Рішення

від 27.01.2014 по справі 922/5113/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р.Справа № 922/5113/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ФГ "Віват-2011", с. Колісники до ТОВ "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Шиян В.О. за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ФГ "Віват-2011", с. Колісники звернулось до суду із позовом до ТОВ "Укрпінотерм", м.Харків про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 30 000,00 грн. за договором поставки №31/01-ЯЦ від 31.01.2012 року, а також 1550,96 грн. 3% річних та 3791,5 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, відзив на позов не подав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, ухвалою суду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між ФГ "Віват-2011" (покупець, позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (продавець, відповідач по справі) укладено договір поставки №31/01-ЯЦ від 31.01.2012р., відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар в кількості та на умовах визначених даним договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Сторони домовилися, що продавець передає покупцю товар у кількості визначеній додатками до даного договору. Загальна кількість товару по даному договору визначається кількістю товару, вказаною в додатку до даного договору (п.2.1. договору). Згідно додатку №1 до договору загальна сума товару без ПДВ, яка визначається даним додатком становить 107 333,33 грн., ПДВ 20% - 21 466,67 грн., загальна вартість товару з ПДВ 128 800,00 грн.

Відповідно до п.8.4. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами обох сторін та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань.

В п.3 додатку №1 від до договору сторонами погоджені строки оплати за товар:

- передплата у розмірі 100 000,00 грн. перераховується покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 1-го банківського дня з моменту підписання даного договору;

- решта суми у розмірі 28 800,00грн. перераховується покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 1-го банківського дня за фактом поставки. Факт поставки товару підтверджується витратними накладними на товар, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Строк поставки товару встановлений сторонами в п.4 додатку №1 до договору: до 10 лютого 2012 року.

Позивач, на виконання умов даного договору перерахував відповідачу 100000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №5 від 31.01.2012р. (копія міститься в матеріалах справи), але відповідач у строк, встановлений п.4 додатку до договору, товар позивачу не поставив, вимоги щодо повернення передплачених коштів не виконав, що і стало підставою для звернення позивачем із даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що правовідносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є поставкою.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази поставки відповідачем товару на виконання умов договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача був направлений лист №5 від 20.03.2012 року про повернення сплачених коштів у розмірі 100 000,00 грн., так відповідачем платіжними дорученнями (копії містяться в матеріалах справи) було частково повернуто сплачені позивачем кошти у розмірі 70000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про повернення суми попередньої оплати, а також, враховуючи, що відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 30 000,00 грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. Договору, передбачено, що за порушення термінів поставки товару продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати за кожен день прострочення.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені у розмірі 3 791,50 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за період з - 11.02.2012 р. по 04.11.2013 року, що перевищує 6-ти місячний термін, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 2254,50 грн. за період з 11.02.2012 року по 11.08.2012 року.

В частині стягнення 1537,00 грн. пені, нарахованої понад 6-ти місячний термін, слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 1550,96 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м.Харків, вул. Римарська, 16, кв.12, код ЄДРПОУ 34862614) на користь фермерського господарства "Віват-2011" (Полтавська обл., Кобеляцький р-н, с.Колісники, вул.Перемоги, буд.8, код ЄДРПОУ 37753438, р/р 26005620391 у ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489) суму основного боргу у розмірі 30 000,00 грн., пеню в сумі 2 254,50 грн., 3% річних в сумі 1 550,96 грн., судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 1 537,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 31.01.2014 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №922/5113/13