Рішення

від 17.02.2014 по справі 910/17662/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17662/13 17.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Політек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Агро»

про стягнення 335 388,32 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ямкова А.Г.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Політек» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Агро» про стягнення заборгованості за договором поставки пакувальних матеріалів № 17/07 від 17.07.2012 р. у розмірі 318 859, 74 грн., а також 12 057, 25 грн. - неустойки, 302, 87 грн. - інфляційних нарахувань та 4 168, 46 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором в частині внесення попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17662/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. у зв'язку з відпусткою Пригунової А.Б. справу № 910/17662/13 передано судді Коткову О.В для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. суддею Котковим О.В. справу 910/17662/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2013 р. за участю представників сторін.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. справу № 910/17662/13 передано для подальшого розгляду судді Пригуновій А.Б. у зв'язку з її виходом із відпустки.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Агро», про що свідчить підпис останнього на зворотному повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.02.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Політек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аструм Агро» укладено договір поставки пакувальних матеріалів № 17/07, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити пакувальні матеріали, включаючи друкарські форми, у порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2. договору друкарські форми після виготовлення пакувальних матеріалів і оплати відповідачем переходять у його власність.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. договору оплата друкарських форм по договору здійснюється відповідачем попереднім (авансовим) платежем у розмірі 100 % вартості друкарських форм, вказаної у виставленому позивачем рахунку. Оплата товару по договору здійснюється відповідачем в розмірі 100 % вартості відповідної партії товару, вказаної у виставленому позивачем рахунку, протягом 5-х календарних днів з моменту виставлення рахунку, але до моменту відвантаження товару зі складу позивача.

Згідно з п.п. 4.1., 4.8. договору зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами відповідача. Відповідач у замовленні зазначає кількість, асортимент, характеристики якості бажану дату (строк) здійснення поставки. Весь обсяг товару, що знаходиться на складі позивача і був виготовлений за наявними у нього кліше підлягає відвантаженню і оплаті відповідачем.

Пунктами 7.3., 7.4. договору встановлено, що відповідач на вимогу позивача, у випадку несвоєчасного розрахунку проти строків, передбачених умовами даного договору, сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості виготовленої партії товару за кожний день прострочення оплати. Також відповідач на вимогу позивача у випадку несвоєчасної оплати товару, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Договір, відповідно до п.п. 9.10., 9.11, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 17.07.2013 р., але у будь-якому випадку до виконання сторонами всіх зобов'язань за цим, в тому числі і майнових. У випадку якщо жодна зі сторін за 10 днів до закінчення терміну договору, не заявила письмово про його припинення, договір вважається щорічно продовженим на один рік без зміни умов договору.

Тож, виходячи з умов договору № 17/07 від 17.07.2012 р. позивач взяв на себе майнові зобов'язання з поставки товару, а відповідач - грошові зобов'язання щодо його оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 742 027, 81 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

В той же час, наявними у справі виписками з банківського рахунку підтверджується здійснення відповідачем оплати вартості товару на загальну суму 423 168, 07 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 17/07 від 17.07.2012 р. в частині здійснення попередньої оплати товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 318 859, 74 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору № 17/07 від 17.07.2012 р. оплата вартості товару здійснюється відповідачем шляхом внесення 100 % попередньої оплати протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Наявними у справі документами підтверджується направлення на адресу відповідача рахунків-фактур № СФ-0068 від 26.02.2013 р., № СФ-0075 від 28.02.2013 р., № СФ-0095 від 14.03.2013 р., № СФ-0107 від 21.03.2013 р., № СФ-0108 від 22.03.2013 р., № СФ-110 від 26.03.2013 р., № СФ-0118 від 29.03.2013 р., № СФ-0123 від 03.04.2013 р., № СФ-0127 від 04.04.2013 р., № СФ-0128 від 05.04.2013 р., № СФ-0129 від 05.04.2013 р. разом з позовною заявою вих. № 128 від 06.09.2013 р., поданою до Господарського суду міста Києва.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 12.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 101 від 09.07.2013 р. про сплату заборгованості за договором № 17/07 від 17.07.2012 р. у розмірі 131 592, 54 грн. та надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Агро» рахунок-фактуру № СФ-0129 від 05.04.2013 р.

За таких обставин, зважаючи на положення договору щодо обов'язку відповідача здійснити 100 % попередньої оплати вартості товару, приймаючи до уваги норми ст. 693 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Політек» за договором № 17/07 від 17.07.2012 р. є таким, що настав.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався та не надав обґрунтованих заперечень проти заявлених вимог.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений договором № 17/07 від 17.07.2012 р. обов'язок відповідача здійснити 100 % передоплату вартості товару, з огляду на закріплений нормами цивільного законодавства принцип обов'язковості виконання сторонами договірних зобов'язань, враховуючи, що відповідачем заявлених до нього вимог та наведених позивачем обставин не спростовано, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено грошові зобов'язання щодо внесення попередньої оплати вартості товару, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 318 859, 74 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12 057, 25 грн. - неустойки, 302, 87 грн. - інфляційних нарахувань та 4 168, 46 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, вищезазначені господарській санкції застосовуються у випадку прострочення грошового зобов'язання, як гарантія для контрагента уникнення негативних наслідків у зв'язку з таким простроченням.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній нараховує господарські санкції, починаючи з наступного дня після виставлення ним відповідного рахунку-фактури, в той час як за умовами договору № 17/07 від 17.07.2012 р. оплата здійснюється протягом 5-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Таким чином, виходячи з того, що рахунок-фактуру № СФ-0129 від 05.04.2013 р. надіслано на адресу відповідача 12.07.2013 р. а решта рахунків - 11.09.2013 р. та приймаючи до уваги умови договору щодо строків виконання грошових зобов'язань, заборгованість щодо оплати у відповідача виникла 18.07.2013 р. та 17.09.2013 р. відповідно.

За таких обставин, суд вважає безпідставним нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період з 04.03.2013 р. до 06.09.2013 р.

В той же час, за розрахунком суду за прострочення сплати суми 131 592, 54 грн. на підставі рахунку-фактури № СФ-0129 від 05.04.2013 р, направленого відповідачу 12.07.2013 р., розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 18.07.2013 р. (дата виникнення заборгованості) до 06.09.2013 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 151, 42 грн.

Інфляційних втрат щодо зазначеної суми заборгованості за вказаний період позивач не зазнав.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: 318 859, 74 грн. - основного боргу та 151, 42 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В іншій частині суд відмовляє у задоволені позову у зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Політек» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аструм Агро» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 11, код ЄДРПОУ 37819336), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Політек» (03048, м. Київ, вул. Медова, 8, код ЄДРПОУ 30633371) заборгованість у розмірі 318 859, 74 (триста вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять грн. 74 коп.) грн., 151, 42 (сто п'ятдесят одна грн. 42 коп.) грн. - 3 % річних та 6 380, 22 (шість тисяч триста вісімдесят грн. 22 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.