Постанова

від 20.02.2014 по справі 801/422/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2014 року (15 год. 04 хв.) Справа №801/422/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участі секретаря судового засідання Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт",

за участю Прокуратури АР Крим

про визнання протиправною та скасування постанови

представники сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 08.01.2014р.

відповідача - Короткова І.В., довіреність № 10-11/5314 від 29.10.2013р.

третьої особи (Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт") - Якубов І.С., довіреність від 18.10.2013 № б/н

третьої особи (ТОВ "Сталкер") - Нікітін О.І., довіреність від 01.10.2013 № б/н

прокурора - Аметова Е.Л., посвідчення № 009379

Суть спору: ОСОБА_1 (також далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим (також далі - відповідач, УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим) про визнання протиправною та скасування постанови начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Бутко О.В. від 25.11.2013 про перевірку виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.11.2013 начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Бутко О.В., за наслідками проведеної перевірки зведеного виконавчого провадження зі стягнення боргу з ДП "Пансіонат "Зеніт", винесено постанову про скасування акта опису й арешту майна від 22.04.2013, яка є незаконною. На думку позивача, який у вказаному зведеному провадженні є стягувачем, зазначена постанова винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого вона підлягає скасуванню. Зокрема, стягувачем наголошено на тому, що в спірній постанові не вказано, в чому саме арешт майна боржника може завдати істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, а тому вона не відповідає вимогам статті 20 названого Закону.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В ході підготовчого провадження до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" (також далі - третя особа І, ДП "Пансіонат "Зеніт").

В судовому засіданні, що відбулось 21.01.2014, задоволено заяву судді Окружного адміністративного суду АР Крим Дудіна С.О. про самовідвід від 20.01.2014, про що постановлено ухвалу.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 21.01.2014 №9 адміністративну справу № 801/422/14 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Кушнової А.О.

22.01.2014 адміністративну справу № 801/422/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" про визнання протиправною та скасування постанови про перевірку виконавчого провадження від 25.11.2013 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, викликано в судове засідання сторін та третю особу, про що постановлено ухвалу від 22.01.2014.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Додатково наданими поясненнями зазначив, що дії відповідача суперечать нормам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державним виконавцем не виконуються свої функції щодо примусового виконання судових рішень, задля захисту порушених прав стягувачів, у тому числі ОСОБА_1

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, за змістом яких наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у запереченнях на позов (а.с. 130-133). Зокрема, вжиті заходи примусового виконання рішення скасовані начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Бутко О.В., за наслідками проведеної перевірки зведеного виконавчого провадження, внаслідок контролю за законністю виконавчого провадження, щодо якого прокуратурою Автономної Республіки Крим внесено подання. Також представником відповідача наголошено на тому, що право власності на нерухоме майно ДП "Пансіонат "Зеніт", що є боржником у зведеному виконавчому провадженні, у встановленому законом порядку не зареєстровано. За таких підстав опис та арешт майна, що не належить боржнику порушує права та законні інтереси законного власника описаного та арештованого майна.

Судом задоволено клопотання заступника прокурора Автономної Республіки Крим про вступ у справу прокуратури Автономної Республіки Крим (також далі - прокурор у справі, прокуратура АР Крим), мотивоване тим, що даний спір суттєво зачіпає інтереси держави та ускладнює забезпечення реалізації гарантій, наданих державою щодо забезпечення законності.

Представник ДП "Пансіонат "Зеніт" надав суду письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у поясненнях та додаткових поясненнях (а.с. 106-111, 194-196).

В судовому засіданні 04.02.2014 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкер" (також надалі - третя особа ІІ, ТОВ "Сталкер"). Представник ТОВ "Сталкер", надавши суду письмові пояснення, просив задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 На думку представника третьої особи ІІ доводи позивача про протиправність зазначеної постанови є вірними та засновані на законі. Як зазначив представник третьої особи ТОВ "Сталкер" також є стороною зведеного виконавчого провадження, а третя особа І має перед ТОВ "Сталкер" борг, який боржником не погашено добровільно, з огляду на що стягувач звернувся до примусового стягнення шляхом звернення із відповідною заявою до органу ДВС.

Прокурор, надавши суду письмові пояснення, зазначив, що постанова про перевірку виконавчого провадження від 25.11.2013 є законною та обґрунтованою. Зокрема в ході перевірки звернення представника ВАТ "РСБ "Міг", що є єдиним учасником створеного ним ДП "Пансіонат "Зеніт" встановлено факти порушення речових прав, які є непорушними, а тому спірна постанова, щодо скасування якої позивачем заявлено вимоги, прийнята на підставі подання прокурора, як заходу реагування на порушення Закону, є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. В судовому засіданні прокурор у справі просив урахувати пояснення, надані прокуратурою АР Крим, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.265-266).

Заслухавши представників сторін, третіх осіб та прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, щодо правомірності прийнятого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення, врегульовано нормами Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (також далі - Закон), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною першою статті 2 названого Закону визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Так, відповідно до положень частини другої статті 2 Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

За змістом статей 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Названими Законами визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері організації та діяльності державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, які в силу статті 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

За змістом згаданої статті 19 Конституції України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У той же час, приписи статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Реалізація наданих державному виконавцю прав та обов'язків, вчинення дій та прийняття рішень, відповідно до частини першої статті 6 названого Закону, зобов'язує державного виконавця використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Проте, дії державного виконавця, відповідно до наданих йому Законом повноважень, мають відповідати Конституції України, Законам України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншим законам та нормативно-правовим актам, що прийняті на їх виконання, оскільки, у сукупності визначених законодавцем норм, становлять правову основу діяльності державної виконавчої служби, її завдань та функцій, на виконання яких державні виконавці покликані.

При цьому, статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що постановою ВДВС Судацького МУЮ від 08.06.2012, за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого документу - виконавчий лист № 120/604/12, який видано 24.05.2012 Судацьким міським судом, про стягнення з боржника (ДП "Пансіонат "Зеніт") на користь стягувача (ОСОБА_1) суми в розмірі 620 291,20 грн., відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа: виконавчий лист № 120/604/12 (а.с.83). Названу постанову із супровідним листом від 08.06.2012 № 3931-2 направлено ДП "Пансіонат "Зеніт", ОСОБА_1, Судацькому міському суду (а.с.85).

Окрім цього, постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції від 20.12.2012, за результатами розгляду заяви про примусове виконання від 18.12.2012, відкрито виконавче провадження № 35753332 з виконання наказу № 5002-7/3973-2010, виданого 26.11.2012 Господарським судом АР Крим про стягнення з дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" на користь ТОВ "Сталкер" заборгованості у розмірі 1 461 607,87 грн., 14 617,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на ІТЗ (а.с.156).

За результатами розгляду заяви представника ТОВ "Сталкер" Нікітіна О.І., при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень судів та інших органів, начальником управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Ященко О.Є. (також далі - управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим) здійснено передачу виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим від 26.12.2012 про стягнення з Дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" на користь ТОВ "Сталкер" боргу сумою 1 476 460,87 грн. з відділу ДВС Судацького МУЮ до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Шерстньова Р.О., про що постановлено постанову про передачу виконавчого провадження від 24.12.2012 (а.с.160).

Відповідно до постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження № 33202836 від 26.12.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Шерстньовим Р.О. прийнято до виконання виконавче провадження № 33202836 з примусового виконання виконавчого листа № 120/604/12, виданого 24.05.2012 Судацьким міським судом АР Крим про стягнення на користь ОСОБА_1 з Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" ВАТ "Російська літакобудівна компанія "Міг" заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги в сумі 620 291,2 грн., на виконання постанови про передачу виконавчого провадження від 24.12.2012 та акту прийому-передачі від 25.12.2012 (а.с.94).

Судом встановлено, що 22.04.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Шерстньовим Р.О. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження складено акт про опис й арешт майна. До складу описаного й арештованого майна увійшло: Спальний корпус № 1 - недобудована будівля загальною площею 3 80,5 кв.м., літ. "Б-5"; Спальний корпус № 2 - двоповерхова будівля загальною площею 114,8 кв.м., літ. "Ж"; Спальний корпус № 3 - двоповерхова будівля площею 93,3 кв.м., літ. "З"; Спальний корпус № 4 - двоповерхова будівля площею 105,6 кв.м.; Спальний корпус № 5 - одноповерховий площею 200 кв.м., літ. "К"; Спальний корпус № 6 - двоповерховий площею 382,3 кв.м., літ. "Е"; Адміністративний корпус № 7 - трьохповерховий, площею 1 896,4 кв.м., літ А-3; Спальний корпус № 8 - одноповерховий площею 76 кв.м., літ. "П"; Спальний корпус № 9 - одноповерховий площею 447 кв.м., літ. "Н"; Спальний корпус № 12 - одноповерховий площею 138,5 кв.м. літ. "Д"; Прохідна площею 1,7 кв.м., літ "Р"; Будівля санблоку - площа невизначена; Будівля канцелярії - площа невизначена; Ремонтно-будівельні майстерні площею 335,7 кв.м.; Будівля охорони - площа невизначена; Склад будматеріалів площею 60,5 кв.м.; Склад площею 118,5 кв.м.; Будівля овочевого цеху та холодильного приміщення - площа невизначена; Продуктовий склад та приміщення під холодильні камери - площа невизначена; Будівля котельної - площа невизначена; Бойлерна - площа не визначена; Будівля радіовузла - площа не визначена (а.с.12-13). На описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користування ним: заборона відчуження, проведення дій, що можуть призвести до зникнення або пошкодження арештованого майна. Описане майно прийнято на відповідальне зберігання, а копію акта опису й арешту майна отримано директором КФ "ДП "СПЮ "Юстиція" Саричевою Юлією Сергіївною, яку попереджено особисто про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підмін описаного майна, про що свідчить особистий підпис (а.с.13).

25.04.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Шерстньовим Р.О. при примусовому виконання наказу № 5002-7/3973-2010, виданого 26.11.2012 Господарським судом АР Крим, боржником за яким є Дочірнє державне унітарне підприємство пансіонат "Зеніт", приєднано виконавче провадження № 35753332 з примусового виконання наказу № 5002-7/3973-2010, виданого 26.11.2012 Господарським судом АР Крим, до зведеного виконавчого провадження № 37753845, яке знаходиться в провадження Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції МЮУ в АР Крим (а.с.96).

Також, 21.06.2013 із заявою про відкриття виконавчого провадження до головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Шерстньова Р.О. звернувся представник ОСОБА_1, який надав оригінал виконавчого листа № 2-647/11 від 12.06.2013 (а.с.84), виданого Судацьким міським судом АР Крим, на виконання рішення суду від 04.12.2012, яке набрало законної сили 09.04.2013, про стягнення на користь ОСОБА_1 з ДП "Пансіонат "Зеніт" заборгованості загальною сумою 91 492,23 грн., з яких: 35 154 грн. - річні відсотки, 55 284 грн. - інфляційні витрати, 774 грн. та 160 грн. - судовий збір, 120 грн. - витрати на судово-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.159).

Прокуратурою Автономної Республіки Крим від 05.11.2013 № 5/2/3-8475-13 внесено Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим подання про усунення порушень Закону України "Про виконавче провадження", в якому, посилаючись на проведення перевірки за зверненням адвоката ОСОБА_10 в інтересах ВАТ "РСБ "Міг" щодо порушень при виконанні зведеного виконавчого провадження та арешту нерухомого майна, поставлено вимогу про розгляд внесеного подання і вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень чинного законодавства, причин та умов, що сприяли, а також недопущення їх у майбутньому. Про результати розгляду внесеного подання надано 20-денний строк, з дня отримання, для повідомлення про вжиті заходи (а.с.86-89, 90).

Листом в.о. начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 26.11.2013 № 327/2/101/23 повідомлено, що за наслідками розгляду подання від 05.11.2013 № 5/2/3-8475-13 про усунення порушень Закону України "Про виконавче провадження" вжито заходів щодо усунення порушень чинного законодавства.

Додатково повідомлено, що 25.11.2013 у відділі примусового виконання рішень проведено оперативну нараду, на якій державних виконавців суворо попереджено про недопущення в подальшій роботі подібних порушень чинного законодавства та дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження" і інших законодавчих актів, що врегульовують правовідносини в сфері виконання судових та інших рішень (а.с.91).

Постановою про перевірку виконавчого провадження від 25 листопада 2013 року, яка винесена начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Бутко О.В. при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень судів та інших органів, внаслідок розгляду подання прокуратури АР Крим від 05.11.2013 № 5/2/3-8475-13 про усунення порушень Закону України "Про виконавче провадження", за результатами здійсненої перевірки зведеного виконавчого провадження про стягнення з ДП "Пансіонат "Зеніт", скасовано акт опису та арешту від 22.04.2013, яким здійснено опис нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 Копію зазначеної постанови направлено сторонам виконавчого провадження та прокуратурі АР Крим (а.с.92-93).

З дослідженої судом постанови про перевірку виконавчого провадження від 25 листопада 2013 року слідує, що її прийнято при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень судів та інших органів, за результатами розгляду подання прокуратури АР Крим від 05.11.2013 № 05/2/3-8475-13 про усунення порушень Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до статей 82, 83, 86 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.92-93).

Зокрема, названою постановою встановлено, що правовий статус майна ДП "Пансіонат "Зеніт", встановлений угодами між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993, на виконання якої, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1995 № 316 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території АР Крим", майно пансіонату "Зеніт" визнано майном підприємств, заснованих на загальнодержавній власності, яке може бути віднесено до власності Російської Федерації.

Організаційно-правовий статус пансіонату "Зеніт" визначений як дочірнє підприємство ВАТ "РЛК "МІГ" відокремлений структурний підрозділ головного підприємства, повністю йому підпорядкований та заснований на федеральній власності Російської Федерації, що закріплена за ним на правах господарського відання. Фактично управління майновим комплексом ДП "Пансіонат "Зеніт" здійснюється ВАТ "РЛК "МІГ". Спірне майно, обліковується на балансі ДП "Пансіонат "Зеніт" та безпосередньо використовується в його господарській діяльності. В органах державної реєстрації України право власності на нерухоме майно пансіонату у встановленому порядку не зареєстровано.

Таким чином, вказаний арешт нерухомого майна є таким, що накладений з порушенням вимог чинного законодавства і може завдати істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам (а.с.92-93).

Також, в рамках виконавчого провадження № 35753332 прийнято постанову від 25.11.2013 про зміну назви сторони виконавчого провадження з Дочірнього державного унітарного підприємства "Пансіонат "Зеніт" на Дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт", з підстав зміни найменування підприємства без зміни організаційно-правової структури та зміни коду юридичної особи - 24693663, факт чого встановлено та підтверджено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 5002-7/3973-2010 (а.с.95).

Надаючи оцінку правомірності дій начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим Бутко О.В. та відповідності нормам чинного законодавства, що регулюють питання організації та проведення примусового виконання рішень, відносно винесеної ним постанови про скасування акту опису та арешту майна від 22.04.2013, суд виходив з наступного.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про виконавче провадження" контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Норми частини другої статті 83 названого Закону надають начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, а також право визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті (частина четверта статті 83 Закону України "Про виконавче провадження").

Зокрема, з положень частини шостої статті 83 вказаного Закону контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні управління державної виконавчої служби.

Приписи частини сьомої статті 83 зазначеного Закону забороняють втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, наведені приписи Закону України "Про виконавче провадження" свідчать про те, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем надано начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, який своєю постановою у разі виявлення порушень вимог закону має право скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу норм статті 83 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що вжиття заходів на відновлення порушених вимог закону не обмежено колом осіб, які мають право звернення із відповідним зверненням, клопотанням, заявою тощо.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Прийняттю спірного рішення відповідача, що є суб'єктом владних повноважень, саме постанови від 25 листопада 2013 року передувало подання, внесене прокуратурою АР Крим.

Як вбачається з внесеного прокуратурою АР Крим подання, в порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" не перевірено особу боржника та проведено виконавчі дії щодо особи, відносно якої виконавче провадження не відкрито. Аналогічне порушення допущено головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Шерстньовим Р.О., яким 26.12.2012 винесена постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження № 35753332 наказу господарського суду АР Крим № 5002-7/3973-2010 про стягнення з Дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" на користь ТОВ "Сталкер" заборгованості у розмірі 1 461 607,87 грн. Не звертаючи уваги на те, що головному державному виконавцю ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Шерстньову Р.О. передано виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Судацького міського суду № 120/604/12 про стягнення з Дочірнього державного унітарного підприємства пансіонат "Зеніт" на користь ОСОБА_1 620 291,20 грн., державним виконавцем також у порушення вимог ст.ст. 18, 19, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" здійснено виконавчі дії щодо іншої юридичної особи - Дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт".

Зокрема, в поданні прокуратурою АР Крим зазначено, що державним виконавцем у порушення норм ст.ст. 19, 26, 52 "Про виконавче провадження", приписів п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за зведеним виконавчим провадженням 22.04.2013 накладено арешт на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 про що складено відповідний акт опису й арешту майна. Відповідно до інформації КРП "БРТІ м. Судака" за адресою у АДРЕСА_1 реєстрація права власності на нерухоме майно не проводилась.

Державним виконавцем при винесенні постанови про накладення арешту не враховано, що майно, на яке накладено арешт, належить боржнику лише на праві господарського відання, а право власності на нього не зареєстровано. Таким чином, вказаний арешт нерухомого майна є незаконним та може завдати істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Як зазначає прокурор, зазначені порушення законодавства стали можливими у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків вказаними державними виконавцями та відсутністю дійового контролю керівництва ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим.

З положень статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру України" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Приписи частини третьої статті 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачають, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: вносити подання; у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; звертатися до суду в передбачених законом випадках.

За змістом частини першої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; відшкодування шкоди; скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Приписи статті 8 названого Закону передбачають, що законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Таким чином, у випадку виявлення прокурором порушень закону, він має право внести подання, в якому, зокрема, поставити питання щодо усунення виявлених порушень закону, яке підлягає обов'язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження та у випадку його відповідності чинному законодавству, є обов'язковим для виконання для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб.

В пункті 2.1. мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (Справа № 1-7/20132.1) Конституційний суд України вказав, що відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу (Справа № 1-7/20132.1), бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43) /абзац четвертий пункту 2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013/.

Обов'язковість виконання судових рішень гарантується і згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Водночас, виконання судових рішень, а також вжиття заходів, направлених на їх виконання, має відбуватись відповідно до Конституції України, Законів України, інших нормативно-правових актів, та не порушувати законних прав та інтересів інших осіб, у тому числі прав власності, яке в силу статті 41 Конституції України є непорушним.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам ст.ст. 82, 83 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки дослідивши всі обставини справи та докази на їх підтвердження, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови про перевірку матеріалів зведеного виконавчого провадження від 25.11.2013, якою скасовано акт опису й арешту майна боржника від 22.04.2013 начальник ВПВР УДВС ГУЮ МЮУ в АР Крим Бутко О.В. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законодавчими актами України, у тому числі Законом України "Про прокуратуру".

Суд погоджується з доводами представника позивача та третьої особи ІІ, що заходами примусового виконання рішень є у тому числі: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 52 названого Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

При цьому за приписами статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

Втім, суд наголошує на тому, що опис майна і накладення на нього арешт можуть бути застосовані виконавчою службою лише щодо майна боржника, яке йому належить на праві власності. Право господарського відання не передбачає, окрім використання, можливості володіння та розпорядження ним.

Хоч, відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем, все ж таки, порядок опису й арешту майна мають чітко відповідати нормам чинного законодавства, у тому числі щодо непорушності права власності іншої особи, якій належить майно.

Суд наголошує, що обставини того, що на майно, розташоване за адресою у АДРЕСА_1 яке описано й арештовано актом державного виконавця примусового виконання рішень у зведеному виконавчому провадженні № 35753332, знайшли своє підтвердження і в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомості від 20.02.2014 (індексний номер інформаційної довідки № 18042212), згідно якого відомості про реєстрацію прав на нерухоме майно, розташоване за вказаною адресою, відсутні.

Щодо незрозумілості для позивача, яким саме охоронюваним законом державним інтересам може завдати істотної шкоди арешт нерухомого майна особи, якій він не належить суд зазначає, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 14 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правова сутність статей 13 і 14 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння.

Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вирішуючи питання стосовно застосування ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Perdigao v. Portugal" від 04.08.2009 (№ 24768/06) зазначено, що для того, щоб захід був сумісний зі статтею 1 Протоколу №1, він повинен бути законним, а не довільним (дискреційним). Крім того, необхідно знайти справедливу рівновагу між загальними інтересами суспільства і фундаментальним правом людини на захист своєї власності. Вимога знаходження справедливої рівноваги означає, що завжди має бути розумна пропорційність між використовуваними засобами влади і метою, яка ними досягається.

У параграфі 53 рішення по справі "Gasus Dosier- und Furdertechnik GmbH v. The Netherlands" від 23.02.1995 Європейський суд з прав людини наголосив, що поняття "власність" має автономне значення, яке, безсумнівно, не обмежується фізичним володінням матеріальними речами: певні права та інтереси, що належать до активів також можуть розглядатися як "право власності", і, таким чином, як "власність" в розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Як вказав Європейський суд з прав людини у параграфі 53 рішення по справі "Tre Trakturer Aktiebolag v. Sweden" від 07.07.1989 р., економічний інтерес, пов'язаний із здійсненням відповідної господарської діяльності, розглядається як "власність" для цілей статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, попередні положення чинного національного законодавства, жодним чином не обмежують право особи контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, а тому право власності на майно знаходиться під захистом національного законодавства, у тому числі під захистом міждержавної угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15.01.1993, ратифікованої Верховною Радою України 22.06.1993, що тимчасово застосовується сторонами з 11.01.1994.

Суд акцентує увагу на тому, що право власності захищається гарантіями, встановленими, зокрема, статтею 41 Конституції України, а також параграфом 1 статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини".

В частині доводів позивача щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зокрема об'єктів нерухомості, розташованих в АДРЕСА_1 за Дочірнім підприємством "Пансіонат "Зеніт" в Інспекції ДАБК в АР Крим (а.с.207-212), суд зазначає, що вказана реєстрація на надає ДП "Пансіонат "Зеніт" речових прав на об'єкти нерухомості, визначені у вказаній декларації, тобто не наділяє правами власника в розумінні поняття "власність", наведеного у згаданому параграфі 1 статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Посилання на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2013 у справі № 801/1695/13-а, якою визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим № 4-а від 22.01.2013 щодо скасування реєстрації декларації № КР 20212502996, як на підставу для визнання речових прав ДП "Пансіонат "Зеніт" на майно, щодо якого подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яке за переліком скасованого акта опису й арешту майна, в обґрунтування незаконності спірної постанови відповідача від 25 листопада 2013 року про скасування акту опису й арешту від 22.04.2013, не приймаються судом до уваги, оскільки в розумінні терміну наведеного у частині першій статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалось вище, державою, в особі Реєстраційної служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, офіційно не визнано і не підтверджено факт виникнення прав на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 включене до складу описаного та арештованого майна за актом від 22.04.2013, за Дочірнім підприємством "Пансіонат "Зеніт" . Відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній.

Посилання представника позивача та третьої особи ІІ, що прийнята постанова суперечить нормам статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, не сприймаються судом як належні та допустимі, оскільки в даному випадку така особа має вживати додаткових заходів щодо визнання оспореного чи невизнаного права на майно, що є суттєвим порушенням приписів вже раніше згаданої статті 41 Конституції України, як Основного Закону, за змістом якої право власності є непорушним.

Окрім цього, суд зазначає, що при прийнятті постанови від 25 листопада 2013 року відповідач нормами статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" не керувався (а.с.10-11).

З доводами представника позивача, наведеними в судових засіданнях, та з доводами позивача, наведеними в адміністративному позові щодо незаконності вищезгаданої постанови від 25 листопада 2013 року про скасування акту опису та арешту від 22.04.2013, законність якої визначена предметом розгляду поданого адміністративного позову, суд не погоджується, визнає їх неспроможними та необґрунтованими, з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини, мотиви яких наведені вище.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, засади якого визначено частиною першою статті 9 КАС України та відповідно до яких, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відповідачем належними та допустимими доказами доведено обґрунтованість постанови від 25 листопада 2013 року, яку прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням критеріїв та принципів адміністративної процедури.

Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними доказами. Інші твердження позивача не спростовують зроблених судом висновків.

В даному випадку, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані сторонами та третіми особами, на обґрунтування заявлених вимог та наданих пояснень, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача, відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати, які підлягають стягненню у відповідності зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства - відсутні.

Судом 20.02.2014 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 25.02.2014 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.