Рішення

від 25.02.2014 по справі 914/265/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 р. Справа № 914/265/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши матеріали справи за позовом: Приватного підприємства «ТОП-Маркет», м.Київ

до відповідача: Приватного торгово-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс", м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 22436грн. 76коп.

За участю представників:

від позивача: Сахаревич В.М. - представник (довіреність б/н від 10.02.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства «ТОП-Маркет», м.Київ до Приватного торгово-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс", м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області про стягнення основного боргу в сумі 19541грн. 60коп., пені у розмірі 2168грн. 39коп., інфляційних втрат в розмірі 252грн. 63 коп. та 3% річних у розмірі 474грн. 14коп.

Ухвалою суду від 29.01.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.02.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення можливості надання доказів, враховуючи неявку представників сторін в судове засідання та необхідність подання витребуваних судом матеріалів, розгляд справи відкладено на 25.02.2014р.

24.02.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№7513/14) подав клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2014р. та долучив витребувані судом документи.

В судове засідання 25.02.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити повністю. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду (вх.№7633/14) подав додаткові пояснення по суті спору.

В судове засідання 25.02.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 25.02.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

01.01.2011р. між Приватним підприємством «ТОП-Маркет» (постачальник) та Приватним торгово-посередницьким малим підприємством фірмою "Едельвейс" (покупець) укладено договір №01/01/11.

Пунктом 1.1. договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р. сторони встановили, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачати покупцеві згідно його замовлень товар, визначений у п.1.2 цього договору (надалі іменується «Товар»), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар у кількості, в терміни та за цінами згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору. Найменування, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2. договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р.).

Відповідно до п.2.2. договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р. ціни на товар, що поставляється, зазначені у видаткових накладних.

04.01.2011р. сторони між собою уклали протокол розбіжностей до договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р.

За умовами п.6.1. договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р., яким сторони внесли зміни згідно протоколу розбіжностей від 04.01.2011р. встановлено, що товар вважається прийнятим покупцем згідно кількості, що вказана у підписаних покупцем видаткових накладних.

Згідно з п.3.1. договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р. (відповідно до протоколу розбіжностей від 04.01.2011р. до даного договору) покупець зобов'язаний здійснювати розрахунок за товар, який постачається згідно з даним договором, у безготівковій формі протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання товару у сумі, що зазначена у відповідній накладній.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р., позивач поставив, а відповідач, через представника - Парфенюк Ю.В. по довіреностях №Л-3971 від 26.11.2012р. та №Л-251 від 05.04.2013р. отримав товари на загальну суму 20541грн. 60коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000557 від 26.11.2012р. на суму 9148грн. 80коп. (з ПДВ) та №РН-0000160 від 05.04.2013р. на суму 11392грн. 80коп. (з ПДВ).

На виконання своїх зобов'язань, відповідач 07.06.2013р. здійснив часткову оплату в сумі 1000грн. 00коп., що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, враховуючи дані обставини сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 19541грн. 60коп.

Позивач на адресу відповідача направляв претензію №1 від 11.11.2013р. за вих.№63, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7904004612908, в якій просив відповідача погасити заборгованість в сумі 19541грн. 60коп. Однак, дана претензія залишена без відповіді.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 19541грн. 60коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу по кожній накладній інфляційні втрати в розмірі 252грн. 63 коп. за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року та 3% річних у розмірі 474грн. 14коп. за період з 11.01.2013р. по 16.01.2014р. При перевірці розрахунків встановлено, що позивач припустився помилки при нарахуванні інфляційних втрат по накладній №РН-0000557 від 26.11.2012р. за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року, оскільки в цьому періоді мала місце дефляція. В абз.3 п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відтак, в перерахунку, здійсненому судом, розмір інфляційних втрат по накладній №РН-0000557 від 26.11.2012р. за період з лютого 2013 року по грудень 2013 року та №РН-0000160 від 05.04.2013р. за період з жовтня по грудень 2013 року становить 182грн. 56коп.

Пунктом 8.3. договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р. сторони встановили, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Так, згідно п.8.3. договору поставки №01/01/11 від 01.01.2011р., позивач за період з 11.01.2013р. 16.01.2014р. по двох накладних нарахував відповідачу пеню у розмірі 2168грн. 39коп.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, встановлено, що позивач провів нарахування у більший період, ніж передбачено ч.6 ст.232 ГПК України, відтак у перерахунку підставним є нарахування пені в розмірі 1385грн. 48коп., яка підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо основного боргу в сумі 19541грн. 60коп., пені у розмірі 1385грн. 48коп., інфляційних втрат в розмірі 182грн. 56коп. та 3% річних у розмірі 474грн. 14коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо пені та інфляційних втрат належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного торгово-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс" (80316, Львівська область, Жовківський район, м.Рава-Руська, вул.Калинишевського, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13808034) на користь Приватного підприємства «Топ-Маркет» (03127, м.Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд.№120, корп.№1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30779114) 19541грн. 60коп. - основного боргу, 1385грн. 48коп. - пені, 182грн. 56коп. - інфляційних втрат, 474грн. 14коп. - 3% річних та 1827грн. 00коп. - судового збору.

В решті позовних вимог належить відмовити.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 27.02.2014р.