Рішення

від 07.02.2014 по справі 921/1235/13-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2014 р.Справа № 921/1235/13-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Мегапласт-Захід "79018, м. Львів вул. Братів Міхновських буд. 42 кв. 35 , код ЄДРПОУ 35102019 ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", м. Кременець, вул. Березіна, 2 Тернопільської області, код ЄДРПОУ 31879824

про стягнення боргу в сумі 16430,17 грн.

За участю представників:

Позивача: Белкіна Л.В. - адвоката , Договір про надання адвокатських послуг № 1/2013 від 01.10. 2013 року ; ордер серії ЛВ на надання правової допомоги від 24.12.2013 року ; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2106 від 03.10.2012 року ;

Відповідача: не прибув;

У судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю " Мегапласт-Захід " м. Львів подало до господарського суду Тернопільської області позов і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт-Буд", м. Кременець заборгованість за поставлений товар в сумі 16430,17 грн.; з яких: 16190,64 грн. основного боргу ; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 239,53 грн. ; відшкодування понесених судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду видаткові накладні; рахунки-фактури ; довіреність на отримання матеріальних цінностей ; товарно-транспорті накладні ; водаткові накладні ; інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 193,265 Господарського кодексу України, 638-639,655,712 ЦК України.

Ухвалою суду від 11 грудня 2013 року порушено провадження у справі № 921/1235/13-г/10 та призначено судове засідання о 15 годині 50 хвилин 24 грудня 2013 року.

Згідно клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю " Газ-пласт " м. Кременець № 18 від 24.12.2014 року ( вх. № 21248) розгляд справи було відкладено до 11 год. 17.01.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України .

У судове засідання 17.01.2014 року представник відповідача повторно не прибув , заперечень щодо заявлених позивних вимог суду не надав , а тому розгляд справи було відкладено до 10 год. 30 хв. 07 лютого 2014 року .

17 січня 2014 року від ТзОВ " Мегапласт - Захід " м. Львів поступила заява № 01/2014 від 16.01.2014 року ( вх. № 3608 ) про збільшення позовних вимог і просить стягнути з відповідача на його користь 16190,64 грн. основного боргу ; 239,53 грн. 3% річних ; 1720,50 грн. витрати по сплаті судового збору та 2800 грн. судових витрат ( послуг адвоката ) .

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках , передбачених статтею цього кодексу в цій частині , відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Господарським судом прийнято до розгляду заяву ТзОВ " Мегапласт-Захід " як таку , що відповідає вимогам статті 22 ГПК України .

06 лютого 2014 року відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю " Газ-Пласт " надав суду письмовий відзив № 35 ( вх. № 4770 ) , у якому вказує , що не погоджується з вимогою щодо збільшення позовних вимог в частині стягнення 2800.00 грн. витрат по оплаті послуг адвоката ; вважає їх неспіврозмірними , тобто явно завищеними порівняно з ціною позову - 16430,17 грн. , особливо враховуючи нескладний характер справи , наявність всіх необхідних доказів та підтверджуючих документів . Просить при винесенні рішення обмежити розмір витрат на оплату праці адвоката .

У поданому до суду відзиві відповідач не надав суду заперечень щодо заявлених позовних вимог.

У судове засідання 07.02.2014 року представник відповідача втретє не прибув .

Оскільки, 09.02.2014 року закінчується двомісячний строк вирішення спору , клопотання від сторін про його продовження не поступало , участь представників сторін у судове засідання не визнавалося обов'язковою, надані позивачем документи є достатніми, а тому суд розглядає позов в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2014 року підтримав заявлені вимоги повністю.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 07.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Мегапласт-Захід ", м. Львів визначило предметом позову стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", м. Кременець Тернопільської області боргу в загальній сумі 16430,17 грн.

Вказавши відповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", м. Кременець Тернопільської області Товариство з обмеженою відповідальністю " Мегапласт-Захід ", м. Львів вважає, що вказана юридична особа порушила її права.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач вважає, що між ним і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним и використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В зв'язку з цим, з посиланням на ст. 692 ЦК України, зазначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з усними домовленостями Товариство з обмеженою відповідальністю " Мегапласт-Захід " м. Львів поставило Товариству з обмеженою відповідальністю " Газ-Пласт " м. Кременець товарно - матеріальні цінності в домовлених об'ємах та належної якості на загальну суму 57336,88 грн. в підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні про отримання вказаного товару:

-23.08.2012 року отримано товар на суму 38563,32 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № МЗ-0000136 від 22.08.2012 року , видатковою накладною № МЗ-0000071 від 23.08.2012 року та підписом уповноваженої особи відповідача у видатковій накладній ;

-21.09.2012 року отримано товар на суму 18773,56 грн. , що підтверджується рахунком-фактурою № МЗ-0000149 від 21.09.2012 року , видатковою накладною № МЗ-0000078 від 21.09.2012 року та підписом уповноваженої особи відповідача у видатковій накладній .

Уповноваженою особою відповідача виступав Мороз Андрій Іванович згідно Довіреності № 556 від 23.08.2012 року .

Доставка товару здійснювалася ФОП Пшемінська Ю.С. , що підтверджується товарно-транспортною накладною № ПМ-0000008 від 23.08.2012 року та товарно-транспортною накладною № ПМ-0000009 від 21.09.2012 року

Відповідач відобразив зазначені операції у податковому обліку та отримав право на податковий кредит на підставі виданих позивачем податкових накладних № 5 від 23.08.2012 року та № 3 від 21.09.2012 року .

Відповідач не розрахувався за отриманий товар , проте здійснив повернення товару на суму 41146,24 грн., в підтвердження чого позивач надав суду видаткові накладні :

1)№ВП-0000006 від 27.02.2013 року на суму 7803,92 грн. ;

2)№ВП-0000007 від 27.02.2013 року на суму 8824,32 грн. ;

3)№ВП-00000010 від 12.03.2013 року на суму 15645,01 грн. ;

4)№ВП-0000009 від 12.03.2013 року на суму 8872,99 грн.

Таким чином , з врахуванням вартості поверненого товару загальна сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю " Газ-Пласт " м. Кременець перед ТзОВ " Мегапласт-Захід " м. Львів становить 16190,64 грн.( 57336,88 грн. - 41146,24 грн. ) .

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням , проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Покупець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт ", м. Кременець отримало від ТзОВ " Мегапласт-Захід ", м. Львів товар, не оплатило його вартості на суму 16190,64 грн., що в силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України є неприпустимим.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено , що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзподільних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В Інформаційному листі № 494-2012-р від 17.07.2012 року "Про практику застосування Вищим господарським судом України справ окремих норм матеріального права "Вищий господарський суд України щодо частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України) зазначив: якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу , в якій ідеться про строк (термін (виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується ( постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Отже, відповідач у справі ТзОВ " Газ-Пласт " м. Кременець зобов'язане була оплатити отриманий товар після прийняття товаророзподільних документів ( накладних ) .

Товариство з обмеженою відповідальністю " Мегапласт-Захід ", м. Львів визначило предметом позову стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт ", м. Кременець боргу саме в сумі 16190,64 грн. Вказана вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Відповідно до розрахунку ТОВ " Мегапласт-Захід " м. Львів , згідно з яким останній просить суд стягнути з відповідача 3% річних складає 239,53 грн. (16190,64 грн. х 3% :365 днів х 180 днів ) .

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 239,53 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Також при прийнятті рішення судом розглянуто вимоги про стягнення 2800.00 грн. витрат на послуги адвоката за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 01.10.2013 року між адвокатом Бєлкіна Н.В., яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2106 від 03.10.2012 року та ТОВ " Мегапласт-Захід " м. Львів укладено договір № про надання адвокатських послуг № 1/2013 , відповідно до п.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах , установах , організаціях , в органах державної виконавчої служби , а також вести від імені клієнта справи у всіх судових органах України , з усіма правами , наданими законом позивачу , скаржнику , відповідачу , третій зацікавленій особі , стягувачеві або боржнику ...

Також суду надано копію платіжного доручення № 50 від 05 лютого 2014 року про перархування ТзОВ " Мегапласт-Захід " на адресу Белкіної Н.В. 2800.00 грн. ( підстава платежу : оплата за послуги адвоката по договору № 1//2013 від 01.10.2013 року без ПДВ ).

Отже , позивач у справі ТЗОВ " Мегапласт-Захід " перерахувало адвокату Белкіній Н.В. 2800 грн. як оплату за послуги адвоката .

При розподілі витрат на оплату послуг адвоката суд звертає увагу на п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" наголошується на тому, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 року № 04/079 зі справи № 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

Враховуючи викладене вище в сукупності суд дійшов висновку про правомірне заявлення позивачем розміру суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката ( 2800.00 грн. ) з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи.

При цьому судом взято до уваги розрахунок послуг адвоката , який є додатком до договору ( знаходиться в матеріалах справи ) , з вини відповідача справа призначалася до розгляду тричі і у всіх судових засіданнях приймав участь представник позивача , неподання своєчасно суду відзиву на позов , що привело до затягування розгляду позову по суті , тощо.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193,202,232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11,207, 241,546, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ-Пласт", м. Кременець, вул. Березіна, 2 Тернопільської області, ідентифікаційний код 31879824 на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Мегапласт-Захід " ,79018, м. Львів вул. Братів Міхновських , буд 42 кв. 35, ідентифікаційний код 35102019 - 16190,64 грн. боргу ; 239,53 грн. три проценти річних від простроченої суми; 1720,50 грн. в повернення сплаченого судового збору ; 2800.00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката . Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

5.Повне рішення складене та підписане 11 лютого 2014 року.

Суддя М.Є. Півторак