Рішення

від 26.02.2014 по справі 910/23836/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23836/13 26.02.14

За позовом Науково-технічного комплексу «Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюційні технології»

про стягнення 31 249,58 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Шкляревська Л.М. - представник за довіреністю від 15.01.2014

від відповідача: Мамонтов М.Ю.- директор

В судовому засіданні 26.02.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Науково-технічного комплексу «Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюційні технології» про стягнення 31 249,58 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2013 порушено провадження у справі № 910/23836/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 15.01.2014.

У судове засідання 15.01.2014 представники сторін з'явились, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та надати час для врегулювання спору.

У судовому засіданні 15.01.14 було оголошено перерву до 05.02.14.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2014 справу № 910/23836/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 05.02.2014 суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу № 910/23836/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2014.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.02.2014 у зв'язку з поверненням судді Пукшин Л.Г. з відпустки справу № 910/23836/13 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою суду від 08.02.14 суддя Пукшин прийняла справу № 910/23836/13 до свого провадження та призначила розгляд справи на 26.02.14.

У судове засідання, призначене на 26.02.14, з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні подала заяву про збільшення позовних вимог та просила суд задовольнити у повному обсязі.

Згідно якої повідомила суд, що 01.12.2013 року відповідачем було звільнено орендоване приміщення. Позивач, в свою чергу нараховує орендну плату, що не була оплачена відповідачем за листопад 2013 року на суму 4 415,77 грн. А тому, позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 34 474,26 грн, 3% річних у сумі 238,83 грн, інфляційне збільшення у розмірі 46,65 грн та пеню у розмірі 1 046,07 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом приймається заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, а відтак у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 травня 2013 року між Науково-технічним комплексом «Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» Національної академії наук України (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюційні технології» (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 025-А0513 нерухомого майна, що знаходиться на балансі НТК «ІЕЗ ім.. Є.О.Патона НАН України» (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі НТК «ІЕЗ ім.. Є.О.Патона НАН України», надалі «майно», за адресою: вул. Горького, 62, кор.. 13, цокольний поверх, кімнати 8,9,10,11,12 загальною площею 50,82 кв.м., приведеною площею 63,53 кв.м., вартість приміщення - 222845,7 грн, 1 кв.м. - 4385 грн. за експертною оцінкою станом на 30 листопада 2012 р.

Майно передається в оренду під офіс (п.1.2. договору).

Сторони домовилися, що договір набуває чинності з дня підписання акта приймання-передачі і діє до 31 грудня 2013 року включно (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженою постановами Кабінету Міністрів України від 01.10.95 № 786 та № 961 від 14.09.2011 р. або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - лютий 2013 р. при 18% орендній ставці за все приміщення 4 023,12 грн з ПДВ.

Нарахування орендарю орендної плати, послуг допоміжних підрозділів, відшкодування спожитих енергоресурсів, плати податку на землю (за окремим договором) здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за звітним (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді авансу в розмірі неменшому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди (грудень 2013 р.). Орендна плата та інші платежі згідно п.3.2. перераховуються орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків.

Згідно з п. 3.4. договору орендна плата за кожний наступний місять визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата та інші платежі за договором орендар сплачує до дня фактичного звільнення приміщень. Закінчення дії договору не звільняє орендаря від сплати заборгованості, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції (п. 3.8. договору).

У відповідності до п. 4.2.2. договору орендар зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати платежі за договором.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі предмета оренди та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000102 від 31.05.2013 р., № ОУ-0000116 від 30.06.2013 р., № ОУ-0000136 від 31.07.2013 р., № ОУ-0000155 від 31.08.2013 р., № ОУ-0000174 від 30.09.2013 р., № ОУ-0000232 від 30.11.2013 р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних та інших платежів, в зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем за період з травня 2013 по листопад 2013 р. в розмірі 34 474,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками фактур.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п. 3.3, 3.5. договору оренди відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті орендних платежів.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати та інших платежів своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 34 474,26 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № К-53/109 від 26.09.2013 р. щодо погашення існуючої заборгованості.

У судовому засіданні відповідач визнав борг, який утворився у останнього перед позивачем на суму 34 474,26 грн. за договором оренди № 025-А0513 від 01.05.2013 р. у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 046,07 грн., 3% річних у розмірі 238,83 грн та інфляційне збільшення у розмірі 46,65 грн за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що сума орендних платежів, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується в установленому законом порядку з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 046,07 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційного збільшення заборгованості, що складає 238,83 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування інфляційних витрат, то суд зазначає наступне.

Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить від'ємне значення (-36,33), отже вимога про стягнення індексу інфляції в сумі 46,65 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги визнав у судовому засіданні.

Таким чином, позовні вимоги Науково-технічного комплексу «Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» Національної академії наук України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюційні технології» (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, літ. Б, офіс 703, ідентифікаційний код 37553172) на користь Науково-технічного комплексу «Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» Національної академії наук України (01650, м. Київ, вул.. Боженка, буд. 11, ідентифікаційний код 30179417) основну суму заборгованості у розмірі 34 474 (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 26 коп., пеню у розмірі 1 046 (одну тисячу сорок шість) грн 07 коп., 3% річних у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн 83 коп. та судовий збір у розмірі 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 78 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.02.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.