Постанова

від 24.02.2014 по справі 7/414

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа№ 7/414

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Буравльова С.І.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Било Ю.О. - дов. №45 від 07.10.2013р.

від відповідача Скопич Ю.В. - дов. №2-16д від 17.12.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

«Укргазвидобування»

на ухвалу

господарського суду міста Києва

від 23.01.2014р. (суддя Ярмак О.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства

«Укргазвидобування»

про розстрочку виконання рішення

господарського суду міста Києва від 30.11.2009р.

у справі №7/414

за позовом Відкритого акціонерного товариства

«Український нафтогазовий інститут»

(далі - ВАТ «Український нафтогазовий інститут»)

до Публічного акціонерного товариства

«Укргазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування»)

про стягнення 120 270,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2014р. відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Укргазвидобування» про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2009р. у справі №7/414.

Не погодившись із згаданою ухвалою місцевого суду, ПАТ «Укргазвидобування» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти постанову, якою його заяву про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2009р. у справі №7/414 строком на 36 місяців рівними платежами задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали порушено норми ст.121 ГПК України, адже не враховано негативних для відповідача в його господарсько-фінансовій діяльності наслідків. За твердженнями апелянта, на підставі ст.10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідач зобов'язаний продавати весь обсяг видобутого товарного природного газу винятково Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») та не вправі реалізовувати цей газ іншим суб'єктам господарювання. В зв'язку з тим, що НАК «Нафтогаз України» систематично порушує строки оплати за поставлений природний газ, його заборгованість перед ПАТ «Укргазвидобування» станом на момент прийняття оскарженої ухвали складала 2,7 млрд. грн. За твердженнями апелянта згадана заборгованість НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Укргазвидобування» з 2013 року постійно збільшується та унеможливлює в повному обсязі здійснення розрахунків відповідачем з його кредиторами. На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що ПАТ «Укргазвидобування» функціонує в складних економічних умовах тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2014р. апеляційну скаргу ПАТ «Укргазвидобування» прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено до розгляду на 24.02.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського апеляційного господарського суду від 24.02.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, змінено склад суду та визначено колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Буравльов С.І., Коршун Н.М.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти постанову, якою заяву про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.11.2009р. у справі №7/414 строком на 36 місяців рівними платежами задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а оскаржену ухвалу місцевого суду як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 30.11.2009р. у справі №7/414 позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління «Харківгазвидобування», правонаступником якої є ПАТ «Укргазвидобування», на користь ВАТ «Український нафтогазовий інститут» 73 636,50 грн. боргу, 41 356,61 грн. інфляційних втрат, 5 277,78 грн. 3% річних, 1 202,71 грн. державного мита та 315,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. у справі №7/414 згадане рішення скасовано частково, на виконання якої 29.04.2010р. видано наказ.

30.12.2013р. до господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ «Укргазвидобування» про розстрочку виконання рішення суду строком на 36 місяців рівними платежами по 2 065,12 грн. щомісячно з січня 2014 року по листопад 2016 року та в сумі 2 065,13 грн. в грудні 2016 року.

Заява відповідача мотивована тим, що виконання рішення від 30.11.2009р. у справі №7/414 вкрай ускладнене важким матеріальним становищем боржника. Відповідач наголошував на наявній заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Укргазвидобування» за поставлений природний газ в сумі 2,7 млрд. грн. та рішення суду про стягнення з інших контрагентів відповідача боргу, виконання яких розстрочено, що в цілому унеможливлює здійснення оплати боргу та є підставою для розстрочення виконання рішення на підставі ст.121 ГПК України тощо.

Постановляючи оскаржену ухвалу, місцевий суд посилався на постанову пленуму Вищого господарського суду №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», зокрема п.7.2. про те, що посилання відповідача на наявність непогашеної заборгованості його контрагентів й неможливість в зв'язку з цим виконання рішення у встановлений строк через тяжкий фінансово-економічний стан, не є обставиною особливого характеру, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Інших доказів на підтвердження наявних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, боржником не надано тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Так, приписами ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим, положеннями ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а також не міститься вимог до змісту заяви про розстрочку виконання рішення. Проте зі змісту ст.121 ГПК України видно, що заява повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення, а до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. Докази, що підтверджують зазначені обставини, суд оцінює за правилами ст.43 ГПК України.

У відповідності до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, господарський суд не зобов'язаний задовольняти таку заяву, а має право на підставі ст.121 ГПК України за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою розстрочити виконання рішення.

Постановою пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (п.7.2.) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття передбачених статтею 121 ГПК заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім цього, розглядаючи заяву про розстрочку виконання рішення на підставі ст.121 ГПК України з врахуванням приписів п.7.2. згаданої вище постанови пленуму Вищого господарського суду №9 від 17.10.2012 р., місцевий суд повинен брати до уваги не лише фінансовий стан заявника, а й фінансовий стан іншої сторони у справі тощо.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на наявність непогашеної заборгованості його контрагентів, не є винятковими обставинами в розумінні ст.121 ГПК України, в зв'язку з чим в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення відмовив.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для скасування її не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2014р. у справі №7/414 - без змін.

Матеріали справи №7/414 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.І. Буравльов

Н.М. Коршун