Постанова

від 19.02.2014 по справі 2а-4296/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2014 року (12:55) Справа №2а-4296/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача - Северненка Д.Л., довіреність №б/н від 03.01.2012 року,

відповідача - Сеітьягяєв А.А., довіреність № 74/10 від 10.02.2014 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жнива»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління

Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Жнива» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (під час розгляду справи відповідача замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 року №0002691504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 525747,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято вказане податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на фактичних даних бухгалтерського та податкового обліку позивача та суперечать чинному податковому законодавству. Позиція позивача мотивована тим, зокрема, що сума податку на додану вартість, яка була заявлена в червні 2010 року до бюджетного відшкодування, у розмірі 525747,00 грн. за станом на 31.05.2010 року оплачена постачальникам в складі платежів за отримані товари (роботи, послуги), що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Присутній у судовому засіданні 19.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на правомірність висновків перевірки щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 525747,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №193 від 15.03.2012 року (т.1 а.с.14) посадовими особами податкового органу було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Жнива» (код ЄДРПОУ 20680439) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення бюджетних зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення за період травень 2010 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ТОВ «Жнива»: п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим зменшено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року у сумі 525747,00 грн.

Висновки перевірки обґрунтовані наступними обставинами.

Згідно з поданою ТОВ «Жнива» до податкового органу податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року (вх.№282327 від 01.02.2012 року), сума податку, що підлягаю бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року складає за даними платника - 527547,00 грн., за даними перевірки - 0 грн.

Згідно додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року від'ємне значення у розмірі 608196,00 грн. сформоване платником податків у травні 2010 року, частину якого у сумі 525747 було перенесено до бюджетного відшкодування.

Надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «Жнива» не мало на балансі основних фондів. На балансі підприємства витрати, які пов'язані з будівництвом пансіонату з лікування оздоровчого профілю не відображалися.

У відповідності до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягаю бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду та дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Перевіркою встановлено, що фактично сплата постачальникам у травні 2010 року відсутня.

У зв'язку з зазначеним, податковим органом зроблено висновок про те, що сума податку на додану вартість, пред'явлена до відшкодування у червні 2010 оку, у розмірі 525747,00 грн. є неправомірною.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №863/15-4/20680439 від 30.03.2012 року (т.1 а.с.15-22).

Не погодившись з висновками перевірки позивачем було подано на них заперечення (т.1 а.с.31-33).

У відповіді на заперечення, що оформлена листом №4259/20/15-4 від 10.04.2012 року (т.1 ас.34), податковим органом вказано на пропуск ТОВ «Жнива» строку на подання заперечення.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 13.04.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002691504, в якому визначено суму завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 525747,00 грн. за червень 2010 року по декларації №282327 від 01.02.2012 року (т.1 а.с.35).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства за червень 2010 року.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктами 7.7.2-7.7.3 Закону №168 передбачалось, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Пунктом 7.7.11 Закону № 168 був визначений перелік осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування, серед них особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначалось вище, за наслідками проведеної податковим органом перевірки було встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Жнива» не мало на балансі основних фондів. На балансі підприємства витрати, які пов'язані з будівництвом пансіонату з лікування оздоровчого профілю не відображалися.

За даними бухгалтерського обліку підприємства витрати, які пов'язані з будівництвом пансіонату відображені на рахунку Дт 15 «Капітальні інвестиції». На рахунку 10 «Основні фонди» станом на 01.07.2010 року не відображалися.

Також, перевіркою було встановлено, що за останні 12 календарних місяців (червень 2009 року - травень 2010 року) ТОВ «Жнива» мало обсяги оподаткованих операцій у розмірі 254365,00 грн., що менше, ніж сума заявлена до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року (525747,00 грн.).

Перевіряючи правомірність висновків перевірки в цій частині судом було встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 27.07.2005 року між позивачем (замовник) та Підприємством «СоюзБудТехнологія» (генпідрядник) було укладено договір генерального підряду 07/05 (т.1 а.с.86-87). Відповідно до умов вказаного договору генпідрядник зобов'язується в установлений договором строк виконати проектно-пошукові роботи та здійснити будівництво пансіонату з лікуванням оздоровчого профілю (реконструкція дитячого садка незавершеного будівництвом) по вул. Ореховой, 23-а у місті Ялта із здійсненням авторського нагляду.

ТОВ «Жнива» 17.09.2007 року було отримано дозвіл №61-г/09-07 Інспекції архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт за вказаним вище об'єктом (т.1 а.с.90).

Як зазначалось вище, витрати, пов'язані із будівництвом, були відображені позивачем на бухгалтерському рахунку Дт 15 «Капітальні інвестиції».

Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Пунктом 4 Положення надано визначення основних засобів, якими є матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Пунктом 5.3 Положення (діяв до 18.03.2011 року) передбачалось, що одним із видів основних засобів є незавершені капітальні інвестиції.

Капітальними інвестиціями в необоротні матеріальні активи у відповідності до пункту 4 Положення є витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Рахунок 15 «Капітальні інвестиції» має, зокрема, субрахунок 151 «Капітальне будівництво».

При цьому, за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм та стандартів слідує, що капітальні інвестиції є одним із видів основних засобів. При цьому, витрати на капітальне будівництво (реконструкцію) мають бути відображені саме на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Вказані висновки також підтверджені проведеною у справі судово-економічною експертизою (Висновок ТОВ «Інститут обліку та аудиту» № 62 від 22.11.2013 року, т.1 а.с.50-59).

Враховуючи зазначене вище, суд вважає безпідставними висновки перевірки відносно того, що у відповідності до п.п.7.7.11 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач належить до осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування.

Перевіряючи наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 525747,00 грн., судом також були встановлені інші обставини.

В пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» було наведено визначення бюджетного відшкодування, яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом «а» п.п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону №168 передбачалось, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що платником податку може бути отримано бюджетне відшкодування тільки у випадку фактичної оплати податку із вартістю товарів (послуг) постачальникам.

В ході проведеної у справі судово-економічної експертизи експертом ТОВ «Інститут обліку та аудиту» було проведено дослідження наданих позивачем документів бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

На дослідження були надані декларації з податку на додану вартість ТОВ «Жнива» за липень 2008-червень 2010 року.

При дослідженні наданих декларацій встановлено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, належній сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 декларації) складає усього за період 595395,00 грн. та утворився за період з липня 2008 року по червень 2010 року.

На дослідження були надані податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, зведені відомості бухгалтерського обліку по руху грошових коштів по банку, банківські випивки, зведені бухгалтерські регістри за розрахунками з постачальниками по ТОВ «Жнива» за період липень 2008-червень 2010 року.

Суд зазначає, що досліджувані експертом документи у повному обсязі наявні в матеріалах справи.

При зіставленні наданих оборотно-сальдових відомостей по рахункам 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» з оригіналами банківських виписок по оплаті постачальникам за період липень 2008 року - червень 2010 року встановлено, що оплата по податковим накладним постачальникам зроблена з розрахункового рахунку на суму 910715,13 грн., у тому числі ПДВ - 151785,86 грн., решта суми 2575419,96 грн. закрита векселями на адресу постачальника ТОВ «Підприємство СоюзБудТехнологія», виданими у сумі 2278719,96 грн., у тому числі ПДВ - 379786,66 грн.

На підставі зазначеного вище, експертом зроблено висновок про те, що наданими на дослідження документами підтверджується оплата позивачем податку на додану вартість на адресу постачальників у розмірі 595395,00 грн., тобто у більшому розмірі, ніж заявлено до бюджетного відшкодування у червні 2010 року (525747,00 грн.).

Частиною 5 ст. 82 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Розглянувши висновок експертизи № 62 від 22.11.2013 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд не може із ним погодитися, враховуючи наступне.

На підтвердження заявлених вимог позивачем суду були надані копії простих векселів, що використані на погашення договірних зобов'язань з ТОВ «Підприємство СоюзБудТехнологія» на суму 2278719,96 грн., у тому числі ПДВ - 379786,66 грн.

У відповідності до статті 3 Закону України від 23.02.2006 року № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель належить до групи боргових цінних паперів, тобто цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання.

Частиною 1 статті 14 цього Закону передбачено, що векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Статтею 4 Закону України від 05.04.2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Пунктом 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» було встановлено, що у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Таким чином, враховуючи положення зазначених вище норм, суд дійшов висновку про те, що передача векселя постачальнику свідчить про припинення боргових зобов'язань за договором.

Проте, у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» видача векселя на адресу продавця (постачальника) не вважається засобом платежу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що право на бюджетне відшкодування виникає тільки у випадку фактичної оплати податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що позивач не має право на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 379786,66 грн. за виданими на адресу ТОВ «Підприємство СоюзБудТехнологія» векселями.

Відносно посилання позивача на те, що оплата податку на додану вартість простим векселем не змінює суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податко на додану вартість» було передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, із змісту вказаної норми вбачається, що право платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ, на відміну від формування суми бюджетного відшкодування, не знаходиться у прямій залежності від фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету. Законодавцем було передбачено альтернативний варіант щодо визначення дати, з якої у платника податку виникає право на податковий кредит. В даному випадку, достатнім є отримання покупцем податкової накладної від постачальника. В той час, як для отримання бюджетного відшкодування обов'язковою умовою є фактична сплата податку на додану вартість, оскільки відшкодуванню з бюджету підлягає тільки сума надмірно сплаченого податку.

Отже, підсумовуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про правомірність висновків перевірки щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 379787,00 грн.

Висновки перевірки щодо завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 145960,00 грн. не знайшли під час розгляду справи документального та нормативного підтвердження.

У зв'язку з зазначеним вище, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 13.04.2012 року №0002691504 в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 145960,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 490 від 25.04.2012 року, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2146,00 грн. (т.1 а.с.5).

Крім того, позивачем згідно із платіжним дорученням №337 від 15.08.2012 року (т.1 а.с.77) позивачем проведено оплату витрат на проведення експертизи у розмірі 15000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суму судового збору у розмірі 595,78 грн. та суму витрат на проведення експертизи у розмірі 4164,36 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 19.02.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 24.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 13.04.2012 року №0002691504 в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 145960,00 грн.

3.В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Жнива» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 595,78 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 4146,36 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.