Рішення

від 24.02.2014 по справі 919/61/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року справа № 919/61/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго"

(вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040)

до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(вул. Хрустальова, буд. 60, м. Севастополь, 99040)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А-4408

(вул.Дибенко,1а, м.Севастополь, 99035)

про стягнення 92037,78 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Папоротний О.П., довіреність № 22285/0/2-13 від 26.12.2013;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення заборгованості у розмірі 393900,17 грн, з яких: 301862,39 грн - основна заборгованість, 58594,14 грн - пеня, 22035,35 грн - 3% річних, 11408,29 грн - інфляційні витрати.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 193, 275-277 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтю 26 Закону України "Про електроенергетику", Порядок постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №473 від 16.06.2005, Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996, обґрунтовані належним виконанням відповідачем умов договору №3604а від 27.06.2006 щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії.

Ухвалою від 15.01.2014 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Цією ж ухвалою в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Військову частину А-4408.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В ході судового засідання, яке відбулося 06.02.2014, представник позивача надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (вх.№1470/14 від 06.02.2014) про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 92037,78 грн, з яких: 58594,14 грн - пеня, 22035,35 грн - 3% річних, 11408,29 грн - інфляційні витрати (т.1 арк.с.81).

Частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму ) визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

Крім того, позивач просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 301862,39 грн в порядку пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 22.11.2013 відповідач сплатив заборгованість по активної електроенергії, що не було враховано позивачем при подачі цієї позовної заяви.

Суд вважає зазначене клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відсутність предмету спору є підставою для припинення провадження у справі.

Положеннями пункту 4.4 Постанови Пленуму визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 22.11.2013 було здійснено сплату суми основного боргу за спожиту активну енергію у розмірі 301862,39 грн, тобто до звернення позивача до суду із цим позовом, підстави для припинення провадження по справі у цій частині відсутні.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце повідомлені належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв'язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2006 між Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постачальник) та Військовою частиною А-4408 (Споживач), Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (Платник) було укладено договір № 3604а (далі - Договір) на постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 831 кВт, а Платник сплачує Постачальнику вартість спожитої електроенергії та здійснює інші платежі згідно умов даного Договору.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний, зокрема, поставити Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (додаток "Об'єми постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"), згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до правил улаштування електроустановок та гарантованого рівня надійності схем електропостачання, визначених у додатку "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

В свою чергу, Споживач зобов'язався дотримуватися режимів споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановок згідно пункту 6 додатку "Порядок розрахунків", забезпечити утримання своїх мереж відповідно до вимоги нормативних документів (пункт 2.3.2 Договору).

Згідно пункту 2.3.5 Договору передбачено обов`язок Платника сплачувати вартість електричної енергії згідно умов додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до пункту 2.3.6 Договору Платник зобов'язаний призводити сплату за послуги з компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії".

Судом встановлено, що Договір, у відповідності з пунктом 9.4 Договору, був пролонгований на наступні періоди та на час розгляду цієї справи є діючим.

Пунктом 1 додатку № 6 до Договору „Порядок розрахунків", який є невід'ємною частиною даного договору (пункт 9.1. Договору), розрахунковим періодом є період з 24 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця.

Розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку, у випадку безготівкової оплати або готівковими грошовими коштами в прибуткову касу Постачальника, з подальшим перерахуванням Постачальником отриманих грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання.

Датою оплати є дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Платником готівкових коштів у касу Постачальника.

Розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами у відповідності до тарифних груп та класів напруження кожного приєднання.

Всі рахунки на оплату електроенергії повинні сплачуватись Платником у строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку.

Дата остаточного розрахунку є 29 число поточного місяця.

Згідно пункту 3.1 додатку № 6 до Договору Платник здійснює оплату спожитої електричної енергії у строк до 5 операційних днів зі дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку.

З положень пунктів 3.3, 3.4 додатку № 6 до Договору вбачається сплата в строк до 5 операційних днів зі дня виписки рахунку інших платежів, сплата за перетоки реактивної енергії, суми штрафних санкцій та т.і. здійснюється на поточний рахунок або до каси Постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі показань розрахункових приборів обліку, позивачем здійснювалося нарахування за спожиту електроенергію та виставлялися відповідні рахунки на оплату (т.1, арк.с. 32-55, 88-138).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором перед відповідачем своєчасно та у повному обсязі, поставив електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату спожитої активної та реактивної електроенергії.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, з урахуванням часткової оплати спожитої електроенергії, у Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з січня по жовтень 2013 року у розмірі 301862,39 грн.

Враховуючи, що 22.11.2013 відповідачем було здійснено сплату суми основного боргу за спожиту активну електроенергію у розмірі 301862,39 грн, що підтверджується довідкою про заборгованість відповідача станом на 28.01.2014, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 58594,14 грн, 3% річних у розмірі 22035,35 грн, інфляційні витрати у розмірі 11408,29 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Положеннями статті 26 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга статті 714 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.5-2.3.6 Договору, з порушенням строків, визначених відповідними додатками, Платник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Суми пені вказуються в розрахунковому документі окремим рядком.

Зі змісту зазначених пунктів договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного рахунку окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним рахунком за спожиту електроенергію окремо.

Пункт 6 додатку №6 до Договору передбачає нарахування Постачальником пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу у разі несвоєчасної оплати Платником, обумовлених даним порядком платежів, пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені за період з 24.10.2012 по 23.10.2013 у розмірі 58594,14 грн за несвоєчасну сплату рахунків за спожиту активну та реактивну електроенергію такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 22035,35 грн та інфляційні витрати у сумі 11408,29 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних витрат, визнав їх вірними.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58594,14 грн - пеня, 22035,35 грн - 3% річних, 11408,29 грн - інфляційні витрати.

Керуючись статтями 43, 75, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, буд. 60, код ЄДРПОУ 22992545, відомості про наявні розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м.Севастополь, вул.Хрустальова, 44, код ЄДРПОУ 05471081, на р/р № 26005101798001, МФО 300346 в ПАТ "Альфа-Банк") пеню у розмірі 58594,14 грн, 3% річних у розмірі 22035,35 грн ; інфляційні втрати у розмірі 11408,29 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2014.

Суддя О.О. Єфременко

919/61/14/4048/14