Постанова

від 25.02.2014 по справі 801/884/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 року (об 11:51) Справа №801/884/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря судового засідання Цатурян С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Северін О.М., паспорт НОМЕР_1 довіреність № б/н від 16.01.2014;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Мірошніченко К.С., посвідчення № НОМЕР_2, довіреність № 1084/10-29-09 від 17.09.2013;

від третьої особи - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Тєхнопроект»

до Малоріченської сільської ради, Республіканського комітету по земельним ресурсам АРК,

за участю третьої особи - Відділу Держземагентства у м. Алушта АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Суть спору: Приватне підприємство «Тєхнопроект» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Малоріченської сільської ради (далі - відповідач 1), Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправними дії Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК з затвердження висновку державної експертизи від 28.12.2012 року щодо проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Солнечногірське) в частині включення в прибережну захисну смугу Чорного моря земельної ділянки площею 0,2657 га. за адресою с. Солнечногірське, Судакське шосе, 19-км-А, кадастровий номер №0110392100:04:001:0177 та кадастровий номер 0110392100:04:001:0178, що належить приватному підприємству «Тєхнопроект»;

- скасування рішення 50 сесії 6-го скликання Малоріченської сільської ради від 29.12.2012 №50-8 " "Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Солнечногірське)" в частині включення в прибережну захисну смугу Чорного моря земельної ділянки площею 0,2657 га. за адресою с. Солнечногірське, Судакське шосе, 19-км-А, кадастровий номер №0110392100:04:001:0177 та кадастровий номер 0110392100:04:001:0178, що належить приватному підприємству «Тєхнопроект».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.01.2014 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ Держземагентства у м. Алушта АР Крим.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК заперечував проти задоволення адміністративного позову. 11.02.2014 надав суду заперечення, в якому зазначив, що внесення частини спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги не змінює її цільове призначення, а лише встановлює певні обмеження щодо використання..

Представники Малоріченської сільської ради, Відділу Держземагентства у м. Алушта АР Крим у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, заслухавши представника позивача, представника відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особини зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Територіальні громади села, селища, міста відповідно до статті 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного Кодексу України (далі -ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До відання районних рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить, відповідно до статті 9 Водного кодексу України (далі - ВК України) організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водоймів.

За статтею 1 ВК України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Судом встановлено, що 29.12.2012 рішенням 50-ї сесії Малоріченської сільської ради м. Алушта VІ скликання №50-8 затверджений проект землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Солнечногірське).

Суд вважає, що вказане рішення прийнято належним суб'єктом в межах наданих повноважень.

Разом з тим судом зазначається, що статтями 60 ЗК України, 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, у межах існуючих населених пунктів, прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Судом встановлено, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 15.03.2006 серія ЯБ № 538746 Підприємству «Технопроект» на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий кадастровий номер №0110392100:04:001:0177 та кадастровий номер 0110392100:04:001:0178, що розташована у с. Солнечногірське, 19-км-А Судакського шосе, м. Алушта, Малоріченська сільська рада для обслуговування існуючого дитячого оздоровчого центру "Сатера" для використання в рекреаційних цілях.

Відповідно до статті 88 ВК України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Тобто законодавець не передбачив можливість знаходжень прибережних захисних смуг у приватній власності.

10.02.2005 року між Територіальною громадою в особі Малоріченської сільської ради м. Алушта та Відкритим акціонерним товариством "Агропромбуд" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого Продавець - Територіальна громада в особі Малоріченської сільської ради м. Алушта на підставі рішення 22-ої сесії 24-го скликання № 22/106 від 19.10.2004 року Малорішенської сільської ради АР Крим передає за плату, а Покупець - Відкрите акціонерне товариство "Агропромбуд оплачує та приймає у власність земельну ділянку, загальною площею 46361 м.кв., що є 4,6361 га, під кадастровим номером 01 103 921 00:04:001:0114, згідно плану земельної ділянки, що додається.

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №538746 вбачається, що земельна ділянка, розташована в с. Сонячногірське, 19-км-А Судакського шосе м. Алушта належить Підприємству "Технопроект" на підставі договору купівлі-продажу частки земельної ділянки реєстр № 1379 від 02.06.2005 р.

Дослідивши договір купівлі продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.02.2005 р., державний акт на право власності на земельну ділянкусерії ЯБ №538746, техничні звіти, проект землеустрою, затверджений рішенням від 29.12.2012 №50-8, суд встановив, що до меж прибережної захисної смуги включені земельні ділянки Приватного підприємства «Тєхнопроект».

Під час прийняття рішення про затвердження проекту відповідач - Малоріченська сільська рада, зазначене не врахував.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Разом з тим за статтею 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю (ст.152 ЗК України).

Шляхом включення земельних ділянок, які належать позивачу на праві власності, в прибережну захисну смугу з урахуванням вимог статті 88 ВК України суттєво звужено зміст та обсяг існуючого права позивача на землю. Суб'єктивне право користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю.

З урахуванням наведених норм права, включення земельних ділянок позивача в прибережну захисну смугу Чорного моря с. Сонячногірське відповідно до проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Сонячногірське), затвердженого рішенням 50-ї сесії Малоріченської сільської ради 6-го скликання від 29.12.2012 №50-8 суперечить вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так стаття 1 Першого протоколу, по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як "окремі", тобто не пов'язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" від 8 липня 1986 року, п. 106, серія А, № 102).

Будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії", № 33202/96, п. 107, ECПЛ 2000-I).

Аналізуючи наведене, суд робить висновок, що відповідачем був порушений "справедливий баланс" між інтересами Малоріченської сільської ради та Приватним підприємством «Тєхнопроект», а тому рішення від 29.12.2012 №50-8 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Республіканського комітету по земельних ресурсах із затвердження висновку відносно проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

28.12.2012 головою Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим затверджений висновок Державної експертизи землевпорядної документації Проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради від 25.12.2012 №1170/15.

У пункті 10 висновку наведені зауваження та пропозиції до землевпорядної документації, зокрема, склад та зміст проекту привести у відповідність до стандарту СОУ "Землеустрій", загальна площа земельних ділянок, що наведена в переліку, включених до складу прибережної захисної смуги не відповідає площі земельних ділянок, включених у склад прибережної захисної смуги за матеріалами проекту.

Окремо зазначено про встановлення меж прибережної захисної смуги водного об'єкту з урахуванням вимог Водного та Земельного кодексів України.

У зв'язку з чим проект землеустрою визнаний таким, що не у повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства, повертається на доопрацювання. Контроль за усуненням порушень покладений на начальника Управління Держкомзему в м. Алушта, який зобов'язаний проінформувати Рескомзем про усунення зауважень.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення врегульовані Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" від 17.06.2004 №1808-ІУ (далі - Закон 1808).

Відповідно до статті 35 Закону №1808 висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

З рішення Малоріченської сільської ради від 29.12.2012 не вбачається, що зазначений висновок Рескомзему, затверджений 28.12.2012 з пропозиціями для доопрацювання, був врахований під час його прийняття. Посилання на вказаний висновок відсутні у преамбулі рішення. На вимогу суду надати документи, які слугували підставою для прийняття рішення 50-ю сесією Малоріченської сільської ради від 29.12.2012, вказаний висновок відповідачем - саме Малоріченською сільською радою, не наданий. Державним земельним агенством у м. Алушта АР Крим не надано доказів про усунення зауважень у висновку державної експертизи Рескомзему АР Крим від 25.12.2012 року № 1170/15.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки заперечення проти позову відповідачем не надані, витребувані судом документи не представлені, суд вважає, що Малоріченською сільською радою не доведений факт врахування висновків Державної експертизи землевпорядної документації від 25.12.2012 №1170/15, затверджених 28.12.2012.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 35 Закону №1808, якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

У разі якщо об'єкт державної експертизи не повною мірою відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, він повертається на доопрацювання. При цьому вказуються конкретні вимоги, відповідно до яких необхідно внести зміни і доповнення до об'єкта державної експертизи.

Таким чином, проект землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря не був погоджений, а повертався для доопрацювання.

Як зазначено у частині 4 статті 35 Закону №1808 тільки позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

За таких обставин в даному випадку не було дотримано вимоги законодавства щодо отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Суд не приймає як доказ помітку в якості напису, зробленому на зворотному боці висновку Державної землевпорядної експертизи "Зауваження усунені", засвідченому печатною відділу Держкомзему у м. Алушта, оскільки відповідачами та третьою особою по справі не надано жодного доказу на підтвердження усунення зазначених недоліків. Також неможливо встановити чи була повноваженою особа, яка зробила вказаний напис. Контроль за виконанням недоліків був покладений конкретно на начальника Управління Держкомзему у м. Алушта, а напис "Зауваження усунені" не містить а ні позначення посади, а ні прізвища особи, що його зробила.

З урахуванням наведеного суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. З наведеного випливає що умовою для звернення особи до суду є наявність у позивача переконання в порушення його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав. У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв'язати спір.

Аналізуючи наведене суд робить висновок, що дії Республіканського комітету по земельних ресурсах із затвердження висновку відносно проекту землеустрою 28.12.2012 не порушують права або інтереси позивача, не створюють перешкод у реалізації наявного в нього права власності, а тому суд відмовляє у задоволенні позову у вказаній частині.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог з місцевого бюджету Малоріченською сільської ради шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У судовому засіданні 25.02.2014 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 28.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протравним та скасувати рішення 50 сесії Малоріченської сільської ради 6-го скликання від 29.12.2012 №50-8 "Про затвердження проекту землеустрою з організації та встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря в межах Малоріченської сільської ради (с. Солнечногірське)" в частині включення до прибережної захисної смуги Чорного моря земельної ділянки, що належить Приватному підприємству «Тєхнопроект» кадастровий номер №0110392100:04:001:0177 та кадастровий номер 0110392100:04:001:0178.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Тєхнопроект» (ЄДРПОУ 30692175) витрати зі сплати судового збору в розмірі 36,54 грн.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.