Рішення

від 25.02.2014 по справі 905/381/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2014 Справа № 905/381/14

Господарський суд Донецької області у складі судді: Величко Н.В.

при помічнику судді Юрової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мевєрік», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», м. Донецьк

про: стягнення 15 810,44 грн.

Представники сторін:

від позивача : Понасенкова О.М. - за дов. № 225 від 15.01.2014 року

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мевєрік», м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором оренди № 25 від 01 лютого 2011 року у розмірі 15 810,44 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору оренди № 25 від 01 лютого 2011 року, відповідно до акту прийому-передачі від 01.02.2011р. ТОВ «АРТ БЕТОН» як орендарю було передано у тимчасове використання приміщення офісу площею 65,3 кв. м., що розташоване за адресою: 83020, м. Донецьк, вул. Бахрушина, 1а. Відповідачем свої зобов'язання за договором оренди не виконуються на підставі чого за період червень 2013р. по грудень 2013р. утворилась заборгованість з оплати орендної плати у сумі 15 672,00 грн., на яку за період вересень - грудень 2013р. нараховано пеню - 138,44 грн.

На підтвердження позову надано у копіях: договір оренди № 25 від 01.02.2011р., акт приймання-передачі майна від 01.02.2011р., акти звірки станом на 25.11.2013р. та на 09.01.2014р., лист № 220 від 14.10.2013р.; акти виконаних робіт № 79, 77, 75, 73, 71, 69; листи від 18.12.2013р. № 219, від 25.11.2013р. № 216, від 24.09.2013р. № 212, розрахунок пені, претензія -вимога № 211 від 13.09.2013р.

21.02.2014 року від ТОВ «Мевєрік» надійшла заява№ 230 від 20.02.2014р. про уточнення позовних вимог у якій позивач посилаючись на невірне нарахування у позовній заяві суми основного боргу та пені просив зменшити розмір позовних вимог та стягти з відповідача борг у сумі 8 016,25 грн., з яких основний борг за період серпень-листопад 2013р. у сумі 7 836,00 грн. та пеня період вересень-грудень 2013р. у сумі 180,25 грн.

Розгляд справи відкладався через неявку відповідача та ненадання останнім витребуваних судом документів та пояснень.

У судовому засіданні, що відбулось 25.02.2014р. позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі, з урахуванням заяви № 230 від 20.02.2014р. про уточнення позовних вимог

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзиву по суті спору не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що судом направлено процесуальні документи відповідачу у цій справі за адресою, зазначеною у позові; адреса відповідача, яка вказана у позові, відповідає відомостям, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 058617, тому відповідач, вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Суд вважає, що наявних у справі документів достатньо для вирішення спору, тому справа розглядається за наявними документами без участи відповідача згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача суд встановив наступне.

01.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мевєрік», як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», як орендарем, укладений договір оренди № 25 (а.с.16), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: 83020, м. Донецьк, вул. Бахрушина, 1а (п. 1.1). Загальна площа орендованого приміщення офісу складає 65,3 кв.м (п. 1.2).

Відповідно до п. 7.1 договору, орендатор сплачує за користування приміщенням площею 65,3 кв.м., за ціною за 1 кв.м. 20,00грн., з ПДВ 3,33 грн. В цілому орендна плата за 1 місяць становить 1 306,00 грн., з ПДВ 217,67 грн.

Оплата проводиться щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з дати підписання договору (п. 7.2).

Пунктом 7.3 договору встановлено, що за кожний день прострочки сплати орендної плати нарахховується пеня у розмірі 0,1% від суми заборгованості.

Відповідно до положень пункту 8 договору, строк оренди встановлено з 01.02.2011р. по 31.12.2013р. За спливом строку договору та виконанням усіх його умов орендатор має переважне право на укладення нового договору чи викупу приміщенння за згодою орендодавця. За два місяці до закінчення строку оренди орендатор має повідомити орендодавця про намір продовжити договір чи викупити приміщення. Орендатор зобов'язаний письмово повідомити орендодавця не пізніше двох місяців про звільнення орендованого приміщення, як на підставі закінчення строку договору, так і при достроковому звільненні та передати приміщення по акту у справному стані. Договір оренди може бути достроково розірваний за вимогою орендодавця, а орендатор виселений у разі використання орендованого приміщення без додержання вимог договору оренди та в разі не сплати орендарем орендної плати протягом двадцяти днів з моменту настання чергового строку платежу.

Відповідно до п. 9.1 договору, повернення орендодавцю орендованого приміщення має бути проведено протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії цього договору. Повернення оформлюєтся актом приймання-передачі (п. 9.3).

Договір підписаний сторонами без заперечень.

До договору складений Акт прийому-передачі № 1 від 01.02.2011р., підписаний з обох сторін про передачу ТОВ «АРТ БЕТОН» приміщення офісу площею 65,3 кв. м., що розташоване за адресою: 83020, м. Донецьк, вул. Бахрушина, 1а (а.с. 19).

З урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог № 230 від 20.02.2014р. предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача ТОВ «АРТ БЕТОН» за порушення договірних зобов'язань заборгованості у сумі 8 016,25 грн., з яких основний борг за період серпень-листопад 2013р. - 7 836,00 грн. та пеня за період вересень-грудень 2013р. - 180,25 грн.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525 , 526 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України , якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з серпень 2013р. по листопад 2013р. на виконання умов договору оренди № 25 від 01.02.2011р. надані відповідачу послуги з оренди на загальну суму 7 836,00 грн., про що свідчать наступні Акти виконаних робіт: за червень 2013р. № 69 від 17.06.2013р. на суму 1 306,00 грн., за липень 2013р. № 71 від 17.07.2013р. на суму 1 306,00 грн., за серпень 2013р. № 73 від 16.08.2013р. на суму 1 306,00 грн., за вересень 2013р. № 75 від 16.09.2013р. на суму 1 306,00 грн., за жовтень 2013р. № 77 від 14.10.2013р. на суму 1 306,00 грн., за листопад 2013р. № 79 від 15.11.2013р. на суму 1 306,00 грн.

Відповідачем орендні платежі не сплачені взагалі. Протилежного відповідачем не доведено.

Позивач неоднаразово звертався до відповідача з вимогою сплати заборгованості, що утворилась про що свідчать відповідні листи від 18.12.2013р. № 219, від 25.11.2013р. № 216, від 24.09.2013р. № 212 та претензія -вимога № 211 від 13.09.2013р. Проте, відповідні звернення залишились без відповіді.

Враховуючи, що станом на момент прийняття рішення відповідачем не надано доказів оплати послуг з оренди за договором № 25 від 01.02.2011р., тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 836,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на несвоєчасну сплату орендної плати по Договору, просить стягнути з відповідача пеню за період вересень-грудень 2013р. у розмірі 180,25 грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України ).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на суму 180,25 грн., суд вважає такий розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, а вимоги такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мевєрік», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором оренди № 25 від 01 лютого 2011 року у розмірі 8 016,25 грн., з яких основний борг за період серпень-листопад 2013р. - 7 836,00 грн. та пеня за період вересень-грудень 2013р. - 180,25 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БЕТОН» (83020, м. Донецьк, вул. Бахрушина, 1а, ЄДРПОУ 37434184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мевєрік» (83020, м. Донецьк, вул. Бахрушина, 1а, ЄДРПОУ 31615531) 7 836,00 грн. основного боргу, 180,25 грн. - пені та витрати на сплату судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2014р.

Суддя Н.В. Величко

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу, 2 - сторонам