Рішення

від 20.02.2014 по справі 908/164/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014 Справа № 908/164/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/164/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА", м. Мелітополь

про стягнення 35542,37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Зайцев О.М., довіреність від 03.01.14 р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" про стягнення заборгованості в сумі 31500,00 грн., пені в сумі 2116,12 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1926,25 грн. за Контрактом № BVC-UKR 2986/11 ODS від 11.05.2011 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Безпосередньо в с удовому засіданні представник відповідача заявив суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із неявкою представника позивача. Втім, вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки таке нез'явлення позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи містять документи, які необхідні для вирішення спору. Тобто за відсутності представника позивача суд не позбавлений можливості вирішити спір по суті.

При цьому пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, неприбуття до судового засідання представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА", надав суду, в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- строк позовної давності за вимогами позивача щодо нарахованої пені вже сплив, зокрема за першим етапом робіт - після 27.12.2012 року, за другим етапом робіт - після 25.12.2013 року;

- вважає, що до сторони, яка порушила грошове зобов'язання, не може застосовуватися одночасно два і більше видів штрафних санкцій, а саме пені і 3 % річних, оскільки це суперечить нормам Конституції України. Позовні вимоги стосовно суми основного боргу в розмірі 31500,00 грн. відповідач визнає та заперечень не має.

Разом з тим, відповідача надав суду клопотання, відповідно до приписів ст. 121 ГПК України, в якому просить надати відстрочку виконання рішення суду строком на 2 календарних місяця з обчисленням цього строку з дня набрання чинності рішенням у даній справі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна", далі Виконавець, та Публічним акціонерним товариством "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА", далі Замовник, був укладений Контракт № BVC-UKR 2986/11 ODS, далі Контракт.

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 2.1.1. Контракту Виконавець приймає на себе обов'язки із здійснення наступних робіт (послуг) у відповідності з Контрактом:

- проведення наглядових аудитів підприємства з метою здійснення періодичного нагляду за станом Системи Менеджменту Якості (далі - СМЯ) для забезпечення її відповідності вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2008;

- перевірка результативності застосованих корегуючих дій, спрямованих на усунення знайдених невідповідностей СМЯ. Виконавець забезпечує періодичний інспекційний контроль результативності діючої СМЯ Замовника, знаходить можливі невідповідності та відступи від вимог стандарту ISO 9001:2008 та положень внутрішніх процедур, методик та інструкцій підприємства. Нагляд за діючою СМЯ виконується у 2 етапи з періодичністю один раз на рік, починаючи з моменту сертифікаційного аудиту. Для кожного етапу складається своя програма аудиту, яка включає перелік підлягаючих перевірці обов'язкових елементів стандарту ISO 9001:2008, а також і інші елементи зазначеного стандарту на розсуд аудиторів.

Умовами пунктів 3.1., 3.6. Контракту передбачені обов'язки Замовника, а саме виконати корегуючі дії, протягом 90 (дев'яноста) календарних днів, погоджених з Виконавцем, прийняти та сплатити за дані роботи згідно з Контрактом.

Згідно з п. 4.1. - 4.2.3. Контракту передбачено, що вартість робіт (послуг) складає 26250,00 (двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., крім того 20 % ПДВ 5250,00 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., разом з врахуванням 20 % ПДВ 31500,00 (тридцять одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. Замовник оплачує роботи (послуги) Виконавця шляхом здійснення 100% передоплати. Сума передоплати по кожному етапу перераховується Замовником на рахунок Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку по визначеному етапу робіт (послуг), але не пізніше ніж за 3 (три) банківських дні до початку проведення наглядового аудиту. По закінченню робіт (послуг) сторони оформлюють акт приймання-здачі робіт. По закінченню робіт (послуг) Виконавець направляє Замовнику акт приймання-здачі робіт. Замовник зобов'язаний розглянути, підписати та повернути акт приймання-здачі робіт Виконавцю протягом 10 робочих днів з дати отримання, що підтверджує факт прийняття виконаних робіт (наданих послуг) або направити Виконавцю мотивоване заперечення проти приймання виконаних робіт (наданих послуг). У разі, якщо Замовник не пред'явить Виконавцю мотивованих заперечень у вищезазначені строки та не направить на адресу Виконавця підписаний акт приймання-здачі робіт, роботи (послуги) вважаються здійсненими належним чином та прийнятими Замовником. Виконавець розглядає мотивовані заперечення (претензії) Замовника та, у разі необхідності, усуває невідповідності протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту отримання такої претензії або в інші строки, додатково погоджені між сторонами. Після усунення невідповідностей Замовник підписує акт приймання-здачі робіт відповідно до п. п. 4.2.1., 4.2.2. даного Контракту.

Пунктами 5.1. - 5.3. Контракту визначено, що початок дії Контракту: з дня підписання. Строки виконання робіт (послуг): 1 етап - перший наглядовий аудит червень 2011 року, 2 етап - другий наглядовий етап червень 2012 року. Строк дії Контракту: 2 роки з дня підписання, але не менше ніж до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Позивач в позові вказує, що відповідач у справі взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, оскільки не здійснив оплату за виконані роботи, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 31500,00 грн. заборгованості.

Так, на виконання умов Контракту, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 31500,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі без зауважень та заперечень актами приймання-здачі робіт, зокрема:

- актом приймання-здачі робіт № 46 103 від 17.06.2011 року на суму 15750,00 грн.;

- актом приймання-здачі робіт № 45 097 від 08.06.2012 року на суму 15750,00 грн.

Разом з тим, на адресу відповідача були виставлені рахунки № 46103 від 03.06.2011 року та № 45 097 від 08.06.2012 року на оплату виконаних за Контрактом робіт. Однак, відповідачем оплату робіт не здійснено, у зв'язку із чим позивач намагається стягнути з нього борг в сумі 31500, 00 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати виконаних робіт, позивач намагається стягнути з відповідача за період з 10.07.2013 року по 11.01.2014 року пеню в сумі 2116,12 грн. на підставі п. 6.3. Контракту, яким передбачено, що при недотриманні Замовником строків оплати, зазначених в п. 4.1.1. даного Контракту, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період її нарахування, від несплаченої суми за кожен день недотримання строків.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних в сумі 1926,25 грн. за періоди з 16.07.2011 року по 11.01.2014 року та з 14.06.2012 року по 11.01.2014 року.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір про надання послуг. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт невиконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо оплати за виконані роботи та наявність боргу в сумі 31500,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату робіт та актами приймання-здачі виконаних робіт, згідно яких між сторонами проводяться розрахунки за договором. Відповідач визнав наявність боргу в сумі 31500,00 грн., однак доказів оплати прийнятих робіт суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" боргу в сумі 31500,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Втім, пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до п. 4.2. вказаної постанови Пленуму перебіг позовної давності у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за контрактом, а відтак права позивача порушено. Втім, умовами п. 4.1.1. контракту передбачено строки виконання грошового зобов'язання, зокрема оплати Замовником робіт (послуг). Таким чином, з урахуванням вказаного пункту контракту, перебіг строку позовної давності щодо нарахування пені за актом приймання-здачі робіт № 46 103 від 17.06.2011 року розпочався з 18.06.2011 року та закінчився 18.06.2012 року, а за актом приймання-здачі робіт № 45 097 від 08.06.2012 року розпочався 23.06.2012 року та закінчився 23.06.2013 року.

Тобто, строк позовної давності для стягнення пені з відповідача за вказаними актами даній справі сплив, а позивач не навів суду поважності причин його пропуску.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Доказів того, що сторонами передбачено іншу тривалість часу, за який нараховується пеня матеріали справи не містять, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" пені в сумі 2116,12 грн. слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Так, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача підтверджено матеріалами справи, а судом перевірено наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних.

З розрахунку позивача вбачається, що останній нараховує три проценти річних на суму заборгованості по кожному акту приймання-здачі виконаних робіт окремо, а саме за період з 16.07.2011 року по 11.01.2014 року та з 14.06.2012 року по 11.01.2014 року. Проте, позивачем не враховано, що за актом приймання-здачі робіт від 08.06.2012 року, рахунок на оплату за яким був виставлений 08.06.2012 року, право для нарахування суми трьох процентів річних виникає лише з 23.06.2012 року, оскільки згідно умов п. 4.1.1. контракту останнім днем оплати товару є 22.06.2012 року. Тобто позивачем неправильно був визначений період для нарахування трьох процентів річних, а тому судом з власної ініціативи здійснено їх перерахунок за допомогою програми "Законодавство". Відтак, три проценти річних розраховані наступним чином:

- за актом приймання-здачі робіт № 46 103 від 17.06.2011 року, рахунок на оплату робіт був виставлений 03.06.2011 року, строк оплати за яким настав - 17.06.2011 року, за період з 16.07.2011р. по 11.01.2014р. (911 днів прострочення) з простроченої суми 15750,00 грн., 3% річних складає 1178,01 грн.;

- за актом приймання-здачі робіт № 45 097 від 08.06.2012 року, рахунок на оплату робіт був виставлений 08.06.2012 року, строк оплати за яким настав - 22.06.2012 року, за період з 23.06.2012р. по 11.01.2014р. (568 днів прострочення) з простроченої суми 15750,00 грн., 3% річних складає 734,61 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" 3 % річних підлягають задоволенню частково в розмірі 1912,62 грн.

Стосовно заперечень відповідача з приводу одночасного стягнення пені та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року передбачено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

При цьому, в п. 4.1. вищевказаної постанови Пленуму зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Також в постанові зазначено, що стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 року зазначено, що проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не потрібно ототожнювати із неустойкою, та можуть стягуватися поряд із пенею,

Враховуючи вищевикладене, одночасне застосування за порушення грошового зобов'язання пені та трьох процентів річних не суперечить Конституції України, оскільки в даному випадку проценти річних є не різновидом цивільно-правової відповідальності, а заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання та способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Так, клопотання відповідача мотивоване складним фінансовим становищем товариства у зв'язку із наявністю виконавчих проваджень та встановлення режиму неповного робочого часу на підприємстві та запровадженням графіку роботи із введенням неробочого місяця у січні 2014 року.

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Законодавець встановлює, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення суду заявник надав суду постанови відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про арешт коштів боржника - Товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" від 05.07.2013 року, 08.02.2013 року, 25.11.2013 року, 04.09.2013 року, 06.08.2013 року, а накази «Про вимушений простій структурних підрозділів ПАТ «РЕФМА» від 30.01.2014 року, від 28.11.2013 року, від 10.12.2013 року, а також реєстр виконавчих проваджень, ПАТ «РЕФМА», що ведеться на підприємстві.

При цьому пункт 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р. вказує, що слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, заявником не надано суду первинних бухгалтерських документів, зокрема з урахуванням приписів статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: 2 "Баланс"; 10 "Дебіторська заборгованість"; 11 "Зобов'язання"; 5 "Звіт про власний капітал", які підтверджують його фінансовий стан та об'єктивну неможливість виконання ним рішення суду в даній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявник не довів те, що його підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі. Відсутні конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення та роблять його неможливим у строк та встановленим судом способом.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.02.2014р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256, 257, 258, 261, 267, 611, 628, 629, 625, 638, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85, ст. 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА", 72301, м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Профінтерна, буд. 15, код ЄДРПОУ 00217857, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна", 01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, буд. 39, код ЄДРПОУ 32490988, борг в сумі 31500 (тридцять одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 62 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 52 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" щодо стягнення пені в сумі 2116,12 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Верітас Сертифікейшн Україна" до Публічного акціонерного товариства "Мелітопольський завод холодильного машинобудування "РЕФМА" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 13,63 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 25.02.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.