Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/709/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/709/14 10.02.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КІМО КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ"

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмол»

про стягнення 61 741,91 грн.

Представники сторін:

від позивача: Приліпа М.М. - представник за довіреністю №06/02/14-1 від 06.02.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КІМО КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ" до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмол» про стягнення 61 741,91 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.06.2013 року приблизно о 13 год. 50 хв., через систему клієнт-банк ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» відбулося несанкціоноване списання грошових коштів в сумі 60 660,00 грн. з рахунку ТОВ "КІМО КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ" на користь ТОВ «Фірмол».

У зв'язку з неповернення безпідставно отриманих коштів, позивач звернувся в суд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2014 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 10.02.2014 року.

10.02.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 22.01.2014 року.

У судове засідання 10.02.2014 року представники відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 22.01.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 28446857.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Як зазначено позивачем, 12.06.2013 року приблизно о 13 год. 50 хв., через систему клієнт-банк ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» відбулося несанкціоноване списання грошових коштів в сумі 60 660,00 грн. з рахунку ТОВ "КІМО КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ" на користь ТОВ «Фірмол».

З повідомлення про початок досудового розслідування від 17.06.2013 року вбачається, що 17.06.2013 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110070004595, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.200 КК України (незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року №22 (надалі - Інструкція) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Пунктом 2.35 Інструкції передбачено, що кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

13.12.2013 року позивачем направлено вимогу на адресу відповідача про повернення 60 660,00 грн.

Проте, відповідно до заяви позивача, станом на 20.01.2014 року кошти відповідачем не повернуті, відповіді на письмову вимогу позивача не надходило.

Відповідно до ч.2 статті 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

На думку суду, оскільки у зв'язку з несанкціонованим списання коштів в сумі 60 660,00 грн. з рахунку позивача на рахунок відповідача та беручи до уваги те, що між зазначеними особами відсутні будь-які господарські договори та будь-які послуги відповідачем позивачеві не надавались, тому, відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, а отже, вказані кошти є такими, які набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Таким чином, оскільки грошові кошти відповідачем набуті без достатньої правової підстави, він зобов'язаний повернути позивачеві ці кошти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт набуття відповідачем без достатньої правової підстави коштів позивача у сумі 60 660,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1 081,91 грн. посилаючись статтю 625, ч.2 статті 536 та ч.2 статті 1214 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Тобто, якщо об'єктом безпідставного збагачення були грошові кошти, за весь період безпідставного використання таких грошових коштів набувач має сплатити проценти. Розмір і порядок сплати процентів визначається відповідно до положень статті 536 ЦК України. Оскільки стаття 536 ЦК не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами, віддаючи це на вирішення на рівні договору або закону, розмір процентів встановлюється за аналогією закону - відповідно до статті 8 ЦК України. В разі недосягнення згоди між сторонами про розмір процентів - розмір процентів за користування грошовими коштами може визначатися за правилами ст. 1048 ЦК.

Згідно з ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Крім того, відповідно до п.п.5.2 п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) , оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав .

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 1 081,91 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірмол» (01042, м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 49, офіс 82; ідентифікаційний код: 38544970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КІМО КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ" (04080, м. Київ, вулиця Фрунзе, будинок 1-3, секція Д; ідентифікаційний код: 37974755) безпідставно отримані кошти в розмірі 60 660 (шістдесят тисяч шістсот шістдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 28.02.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий