Рішення

від 27.02.2014 по справі 919/70/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року справа № 919/70/14 919/70/14/4061/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євої К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська

(99040, м.Севастополь, вул. Хрустальова, 60 )

до приватного підприємства "Вердикт"

(99014, м. Севастополь, вул. Блюхера, 11, кв. 22)

про стягнення 2 994,16 грн,

за участі представників:

позивача - Костіна К. Ю. - довіреність №9/11-287 від 13.01.2014;

відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року (згідно з поштовим штампом на конверті) Севастопольська квартирно-експлуатаційної частина морська звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Вердикт", про стягнення 2 994,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг на підставі якого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 2 994,16 з яких :2 588,35 грн. борг за надані послуги, 405,81 грн. - пені.

Ухвалою суду від 16.01.2014 порушено провадження у справі №919/70/14 та призначено розгляд справи на 04.02.2014 року.

Справа розглядалась у судових засіданнях 04.02.2014, 13.02.2014, 27.02.2014 року.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2014 не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Водночас, за змістом абзацу третього підпункту 3.9.1 вказаного пункту, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того така сама позиція міститься в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482.

Так, відповідач приватне підприємство "Вердикт" 99014, м. Севастополь, вул. Блюхера, 11, кв. 22 не знаходяться за своїм місцезнаходженням:, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі Витязі з ЄДР від 27.02.2014 (а.с 55-57) тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді була повернута до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних в ній доказів відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім викладеного судом встановлено, що 20.11.2007 року між сторонами укладено договір № 391 відповідно до пункту 1 якого в порядку і на умовах, визначених цим договором, замовник (відповідач) доручає виконавцю (позивачу) а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги по розміщенню на площі 1 кв.м. в будівлю №19 по ген. плану військового містечка №184, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Лазарєва, 1 автоматичного торгового обладнання для забезпечення гарячими напоями.

Згідно з пунктом 2.1 договору передбачено, що оплата за надані послуги відповідно до п. 1.1 цього договору складає 100 грн. в місяць (сто гривень без НДС) з врахуванням індексу інфляції.

Замовник здійснює оплату за надані послуги відповідно п. 1.1 цього договору протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку (пункт 2.2 договору).

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується з дати підписання даного договору надати послугу, передбачену п. 1.1. цього договору в строк 10 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.1 договору у випадку недотримання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно діючому законодавству. У випадку порушення строків виконання зобов'язання, передбаченого п. 2.2.цього договору із замовника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, за якими допущена прострочка виконання за кожний день прострочки, а за прострочку понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір вступає в законну силу з моменту підписання і дії до 20.11.2008 р., якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не попередить в письмовій формі про припинення його дії, він (договір) вважається пролонгованим на аналогічний строк на тих самих умовах.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань підтверджується зокрема рахунками актами виконаних робіт № 274 від 16.04.2010 на суму 180,08 грн, № 369 від 20.05.2010 на суму 179,54 грн, №419 від 14.06.2010 на суму 178,46 грн, №500 від 22.07.2010 на суму 177,76 грн, №575 від 25.08.2010 на суму 177,40 грн, №638 від 16.09.2010 на суму 179,52 грн, №739 від 18.10.2010 на суму 184,73 грн, №818 від 30.11.2010 на суму 185,65 грн, №862 від 10.12.2010 на суму 186,22 грн, №9 від 18.01.2011 на суму 187,70 грн, №160 від 11.03.2011 на суму 191,28 грн, №120 від 10.02.2011 на суму 405,81 грн, №75 від 09.02.2011 на суму 189,58 грн, №255 від 12.04.2011 на суму 193,96 грн, №292 від 11.05.2011 на суму 196,48 грн, оригінали вищезгаданих актів виконаних робіт були оглянуті у судовому засіданні 13.02.2014.

Вищенаведені рахунки акти містять відмітки про отримання останніх відповідачем.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір про надання послуг, згідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 2 588,35 грн з врахуванням ПДВ є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, а тому підлягають стягненню на користь позивача.

Суд вважає, що відсутність у матеріалах справи належних доказів у підтвердження отримання відповідачем рахунків, спростовується наявністю чинного на час розгляду справи договору про надання послуг № 391, а також обов'язком відповідача своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за надані послуги, що передбачено п. 4.1.1 договору.

Водночас, позивачем нарахована пеня та штраф в сумі 405,81 грн., відповідно до пункту 5.1 договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору, замовник здійснює оплату за надані послуги відповідно п. 1.1 цього договору протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

Враховуючи, що позивачем не надано суду належних доказів направлення відповідачеві рахунків для здійснення оплати за надані послуги, тому суд не має можливості встановити з якого періоду слід нараховувати пеню та штраф, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в частині нарахування пені та штрафу.

Водночас, враховуючи приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України в частині розподілу судових витрат, суд зазначає, що при частковому задоволенні позову сплата судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 487,31 грн судового збору.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Вердикт" (99014, м. Севастополь, вул. Блюхера, 11, кв. 22, ідентифікаційний код 34324674) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (99040, м.Севастополь, вул. Хрустальова, 60, ідентифікаційний код 22992545) - 2 588,35 грн. суму заборгованості та 1 487,31 грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 28 лютого 2014 року

Суддя О.С. Грицай