Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/23537/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23537/13 10.02.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКРІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ"

про стягнення 9.190,03 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Біла Д.В. - за довіреністю від 16.01.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОКРІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 9.190,03 грн.

Суть спору: позивач свої позовні вимоги мотивує таким. Між сторонами даного спору укладено договори купівлі-продажу від 01.09.2011 № 110 і від 01.09.2011 № 111. Позивач, на підставі вказаних правочинів, поставив відповідачеві товар на суму 26.714,34 грн. У подальшому, між сторонами укладено угоду 23.08.2012, якою останні здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог. Внаслідок укладання зазначеної угоди, вартість неоплаченого відповідачем товару складає 8.126,87 грн. Відповідач, на вимогу позивача, заборгованість перед позивачем не погасив, що й призвело до звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в сумі 8.126,87 грн; пені в сумі 546,16 грн та 3 % річних в сумі 517,00 грн, що разом складає 9.190,03 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2013 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКРІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23537/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2014, за клопотанням представника позивача, продовжено розгляду спору в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали, винесені судом у даній справі, надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ПОКРІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ", як продавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено такі договори: договір купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року № 110 (далі - Договір № 1), договір купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року № 111 (далі - Договір № 2).

Згідно предмету Договорів позивач зобов'язується протягом дії договорів передати відповідачеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються Сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, установлених даним Договором.

Пунктом 3.3 Договору № 1 і пунктом 3.2 Договору № 2 передбачено, що передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника відповідача.

Як визначено п. 4.1 Договору № 1 розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України - гривні шляхом перерахування відповідачем грошової суми у розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок позивача протягом таких строків: для першої партії товару - протягом 21 календарного дня з моменту передання партії товару відповідачеві; для другої та наступних партій товару - протягом 14 календарних днів з моменту передання відповідної партії товару відповідачеві.

За Договором № 2 Розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України - гривні шляхом перерахування Покупцем грошової суми у розмірі 100 % вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом строків: для першої партії товару - протягом 30 календарних днів з моменту передання партії товару відповідачеві; для другої та наступних партій товару - протягом 14 календарних днів з моменту передання відповідної партії товару відповідачеві (п. 4.1).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладені між сторонами Договори за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання Договору № 1, поставив відповідачеві товар на суму 14.035,37 грн, що підтверджується накладною від 06.09.2011 № 801907, та на виконання Договору № 2 поставлено товар на суму 12.678,97 грн, що підтверджується накладною від 06.09.2011 № 801927. Вказані накладні підписані особою відповідача, яка уповноважена довіреністю від 05.09.2011 № 0012 останнього на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей (засвідчені копії вказаних накладних і довіреності наявні у справі, їх оригінали оглянуто судом у судовому засіданні).

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про виконання позивачем обов'язку за Договорами з поставки відповідачеві товару на суму 26.714,34 грн.

23 серпня 2012 року між сторонами спору укладено угоду про погашення взаємної заборгованості. Згідно вказаної Угоди, її сторони здійснили зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а саме: вимоги позивача до відповідача виникли внаслідок поставки останньому товару за вказаними вище накладними на суму 26.714,34 грн, а вимоги відповідача виникли на підставі видаткової накладної від 14.08.2011 № КР-00078/12 на суму 18.587,47 грн.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Таким чином, сума неоплаченого відповідачем товару складає 8.126,87 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок прострочення відповідачем обов'язку з оплати поставленого йому товару, останній оплату товару в сумі 8.126,87 грн на користь позивача не здійснив.

07 лютого 2013 року позивачем вручено відповідачеві претензію від 10.01.2013, у відповідності до якого позивач просив відповідача погасити наявну заборгованість, проте, дана вимога залишена останнім без виконання.

Таким чином, станом на момент вирішення судом даного спору по суті, у відповідача наявна перед позивачем заборгованість, яка складає 8.126,87 грн.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення правил здійснення ним господарської діяльності, позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені за період прострочення з 22.05.2013 по 19.11.2013 в сумі 546,16 грн, а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання шляхом стягнення з останнього 3 відсотків річних за період з 07.10.2011 по 04.11.2013 в сумі 517,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 8.126,87 грн сторонами судового процесу до суду не подано.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи та в їх сукупності, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок прострочення останнім зобов'язання з оплати товару, підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 8.126,87 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням наведеного вище, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 07.10.2011 по 04.11.2013 в сумі 517,00 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Розглядаючи спір в частині стягнення з відповідача пені, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної вимоги з урахуванням такого.

У пунктах 7.4 Договорів сторони погодили, що у разі порушення Покупцем строку платежу, встановленого п. 4.1 цього Договору, Покупець зобов'язаний, на вимогу Продавця, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такого платежу за кожен день прострочення оплати.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписом ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, у відповідності до положень, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Отже, виходячи з наведених вище норм матеріального права, пеня повинна нараховуватися у шестимісячний термін, від першого дня, за строком, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, беручи до уваги строки (пункти 4.1 Договорів), у які зобов'язання за Договорами мало бути виконано відповідачем, також, враховуючи момент поставки товару за накладними від 06.09.2011 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що пеню слід нараховувати таким чином:

- за Договором № 1 пеню слід нараховувати з 28.09.2011 по 28.03.2012;

- пеня за Договором № 1 повинна нараховуватися з 07.10.2011 по 06.04.2012.

Однак, виходячи зі здійсненого позивачем розрахунку, пеня нараховується останнім у період часу (з 22.05.2013 по 19.11.2013), у який таке нарахування має бути припинено, відтак, заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 546,16 грн задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ АВТО-ЛІЗИНГ" (02222, м. Київ, Деснянський район, вул. Пухівська, буд. 1-А; ідентифікаційний код 35619215, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКРІВЕЛЬНІ РІШЕННЯ" (01021, м. Київ, Печерський район, Кловський узвіз, буд. 13; ідентифікаційний код 32769312, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 8.126,87 (вісім тисяч сто двадцять шість) грн 87 коп.; 3 % річних в сумі 517,00 (п'ятсот сімнадцять) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720,50 (одна тисяча сімсот двадцять) грн 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 лютого 2014 року.

Суддя С.В. Балац