Рішення

від 26.02.2014 по справі 910/1030/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1030/14 26.02.14 За позовом Приватного підприємства " Світогор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромашсистем"

про стягнення 41 498,58 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Від позивача: Самборська О.В. (дов. від 03.02.2014 №03)

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 26.02.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.01.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 005 від 22.01.2014 Приватного підприємства " Світогор" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромашсистем" (надалі - відповідач) про стягнення 41 498,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором-заявкою № 30718 від 25.10.2013 внаслідок чого у відповідача з'явилась заборгованість перед позивачем в розмірі 41 498,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/1030/14, розгляд справи призначено на 12.02.2014.

07.02.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

04.11.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надішли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 12.02.2014, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 12.02.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2014 розгляд справи відкладено на 26.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 26.02.2014, з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 26.02.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013 від відповідача надійшов договір-заявка № 30718 на перевезення вантажу за маршрутом Німеччина-Україна (м. Київ) (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

На виконання вказаного договору-заявки позивачем було надано автомобіль Мерседес Бенц д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_2, що належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_3.

Вантажовідправником за Договором є німецька фірма «ТБН Логістик Трейд ГмбХ», яка після завантаження надала водієві пакет документів необхідних для здійснення митних процедур, а також міжнародну товарно-транспортну накладну (СМR) № 265590 від 28.10.2013.

Після завантаження вищевказаний автомобіль з напівпричепом вирушив згідно вказаного маршруту, однак 30.10.2013 був зупинений біля м. Люблін (Польща), Інспекцією дорожнього транспорту для перевірки. Під час проведення перевірки було виявлено, що в СМR № 265590 від 28.10.2013 у графі № 2, вантажоотримувачем є не українська фірма, а польська експедиція «Суксес», що є порушенням європейського транспортного законодавства, оскільки таке перевезення фактично є каботажем.

За наслідками перевірки Інспекції дорожнього транспорту було складено протокол дорожнього контролю № WITD.DI.P II 0151/455/13, а також запропоновано водію надати правильно оформлені документи і сплатити штраф у розмірі 10000,00 польських злотих. За твердженням позивача, у водія не було при собі зазначеної суми, а також інших документів на вантаж, у зв'язку з чим у нього було вилучено документи на транспортний засіб і вантаж, а сам транспортний засіб був скерований на штраф майданчик.

Для вирішення виниклої ситуації, представник позивача зв'язався з замовником перевезення - відповідачем для отримання подальших інструкцій, однак жодної інформації про те, що робити в даній ситуації, ні усної, ні письмової відповідач так і не надав.

Інспекцією дорожнього транспорту було подано письмові запити до німецької фірми вантажовідправника «ТБН Логістик Трейд ГмбХ» та польської фірми «Суксес», на що були отримані відповіді про те, що у провізних документах допущено помилку, а вантаж після митного оформлення у фірмі «Суксес» має слідувати для розвантаження в Україну.

06.11.2013 було оплачено штраф у розмірі 10000 польських злотих та 1463,70 польських злотих за стоянку транспортного засобу на штраф майданчику, однак автомобіль не міг рухатись далі, оскільки для подальшого проходження митних процедур необхідно було надати правильно оформлені документи (СМR). Лише 15.11.2013 польська фірма «Суксес» надала нову СМR № 072592 від 15.11.2013 та (після сплати водієм ще 240,00 польських злотих штрафу, за невчасну доставку вантажу під митний контроль), провела митне оформлення вантажу і транспортний засіб попрямував далі на розвантаження в Україну.

Вантаж було доставлено за призначенням і здано вантажоотримувачу 17.11.2013, що підтверджується печаткою вантажоотримувача на міжнародній товарно-транспортній накладній (СМR) № 072592 від 15.11.2013.

18.11.2013 за твердженням позивача на електрону адресу відповідача, який безпосередньо виступав замовником транспорту, був надісланий лист із зазначенням обставин, що призвели до додаткових витрат підприємства позивача, сумою витрат та номером корпоративної картки, на яку необхідно перерахувати суму додаткових витрат по перевезенню (оскільки такі вимоги були прописані в заявці). В телефонному режимі менеджер повідомив, що вони оплатять нам лише понаднормовий простій у розмірі 11186,00грн.( згідно договору-заявки 100 доларів США за кожну добу, 14 діб х 100 = 1400 доларів США по курсу НБУ на 18.11.2013).

Оскільки оплата понаднормового простою та додаткових витрат (штрафів) так і не була здійснена, 29.11.2013 позивач повторно на електронну та юридичну адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 414 , в якій відповідачу було запропоновано добровільно протягом семи днів оплатити понесені додаткові витрати у розмірі 41 498,58 грн. (розрахунок додається до матеріалів справи.) До претензії було додано копії всіх документів, що додаткові витрати, а також рахунок на оплату № 9492, податкова накладна № 535 від 29.11.2013 та два екземпляри договору № 25/10/13 на перевезення вантажів від 25.10.2013.

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовно відповідачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів не перерахував.

Відповідно до п. 2.1 та п. 6.2 Договору № 25/10/13 на перевезення вантажів від 25.10.2013 за недостовірно чи неправильно надану інформацію про вантаж чи неналежним чином оформлені товаросупровідні документи, Замовник несе повну відповідальність за всі штрафні санкції застосовані до перевізника з боку контролюючих органів та зобов'язаний повністю їх відшкодувати.

Згідно з п. 6.6 Договору Замовник несе відповідальність за дії третіх осіб, яких залучає до виконання договору перевезення вантажу (вантажовідправник, вантажоотримувач, митний брокер та ін.).

Ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Ст. 525 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ст. 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню включаються додаткові витрати ( в т.ч. штрафні санкції), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання іншою стороною.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромашсистем" (03115, м. Київ, Святошинський район, вул. Святошинська, буд. 34-Л; ідентифікаційний код 35978737) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Приватного підприємства "Світогор" (45630, Волинська обл., Луцький район, село Милушин; ідентифікаційний код 32764597) заборгованість в сумі 30 312 (тридцять тисячі триста дванадцять) грн. 58 коп. - матеріальна шкода, 11 186 (одинадцять сто вісімдесят шість) грн. - понаднормовий простій та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28.02.2014

Суддя М.О. Лиськов