Рішення

від 05.02.2014 по справі 906/1682/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" лютого 2014 р. Справа № 906/1682/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшову Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тимошенко В.М. - довіреність за вих. №5 від 08.01.14р.;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Муляренко Т.В. - посвідчення №013365.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Бердичівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бердичівської міської ради в особі відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (м. Бердичів)

до Приватного підприємства "Аліна" (м. Бердичів)

про стягнення 32701,21 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 32701,21 грн. заборгованості, з яких: 26464,51 грн. - заборгованість по орендній платі, 4386,11 грн. - пеня, 846,86 грн. - 3% річних, 1003,73грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено наступне.

29.11. 06р. між Управлінням комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради та Приватним підприємством "Аліна" було укладено договір №627 оренди нежитлового приміщення за адресою: 13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул.Шевченка, 18/2, площею - 58,90 кв.м.

13.01.11р. господарським судом Житомирської області прийнято рішення по справі №6/1362, яким договір №627 від 29.11.06р. оренди нежитлового приміщення, укладений між Управлінням комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради та Приватним підприємством "Аліна" розірвано та зобов'язано Приватне підприємство "Аліна" повернути Бердичівській міській раді в особі Управління комунальним майном нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Шевченка, 18/2, площею 58,9 кв. м. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 13761,36грн. припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.11р. апеляційну скаргу ПП "Аліна" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.11 р. по справі №6/1362 залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.11 р. по справі №6/1362 залишено без змін.

02.06.11р. на виконання вищезазначених рішення господарського суду Житомирської області та постанови Рівненського апеляційного господарського суду було видано наказ щодо повернення нежитлового приміщення по вул. Шевченка, 18/2 в м. Бердичеві.

15.02.12р. відповідачем було повернуто відділу комунальної власності та земельних відносин передане згідно договору оренди №627 від 29.11.06р. нежитлове приміщення.

За час користування нежитловим приміщенням, що знаходиться по вул. Шевченка, 18/2 в м. Бердичеві відповідачу згідно положень, передбачених в договорі №627 оренди нежитлового приміщення від 29.11.06р. та Методики розрахунку орендної плати за використання комунального майна територіальної громади, що затверджена рішенням Бердичівської міської ради №239 від 10.07.07р. (зі змінами, внесеними рішенням Бердичівської міської ради №623 від 25.04.13р.) нараховано орендну плату, пеню, 3% річних та інфляційні, що складають 32701,21 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвали господарського суду від 18,11,13р., 28,11,13р. направлені на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ: 13300, Житомирська область, м, Бердичів, пров. 2й Матеріальний, 12, повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 13300, Житомирська область, м, Бердичів, пров. 2й Матеріальний, 12, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Крім цього, згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В даному випадку строк розгляду справи, з урахуванням клопотання сторін про його продовження на 15 днів сплинув.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.97 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.06р. між Управлінням комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради (Позивач) та Приватним підприємством "Аліна" (Відповідач) було укладено договір №627 оренди нежитлового приміщення (а.с.4-8), за умовами якого Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає відповідно до рішення виконкому від 26.09.2006р. №492, враховуючи інвентаризаційну справу Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації, в строкове платне користування нежитлові приміщення, надалі - Об'єкт, за адресою: 13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, 18/2, площею - 58,90 кв.м., експертною вартістю - 36550,98грн. станом на 30.09.06р. (п.п. 1.1. договору).

Характер використання приміщення: кафе, площею 58,90 кв.м. (п.п. 1.2 договору).

Згідно п.п. 3.1 даного договору орендна плата визначається відповідно до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно Методики розрахунку плати за оренду комунального майна територіальної громади, затвердженої рішенням міської ради від 10.10.2002р. за №68, даного договору та розрахунку і становить 218,76грн.+20%ПДВ х місячний індекс інфляції за місяць станом на 30.11.06р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.п. 3.2 договору).

Орендна плата вноситься орендарем в грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно в 15-ти денний термін наступного за звітним періодом місяця (п.п. 3.3. договору).

Якщо орендна плата перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, то додатково до орендної плати стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства України, пеня в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної ставки НБУ (п.п. 3.5. договору).

Пунктом 5.5. договору оренди передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір діє з 29.11.06р. до 29.10.07р. (п.п. 11.1. договору).

На виконання умов даного договору 29.11.06р. сторони підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с. 16).

29.10.07р. між тими ж сторонами було підписано додаток №1 до договору оренди нежитлового приміщення від 29.11.06р. №627, відповідно до якого пункт 1.1. розділу 1 "Предмет договору" викладено в наступній редакції: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до рішення виконкому від 26.09.2006р. №492 та інвентаризаційної справи Бердичівського міжміського бюро технічної інвентаризації в строкове платне користування нежитлове приміщення, надалі об'єкт, за адресою: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Шевченка, 18/1, площею 58,90кв.м., ринковою вартістю 89254,70 грн. станом на 30.06.2007р."; пункт 3.1 розділу 3 "Орендна плата" викладено в наступній редакції : "3.1 Орендна плата визначається відповідно до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно з рішенням міської ради від 10.07.2007р. №239 "Про затвердження орендних ставок та методики розрахунку орендної плати за використання комунального майна територіальної громади м.Бердичева", даного додатку, розрахунку і становить (829,62+20% ПДВ) грн. х на місячний індекс інфляції за місяць станом на 31.08.2008 та нараховується з 01.08.2007р".

13.01.11р. господарським судом Житомирської області прийнято рішення по справі №6/1362, яким договір №627 від 29.11.06р. оренди нежитлового приміщення, укладений між Управлінням комунальним майном виконкому Бердичівської міської ради та Приватним підприємством "Аліна" розірвано та зобов'язано Приватне підприємство "Аліна" повернути Бердичівській міській раді в особі Управління комунальним майном нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Шевченка, 18/2, площею 58,9 кв. м. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 13761,36грн. припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.11р. апеляційну скаргу ПП "Аліна" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.11 р. по справі №6/1362 залишено без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.11 р. по справі №6/1362 залишено без змін.

За таких обставин суд приходить до висновку, що договір діяв до 05.04.11р.

Згідно актів приймання-передачі нежитлового приміщення від 15.02.12р. (а.с. 33) відповідач повернув, а позивач прийняв нежитлові приміщення, розташовані в будинку №18/2 по вул. Шевченка в м.Бердичеві, загальною площею 58,9 кв. м.

Також позивач зазначив, що відповідач зобов'язання по сплаті орендних платежів вчасно не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем за травень 2009 року в сумі 100,00 грн. та за період з листопада 2010 року по 15 лютого 2012 року період в сумі 26364.51 грн., а всього: 26464,51 грн.

Позивачем за період з 20.01.11р. по 19.07.12р. неодноразово надсилались претензії (а.с. 34-57) з проханням сплатити наявну заборгованість, які відповідачем були залишені без належного реагування.

За таких обставин прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з даним позовом.

Вищенаведений договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду нежитлових приміщень, розташованих в будинку №18/2 по вул. Шевченка в м.Бердичеві.

Як зазначалося раніше договір оренди нежитлового приміщення №627 від 29.11.06р. припинив свою дію 05.04.11р.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно актів приймання-передачі нежитлових приміщень від 15.02.12р. відповідач повернув, а позивач прийняв спірні будівлі. Відтак суд прийшов до висновку, що відповідач користувався спірними приміщеннями до 15.02.12р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України вбачається, що орендна плата за договором найму (оренди) сплачується за час дії відповідного договору, проте сторони не позбавлені можливості відступити від цього правила.

В той же час, сторони на підставі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України відступили від загального правила та в п. 3.1 Договору погодили, що орендна плата визначається відповідно до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" згідно з рішенням міської ради від 10.07.2007р. №239 "Про затвердження орендних ставок та методики розрахунку орендної плати за використання комунального майна територіальної громади м.Бердичева", даного додатку, розрахунку і становить (829,62+20% ПДВ) грн. х на місячний індекс інфляції за місяць станом на 31.08.2008 та нараховується з 01.08.2007р.

Відповідно до п.п. 3.18, 3.19 вказаної Методики (а.с. 83-85) нарахування орендної плати проводиться з моменту підписання акту приймання-передачі, тобто фактичного вступу орендаря в користування майном на правах оренди. У разі припинення або розірвання договору оренди орендар сплачує орендну плату включно день (дату) передачі балансоутримувачу об'єкта оренди згідно з актом приймання-передачі, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відтак, сторонами було відступлено від загального правила нарахування орендної плати та передбачено обов'язок внесення таких платежів за весь період фактичного користування орендарем приміщенням до його повернення орендодавцю.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 3.3 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів мало було бути виконане в 15-денний термін наступного за звітним періодом місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 26464,51 грн.

Крім цього прокурор просить стягнути з відповідача 4386,11 грн. - пені, 846,86 грн. - 3% річних, 1003,73грн. - інфляційних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Крім цього згідно п. 1.9. вищезгаданої Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до розрахунку позивача, доданого до позовної заяви (а.с. 58-60) розмір пені складає 4386,11 грн.

В подальшому на вимогу суду позивачем було подано розрахунок (а.с. 120), згідно якого розмір пені складає 1213,85 грн.

Перевіривши розрахунки позивача та беручи до уваги приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 , суд приходить до висновку, що сума пені складає 1195,61 грн., з яких:

156,15 грн. - пеня, нарахована за період з 01.11.10р. по 15.11.10р. (15 днів прострочки) із суми боргу 24513,82 грн.;

166,47 грн. - пеня, нарахована за період з 16.11.10р. по 30.11.10р. (15 днів прострочки) із суми боргу 26134,72 грн.;

90,33 грн. - пеня, нарахована за період з 02.12.10р. по 15.12.10р. (14 днів прострочки) із суми боргу 15194,28 грн.;

200,04 грн. - пеня, нарахована за період з 16.12.10р. по 12.01.11р. (28 днів прострочки) із суми боргу 16823,28 грн.;

11,66 грн. - пеня, нарахована за період з 14.01.11р. по 15.01.11р. (2 дні прострочки) із суми боргу 13727,16 грн.;

202,22 грн. - пеня, нарахована за період з 16.01.11р. по 15.02.11р. (31 день прострочки) із суми боргу 15361,05 грн.;

202,23 грн. - пеня, нарахована за період з 16.01.11р. р. по 15.03.11р. (28 днів прострочки) із суми боргу 17008,01 грн.;

166 грн. - пеня, нарахована за період з 16.03.11р. по 05.04.11р. (21 день прострочки) із суми боргу 18971,44 грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється д о г о в о р о м або актом цивільного законодавства.

Та оскільки договір оренди №627 від 29.11.06р. припинив дію 05.04.11р., то правові підстави для подальшого нарахування пені відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, доданого до позовної заяви та поданого на вимогу суду (а.с. 121), розмір інфляційних складає 846,86 грн. та 867,91 грн. відповідно.

Перевіривши розрахунки позивача та беручи до уваги п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14, суд вважає, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 862,37 грн.

Частиною 1 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату орендних платежів підлягають частковому задоволенню в сумі 846,86 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про стягнення 1003,73 грн. інфляційних, господарський суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши нарахування інфляційних в розрахунках доданих до позову (а.с. 62-63) та поданих на вимогу суду (а.с. 122) за визначений позивачем період та з врахуванням рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 982,38грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 26464,51грн. - основного боргу, 1195,61грн. - пені, 846,86грн. - 3% річних та 982,38грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аліна" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, пров. 2-й Матеріальний, 12, ід. код 13567180)

- на користь Бердичівської міської ради в особі відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (13301, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Центральна, 1, ід. код 25308153) 29435.36 грн. заборгованості, з яких: 26464,51 грн. - основний борг, 1195.61 грн. - пеня, 846,86 грн. - 3% річних, 928,38 грн. - інфляційні.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Аліна" (13300, Житомирська область, м.Бердичів, пров. 2-й Матеріальний, 12, ід. код 13567180) в дохід Державного бюджету судовий збір в сумі 1548.67 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.02.14

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек. ) (згідно заяви);

3 - відповідачу (рек. з повід.);

4 - прокурору.