Рішення

від 27.02.2014 по справі 913/218/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 лютого 2014 року Справа № 913/218/14

Провадження № 6/913/218/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозберігаючі технології 2010", місто Київ

до відповідача Дочірнього підприємства "Злагода" Комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори № 3 УЖКГ", місто Антрацит Луганської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Антрацитівське управління Державної казначейської служби України Луганської області, м. Антрацит

про стягнення 196 331 грн. 33 коп.

Суддя Василенко Т.А.

Секретар судового засідання Бородіна А.А.

У засіданнях від 24.02.2014 і від 27.02.2014 брали участь :

від позивача - Моргунов Р.І., довіреність № 173 від 06.02.2014;

від відповідача - Кривошеєв С.В., довіреність № 84 від 03.02.2014;

від 3-ї особи - Клунна О.В., довіреність № 7 від 20.02.2014.

В судовому засіданні 24.02.2014 було оголошено перерву до 27.02.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 363 від 20.12.2012 у загальному розмірі 196 331 грн. 33 коп., з яких: 177 660, 00 грн. - основна заборгованість; 13 180, 91 грн. - пеня; 5 490, 42 грн. - 3 % річних.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 07.02.2014 проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що згідно рішення Антрацитівської міської ради № 384 від 18.12.2012 були виділені бюджетні кошти для ремонту з гідравлічним очищенням систем опалення житлових будинків. На виділенні бюджетні кошти між ТОВ "Енергозберігаючі технології 2010" і ДП "Злагода" Комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори № 3 УЖКГ" було укладено договір № 363 від 20.12.2012. Станом на 24.12.2012 роботи за договором № 363 від 20.12.2012 були виконані та зареєстровані в реєстрі бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 24.12.2012 в Антрацитівському УДКСУ Луганської області. Так, з виписки Антрацитівського УДКСУ Луганської області від 28.12.2012 видно, що вони самостійно повернули фінансування за 2012 рік, в той час, як відповідачем дотримано усіх норм чинного законодавства для сплати позивачеві бюджетних коштів за виконану роботу.

3-ю особою - Антрацитівським управлінням Державної казначейської служби України Луганської області до суду надані пояснення, за якими, зокрема, зазначено наступне.

24.12.2012 підприємством ДП «Злагода» комунального підприємства Житлово- експлуатаційної контори №3 УЖКГ, як одержувачем бюджетних коштів, були зареєстровані фінансові та юридичні зобов'язання згідно договору від 20.12.2012 за № 363 за виконані роботи на загальну суму 177 660,00грн.

Здійснюючи в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка.

Усі розрахункові операції у грудні 2012 року здійснювалися в межах наявного фінансового ресурсу єдиного казначейського рахунка.

При проведенні видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів органи Казначейства в першу чергу та стислі терміни забезпечують виконання захищених статей видатків, перелік яких визначений частиною 2 статті 55 Бюджетного кодексу України, а саме виплату заробітної плати, стипендії, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, продуктів харчування, медикаментів тощо, враховуючи наповнення єдиного казначейського рахунка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У 2013 році фінансові та юридичні зобов'язання, що виникли за договором та актом виконаних робіт одержувачем бюджетних коштів ДП «Злагода» комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори №3 УЖКГ з 01.01.2013 в Антрацитівському управлінні Державної казначейської служби України Луганської області не реєструвалися.

Органи Казначейства України вживають усіх можливих заходів щодо проведення у повному обсязі розрахунків згідно наданих платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів державного та місцевих бюджетів, направляючи на це весь наявний фінансовий ресурс єдиного казначейського рахунка.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає наступне.

20.12.2012 між сторонами у справі було укладено договір № 363 на виконання з робіт (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався виконати на користь відповідача певні підрядні роботи, а відповідач - прийняти та оплатити виконані роботи на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору сторонами була узгоджена договірна ціна згідно кошторису у розмірі 180 295 грн. 00 коп.

Згідно п. 3 договору замовник здійснює оплату виконаних робіт на підставі актів. Кінцевий розрахунок - не пізніше 31.12.2012.

На виконання умов договору позивачем було виконано та передано, а відповідачем прийнято роботи згідно акту форми КБ-2в від 24.12.2012 на суму 177 660 грн. 00 коп.

Відповідачем виконані роботи у встановлений договором строк в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість в сумі 177 660 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Також відповідно до п. 6.4 договору позивачем нарахована пеня в сумі 13 180 грн. 91 коп. за період з 01.01.2013 по 01.07.2013 та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 5 490 грн. 42 коп. за період з 01.01.2013 по 11.01.2014.

Оскільки відповідач заборгованість. в добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом, який обґрунтовує посиланням на норми ст. ст. 536, 612, 854, 853 ЦК України та іншими нормами. Також позивач вважає, що положення в договорі щодо фінансування оплати виконаних робіт за рахунок бюджетних коштів не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором та посилається в тому числі і на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 124 Конституції України.

Відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем, але проти позову заперечує, посилаючи на відсутність його вини у спірних правовідносинах.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

20.12.2012 між ДП «Злагода» КП ЖЕК № 3 УЖКГ» (замовник - за договором, відповідач у справі) та ТОВ «Енергозберігаючі технології 2010» (підрядник - за договором, позивач у справі) було укладено договір на виконання робіт № 363.

За умовами вказаного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт з гідрохімічного очищення системи опалення у житловому будинку № 4 по вул. Кальницької у м. Антрациті..

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 2.1 договору загальна сума договору становить 180 295 грн. 00 коп.

Згідно п. 3 договору оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів форми КБ-2 та довідки форми КБ-3. Кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником не пізніше 31.12.2012.

Згідно п. 4.2.6 договору замовник зобов'язаний своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи.

На виконання умов договору 24.12.2012 позивачем було виконано та передано, а відповідачем прийнято роботи згідно акту форми КБ-2в за грудень 2012 року та довідки КБ-3 за грудень 2012 року на суму 177 660 грн. 00 коп.

За своєю правовою природою договір № 363 від 20.12.2012 є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заяви про них підряднику.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписань акта визнані судом обґрунтованими.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Так, відповідач як замовник прийняв відповідні роботи та підписав акт, але оплату вартості підрядних робіт не здійснив.

Наведеними вище обставинами та матеріалами справи підтверджено та визнано, відповідачем, що позивачем було виконано підрядних робіт на загальну суму 177 660 грн. 00 коп. і вказана сума відповідачем не оплачена.

В той же час, із матеріалів справи вбачається, що згідно реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 24.12.2012 № 16 відповідач мав намір оплатити виконані роботи, але не оплатив, як ним вказано, у зв'язку із самовільним поверненням Антрацитівським УДКСУ Луганської області бюджетного фінансування.

Яке вбачається з матеріалів справи, сторонами в договорі взагалі не було передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється за рахунок фінансування з державного бюджету. При цьому, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача, і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого Договором. Відповідна позиція відповідає практиці застосування статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод. (Постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у своєї Постанові від 15.05.2012 № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тітал» до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи зазначив: «Частиною першою статті 530 ЦК передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо не оплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі Частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.»

Крім того, з аналізу норми ст. 530 Цивільного кодексу України вбачається, що у випадках, коли строк (термін) виконання зобов'язання визначається вказівкою на подію, то це може бути лише подія, яка має неминуче настати. Умови (позиція) Відповідача ж про залежність проведення розрахунків за Договором в залежності від бюджетного фінансування чи надходження бюджетних коштів не є ні подією взагалі (оскільки залежить від волевиявлення осіб, а тому така є дією), та не є подією, яка має неминуче настати (оскільки її настання залежить від ряду суб'єктивних обставин, в тому числі волевиявлення інших (в тому числі Замовника) осіб, в тому числі від замовлення бюджетних коштів, від перерахунку таких тощо.

Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Між тим, спір у даній справі виник внаслідок невиконання договірних зобов'язань і відносини сторін у даній справі врегульовані, зокрема, нормами ГК України, ЦК України, які застосовуються судом до відносин сторін.

Як було наведено вище, відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо оплатити виконаних робіт, але не оплатив їх.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги позицію Верховного Суду України слід зазначити, що станом на момент звернення до суду із даним позовом у позивача виникло право вимоги відповідної оплати за виконані роботи, а у відповідача виник обов'язок щодо належного виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В даному випадку відповідачем було порушено зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт.

Відповідачем доказів оплати заборгованості не надано.

За таких обставин, доводи відповідача за відзивом судом відхиляються.

Виходячи з наведених фактичних обставин та доказів у справі позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 177 660 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені відповідно до п. 6.4 договору позивачем в сумі 13 180 грн. 91 коп. нарахованої за період з 01.01.2013 по 01.07.2013 слід зазначити наступне.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, наведених вище обставин та доводів відповідача за запереченнями, оплата виконаних робіт в сумі 177 660 грн. 00 коп. останнім здійснена не була.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким із видів, передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В даному випаду, відповідно до п. 6.4 договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати замовником вартості виконаних підрядних робіт замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну сплати від суми не перерахованих коштів.

Виходячи з того, що відповідачем було пропущено прострочення оплати послуг позивача за виконані роботи, то нарахування позивачем пені є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 490 грн. 42 коп. за період з 01.01.2013 по 11.01.2014 слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відповідно до ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було вказано вище, за умовами договору, кінцева оплата за виконані роботи здійснюється відповідачем не пізніше 31.12.2012.

Відповідно до акту виконаних робіт за грудень 2012 року відповідач підтвердив факт виконання позивачем відповідних робіт та їх вартість. При цьому, відповідачем розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, не оспорений та власного розрахунку зазначених нарахувань відповідачем не надано.

Виходячи з наведеного, нарахування 3% річних у вказаній вище сумі з боку позивача є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Злагода» Комунального підприємства Житлово-експлуатаційної контори №3 УЖКГ», м. Антрацит Луганської області, вул.. Кальницької, код 34166045, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010», м. Київ, вул. Цитадельна, 7, код 37100186, заборгованість в сумі 177 660, 00 грн., пеню в сумі 13 180, 91 грн. ., 3% річних в сумі 5 490, 42 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3 926 грн. 65 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 28.02.2014.

Суддя Т.А. Василенко