справі №916/3410/13.

07.02.2014р. позивач надав клопотання (вх.ГСОО№3217/14 від 07.02.2014р.) про залучення документів до матеріалів справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру єдиного державного реєстру фізичних осіб та юридичних осіб-підприємців.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.01.2014р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

15.05.2011р. між Закритим акціонерним товариством "Одеський автоскладальний завод" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-678" (орендар) було укладено договір оренди №43.

Відповідно до умов п.1.1 договору, в порядку та на умовах даного договору орендодавець передає орендарю у тимчасове, платне користування об'єкти оренди нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29, а орендар приймає у тимчасове платне користування: нежитлове приміщення загальною площею 28,00кв.м для використання у якості офісу; нежитлове приміщення загальною площею 55,00кв.м. для використання в якості складу, (надалі об'єкт оренди).

Згідно з п. 2.1 договору, передача об'єкта оренди здійснюється сторонами за актом приймання-передачі.

Умовами п.2.2 договору встановлено, що договір набирає законної сили з моменту підписання сторонами акту приймання -передачі та є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що даний договір діє з моменту п. 2.2 договору до 31 грудня 2011р.

Згідно з п. 4.3.3 договору, орендар зобов'язується крім орендної плати відшкодовувати орендодавцю вартість комунальних послуг, згідно наданих рахунків.

Відповідно до п. 5.1 договору, розмір орендної плати (ціна договору) за користування об'єктом оренди в цілому складає суму у розмірі 2300( дві тисячі триста) грн., з урахуванням ПДВ.

Умовами пункту 5.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно авансовим платежем не пізніше десятого числа поточного місяця, згідно виставлених рахунків, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок (касу) орендодавця.

Пунктом 5.3 договору встановлено, зо відшкодування комунальних послуг орендарем здійснюється до 10 числа поточного місяця.

Згідно з умовами п. 5.5 договору, при достроковому розірванні договору орендар сплачує платежі за всі надані послуги, передбачені п.п.5.1,5.3,5.4 даного договору за весь календарний місяць, але не більше ніж по день фактичної оренди.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що повернення об'єкта оренди здійснюється за актом приймання-передачі, підписаному уповноваженими представниками обох сторін.

15.05.2011р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі в оренду (користування) нерухомого майна (не житлових приміщень) №1.

01.12.2011р. між сторонами було укладено додаткова угода №1, відповідно до якої розмір орендної плати за користування об'єктом оренди з 01.12.2011р. становить 2355грн., набирає законної сили 01.04.2012р.

Відповідно до укладеної між ЗАТ "Одеський автоскладальний завод" та ТОВ "ДСК-678" додаткової угоди №2 від 01.11.2012р., договір оренди №43 від 15.05.2011р. було достроково розірвано.

У зв'язку з достроковим розірванням договору оренди №43 від 15.05.2011р., було складено акт приймання-передачі з оренди (користування) від 01.11.2012р., за умовами якого орендар передав, а орендодавець прийняв об'єкт оренди.

Позивач свої зобов'язання виконував належним чином, проте відповідач, починаючи з липня 2012р. по жовтень 2012р. порушував умови договору та не розраховувався за надане у користування нежитлове приміщення, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 7861,92грн.

12.11.2012р. позивач направляв на адресу відповідача претензію, з приводу погашення заборгованості на суму 8069,92грн., з урахуванням вартості комунальних послуг у розмірі 208грн.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-678" прийнятого на себе зобов'язання за договором оренди №43 від 15.05.2011р. щодо своєчасної оплати орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 7891,62грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так судом встановлено порушення відповідачем умов договору оренди №43 від 15.05.2011р. щодо своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7861,92грн., а саме: за липень 2012р. - на суму 796,92грн.; за серпень 2012р. - на суму 2355грн.; вересень 2012р. - на суму 2355грн.; за жовтень 2012р. - на суму 2355грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовна вимога Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-678" про стягнення заборгованості у розмірі 7861,92грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявними у справі матеріалами та підлягає задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1720,50грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-678" (67844, Одеська обл., Овідіопольський район, с.Кароліно-Бугаз, вул. Чорноморська, 3, кв.82, код ЄДРПОУ 37291647, р/р 2600331768980, Банк „КБ „Інвестбанк" МФО 328094) на користь Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод" (65003, м. Одеса, вул. О.Чепіги, 29, код ЄДРПОУ 00231604, р/р 26007302510018, Банк ФО „Промінвестбанк" МФО 328135) суму основної заборгованість у розмірі 7861(сім тисяч вісімсот шістдесят одну)грн. 92коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1720(одну тисяча сімсот двадцять)грн. 50коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.02.2014р.

Суддя Гут С.Ф.