Рішення

від 24.02.2014 по справі 317/3733/13-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №317/3733/13ц

Провадження №2/317/88/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Яркіної С.В.,

при секретарі - Пономарчук О.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області, третя особа: Головне управління Держземагенства у Запорізькій області про скасування рішень Балабинської селищної ради та визнання недійсними державних актів на землю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_4, Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області, третя особа: Головне управління Держземагенства у Запорізькій області про скасування рішень Балабинської селищної ради та визнання недійсними державних актів на землю. В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що йому та відповідачу ОСОБА_4 належить по 12 частки житлового будинку АДРЕСА_1. Позивачу стало відомо про приватизацію відповідачем ОСОБА_4 земельної ділянки яка знаходиться по АДРЕСА_1, однак до нього, як до співвласника будинку, останній не звернувся щодо надання дозволу на приватизацію їх спільної земельної ділянки. Однак, відповідач ОСОБА_4 приватизував не належну йому 12 частку земельної ділянки від загальної площі 2009 кв.м., а більшу частину земельної ділянки, в тому числі й ту, яка безпосередньо до теперішнього часу перебуває у постійному володінні та користуванні позивача, тобто додав до площі приватизованої ним земельної ділянки частину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача. При виготовленні технічної документації зі складання державного акту відповідачу ОСОБА_4 не було встановлено в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки відповідача. Позивач вважає, що процес приватизації земельної ділянки пройшов з порушенням Порядку розробки проектів землеустрою по відведенню земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №667 від 26.05.2004р. у зв'язку з тим, що проект відводу земельної ділянки не був узгоджений проектною організацією з ним, як іншим землекористувачем і співвласником 12 частки будинку. З огляду на викладене, у зв'язку порушенням прав позивача ОСОБА_3 просить суд повністю задовольнити позовні вимоги.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у позові.

Представник Балабинської селищної ради Запорізького району Запорізької області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в частині визнання недійсним рішення Балабинської селищної ради № 107 від 30.05.2006 року про безоплатну передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_4 загальною площею 0,1500 га в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та визнання державного акту серії ЯГ № 704268 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,1500 га в АДРЕСА_1 кадастровий номер 2322155300:04:015:0251, виданого на ім'я ОСОБА_4 Запорізьким районним відділом земельних ресурсів, зареєстрований 07.02.2007 року, оскільки в цій частині права позивача не порушені, його 12 частка земельної ділянки залишилася не приватизованою відповідачем ОСОБА_4

Що стосується державного акту серія ЯГ № 704269 на право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, виданого Балабинською селищною радою Запорізького району Запорізької області на ім'я ОСОБА_4 представник не заперечує щодо визнання недійсним вказаного державного акту та зазначає, що при його виготовлені дійсно були порушенні права співвласника будинку ОСОБА_3 При цьому зазначає, можливо таке сталося, у зв'язку з тим, що позивач не є резидентом України та не має права на приватизацію цієї земельної ділянки, а може тільки користуватися нею.

Відповідач та його представник заперечували проти позову та надали письмові заперечення в яких посилалися на дотримання земельного законодавства щодо порядку передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4, зазначивши, що позивач безпідставно вказує, на те що він особисто, самостійно провів газ, водогін, здійснив прибудову. Але будинок побудований у 1955 р., та відповідно до технічного паспорту всі прибудови, в т.ч. недобудовані здійснено до 1983 р., в той час як позивач є власником з 1991 р. Також відповідач зазначає, що факт укладення договорів на водо- та газопостачання з позивачем не є свідченням того, що саме він забезпечив їх підключення. Всупереч цього позивачем не надано доказів оплати по договорам про проведення робіт з підключенням, після набуття ним права власності. Крім того, відповідно до даних технічного паспорту, долученого до позову позивач посилається на те, що є власником об'єктів нерухомого майна, проте всі самочинно збудовані будівлі збудовано до передачі майна у спадок, а отже необхідно врахувати правову позицію викладену у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, збудованого майна визначаться судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 «Про судову практику у справах про спадкування» це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами у тому числі продаж його з прилюдних торгів. Отже особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. До того ж, як вбачається з матеріалів справи позивач не є власником земельної ділянки, право власності на самовільно збудовані будівлі не зареєстровано. Отже позивач не є власником самовільно збудованих приміщень і відповідно вони не входять до його частки у спільній сумісній власності і не можуть використовуватися як докази використання території. Відповідач вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, так як відповідно до державного акту ЯГ № 704268 співвласником земельної ділянки є Балабинська селищна рада Запорізького району Запорізької області, якому належить 1/2 частина ділянки без виділення в натурі. Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно називає себе суміжним користувачем, проте частки у майні не виділені ні добровільно, ні в судовому порядку. До того ж ОСОБА_3 набув 1/2 частину земельної ділянки, а не цілу ділянку, тому позбавлення права власності є безпідставним, незаконним, виходить за межі позовних вимог.

Що стосується земельної ділянки площею 0,05 га (кадастровий номер 2322155300:04:015:0250 державний акт серія ЯГ № 704269) відповідач пояснив, що вона є землею сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

В зв'язку з тим, що право на земельну ділянку позивач набув в результаті отримання спадщини, то вказане право він втратив через рік після набуття чинності Земельного кодексу України 2001 р., тобто 01.01.2003р.

Позивач - ОСОБА_3, громадянин Російської Федерації, не може набути право власності жодним існуючим способом на землі сільськогосподарського призначення на території України. Отже, позивач не може набути право власності на земельну ділянку площею 0,05 га (кадастровий номер 2322155300:04:015:0250). Отже позивач не має права вважати цю земельну ділянку своєю, чи такою на яку він має право. Саме тому вказана земельна ділянка була приватизована одноособово відповідачем.

Таким чином, в зв'язку з тим, що позивач не може претендувати на земельну ділянку площею 0,05 га (кадастровий номер 2322155300:04:015:0250) державний акт серії ЯГ № 704269 представник відповідача вважає, що приватизація її відповідачем ОСОБА_4 на підставі рішення Балабинської селищної ради є законною та такою, що не порушує прав позивача. Отже позов в частині визнання недійсним державного акту серії ЯГ № 704269 на земельну ділянку площею 0,05 га (кадастровий номер 2322155300:04:015:0250) є безпідставним.

Третя особа - Головне управління Держземагенства у Запорізькій області у судове засідання не з'явились, до його початку подали суду письмові пояснення в яких просили розглянути справу у відсутності представника управління, заперечень не надали.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали страви, суд приходить до наступного.

Згідно з ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст. 120 ЗК України (редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно з ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7 мати позивача та ОСОБА_8 рідного брата позивача та батька відповідача ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1.

Позивач та ОСОБА_8 були єдиними спадкоємцями та отримали спадщину по 12 частки на кожного в житловому будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці площею 2009 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину виданого 20.08.1991 р. Запорізькою районною державною нотаріальною конторою № 637 та зареєстрованого в ОП ЗМБТІ ОСОБА_4 є власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1

Виходячи із технічної документації на будинок (технічного паспорту) станом на 1991 рік, коли була прийнята спадщина позивачем та ОСОБА_9 жилий будинок фізично поділений на 2 частини, де у володіння позивача перейшла квартира № 1, ОСОБА_8 перейшла квартира № 2, та між ними поділена земельна ділянка по АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_8, після смерті якого відповідач ОСОБА_4 як єдиний спадкоємець прийняв спадщину у вигляді 12 частки житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого Запорізькою районною державною нотаріальною конторою 22.04.2005 року за р. № 965, в якому зазначена загальна площа земельної ділянки - 2000 кв.м.

Таким чинок, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником 12 частки житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Запорізькою районною державною нотаріальною конторою 20.08.1991 року за р. № 637.

Позивач та відповідач ОСОБА_4 є співвласниками. На час початку приватизації відповідачем ОСОБА_4 земельної ділянки у 2005 р. власниками будинку в рівних частках по 12 частині були: позивач та відповідач - ОСОБА_4

Відповідно до рішення 15/1, виданого 10.11.2005 р. Балабинською селищною радою Запорізького району Запорізької області ОСОБА_4 надано згоду на підготовку та збір технічних матеріалів і документів для безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 0,05 га. для ведення особистого селянського господарства з уточненням її меж та розміру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення № 14/2 виданого 30.05.2006 р. Балабинською селищною радою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів та передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,05 га (ріллі) для ведення, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення ОСОБА_10 видано державний акт серія ЯГ № 704269 на право власності на земельну ділянку площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення № 13/3 виданого 10.11.2005 р. Балабинською селищною радою Запорізького району Запорізької області ОСОБА_4 надано згоду на підготовку та збір технічних матеріалів і документів для безоплатної передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки площею 0,15 га яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення № 10/7 виданого 30.05.2006 р. Балабинською селищною радою Запорізького району Запорізької області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів та передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,15 га (ріллі) для ведення, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі цього рішення ОСОБА_10 видано державний акт серія ЯГ № 704268 на право власності на 1/2 земельну ділянку площею 0,15 га., для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а власником іншої 1/2 частини цієї ж земельної ділянки є Балабинська селищна рада.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 05.04.1999 р. (далі-Інструкція) технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки.

Згідно з п. 1.16 Інструкції здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Отже, вищезазначеними нормами передбачено необхідність погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами при складанні кадастрового плану на основі кадастрових зйомок.

Розглянувши копії технічної документації, наданої ТОВ «ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК», яка розроблялась при виготовленні вищевказаних державних актів, судом встановлено, що узгодження меж з суміжним користувачем земельної ділянки та співвласником житлового будинку (позивачем по справі) не проводилось. Однак, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель приватизована ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини, інша частина земельної ділянки не приватизована і не позбавляє можливості позивача ОСОБА_3 приватизувати іншу 1/2 частину земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача як при виготовлені саме цього державного акту так і при прийнятті рішення Балабинської селищної ради № 107 від 30.05.2006 року про безоплатну передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_4 площею 0,1500 га в межах населеного пункту АДРЕСА_1 не порушені.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що в частині позову що стосується вимог визнання незаконними рішення Балабинської селищної ради № 10/7 від 30.05.2006 р. про безоплатну передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_4 загальною площею 0,15 га та державний акт серія ЯГ № 704268 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд необхідно відмовити.

Що стосується державного акту виданого на ім'я ОСОБА_4 площею 0,05 га серія ЯГ № 704269 він підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України співвласники мають право користування земельною ділянкою, пропорційно частці у власності домобудівлі.

За змістом п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства» , вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК , а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України від 27.04.2007 року № 997-У - і згідно зі статтею 120 ЗК , переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Всупереч зазначених вимог, вся земельна ділянка розміром 0,05 га для ведення особистого селянського господарства приватизована тільки відповідачем ОСОБА_4 чим порушено право користування земельною ділянкою іншим співвласником житлового будинку, хоча до теперішнього часу частиною цієї земельної ділянки продовжує користуватись позивач та сплачує податок на землю.

Відповідач ОСОБА_4 при виготовленні технічної документації із землеустрою на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку не звертався до позивача, як до співвласника 12 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з питання погодження меж та підписання акту погодження меж. Окрім того, площа наданої відповідачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки є більшою, ніж її ідеальна частка в домоволодінні.

Як встановлено судом в судовому засіданні, позивачу про виготовлення та видачі відповідачу ОСОБА_4 державного акту нічого не було відомо, оскільки межі своїх земельних ділянок він з позивачем, як суміжним землекористувачем не погоджував та жодного акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки не підписував.

Тому, державний акт на земельну ділянку був виданий з порушенням ст. ст. 103, 106, п. б) ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України, які передбачають необхідність встановлення та погодження меж земельних ділянок між суміжним землекористувачами або землевласниками.

Окрім того, на момент прийняття Балабинською селищною радою Запорізького району Запорізької області рішення № 142 від 30.05.2006 року про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 загальною площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 та подальшої видачі на його підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 704269 площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства від 24.01.2007 року, ОСОБА_4 був користувачем лише 12 частини спірної земельної ділянки яка була поділена парканом. Про існування сформованого порядку користування спірною земельною ділянкою свідчить технічний паспорт на житловий будинок.

Зі схем планів земельної ділянки по АДРЕСА_1 в технічних паспортах, виданих в різні періоди часу (на дату отримання правових документів позивачем та ОСОБА_9 у 09.07.1991 р., - зі змінами у 2005 р. та у 09.07.2012 року) видно, що земельна ділянка загальною площею 2009 кв.м. поділена між співвласниками парканом, який зберігся по теперішній час

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку 2006 року складену ТОВ «ЗЕМЛЕВПОРЯДНИК» замовнику ОСОБА_4, а саме кадастрового плану вбачається також фактичний поділ земельної ділянки на два співвласника, однак при цьому узгодження меж з ОСОБА_3 не проводилось.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_4 щодо того, що позивач не має права на володіння 1/2 частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки дані посилання спростовуються ст. 33 ЗК України, в якій зазначено, що громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, іноземці та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.

Окрім того, судом з'ясовано, що земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га, яка передана у власність відповідачу ОСОБА_4 відведена саме від земельної ділянки із земель житлової забудови яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та прилягає до земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд зазначеного будинку власником якого є позивач та відповідач ОСОБА_4 по 12 частки на кожного.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004р. № 7 , із змінами і доповненнями внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2, судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Згідно п. 6 вказаної Постанови, при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Оспорювані державні акти - це офіційні письмові документи, які породжують певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання таких актів недійсним є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який його видав. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів сторін у справі. Підставою для задоволення позову повинно бути встановлення судом факту такого порушення.

Судом встановлений факт порушення прав на земельну ділянку у позивача ОСОБА_3 при приватизації земельної ділянки тільки відповідачем ОСОБА_11 тому рішення органу місцевого самоврядування та похідний від нього державний акт підлягають визнанню недійсними.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 83, 96, 152, 158, 198 Земельного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженою Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 р., ст. ст. 15, 16, 393 Цивільного кодексу України, ст. ст. З, 15, 118, 119, 120, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними рішення Балабинської селищної ради № 14/2 від 30.05.2006 року про надання згоди ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.

Визнати недійсним державний акт серії ЯГ № 704269 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 кадастровий номер 2322155300:04:015:0250 виданий на ім'я ОСОБА_4 Запорізьким районним відділом земельних ресурсів, зареєстрований 24.01.2007 р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня його проголошення.

Суддя: Яркіна С.В.