Постанова

від 17.02.2014 по справі 826/122/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 лютого 2014 року № 826/122/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група Навігатор" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008042207 від 23.12.2013

за участю:

представника позивача - Ковальової О.Д. (довіреність № 1 від 21.01.2014),

представника відповідача - Боровик О.О. (довіреність №1184/9/26-59-10-19 від 31.10.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.02.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група Навігатор" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008042207 від 23.12.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для відображення у складі податкового кредиту з ПДВ сум податку на додану вартість за податковими накладними з реквізитами контрагента - постачальника ТОВ "Навігатор" з огляду на відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з зазначеним контрагентом.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ "Навігатор", які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було отримано товар з метою його використання у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 17.02.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 21.01.2014 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача було встановлено відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Навігатор", при цьому як на обґрунтування зазначеного відповідач посилається на акт документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Навігатор" № 958/22-90/23704614 від 31.07.2012 та акти складено щодо контрагентів ТОВ "Навігатор" № 10457/7/23-5/03 від 24.02.2012, № 494/23-513/37170667 від 24.02.2012, №503/23-5/37009873 від 24.02.2011, № 2934/23-5/37009873 від 18.11.2011, №3029/23-5/37009873 від 12.12.2011, № 304/823-5/37009873 від 14.02.2012.

У судовому засіданні 17.02.2014 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 28.11.2013 по 04.12.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Закритого Акціонерного Товариства "Інвестиційна група Навігатор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 2276/2207/32799462 від 11.12.2013, яким встановлено порушення пунктів 198.1. 198.2, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету на загальну суму 187521,00 грн.

23.12.2013 на підставі акту перевірки № 2276/2207/32799462 від 11.12.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення №0008042207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 187 522,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група Навігатор", яке є правонаступником Закритого Акціонерного Товариства "Інвестиційна група Навігатор", не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0008042207 від 23.12.2013, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Навігатор" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Навігатор", а саме, останнім позивачу було здійснено поставку комп'ютерної техніки відповідно до накладних № 998 від 30.05.2011 та № 1053 від 30.05.2011 на яку ТОВ "Навігатор" видано сертифікат відповідності серії ВВ № 679519 терміном дії з 14.03.2011 по 28.04.2015 та сертифікат на систему управління якістю зареєстрований у реєстрі Систем сертифікації УкрСЕПРО 06.04.2011 за № UA 2.039.05881-11 дійсний до 28.04.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до листа № 11/12-1 від 11.12.2013, яким позивачем було надано відповідь на запит відповідача придбані за накладними № 998 від 30.05.2011 та № 1053 від 30.05.2011 товар на час складання листа не реалізований та перебувають на складі позивача.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Навігатор" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Навігатор".

Необґрунтованість посилань відповідача на акт № 958/22-90/23704614 від 31.07.2012 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ „Навігатор" (код ЄДРПОУ 23704614) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Тала Груп» (код ЄДРПОУ 37170667), ТОВ «Юкмас» (код ЄДРПОУ 37009873) за період 01.01.2011 по 31.12.2011р.", зумовлюється, тим, що як вбачається зі змісту зазначеного акту наведеного в акті перевірки позивача № 2276/2207/32799462 від 11.12.2013, під час проведення перевірки за результатами якої його було складено не досліджувались правовідносини між позивачем та ТОВ „Навігатор", у той час, як доказів та обґрунтувань на підтвердження взаємозв'язку з між правовідносинами ТОВ „Навігатор" з контрагентами ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас» та фінансово - господарськими правовідносинами між позивачем та ТОВ „Навігатор" відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних доказів.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що висновки акт № 958/22-90/23704614 від 31.07.2012 базуються на фактах встановлених актами складеними щодо контрагентів ТОВ „Навігатор" - ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Юкмас», а саме, № 958/22-90/23704614 від 31.07.2012 та акти складено щодо контрагентів ТОВ "Навігатор" № 10457/7/23-5/03 від 24.02.2012, № 494/23-513/37170667 від 24.02.2012, №503/23-5/37009873 від 24.02.2011, № 2934/23-5/37009873 від 18.11.2011, № 3029/23-5/37009873 від 12.12.2011, № 304/823-5/37009873 від 14.02.2012.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 у справі № 1570/3439/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алпеко» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби про визнання протиправними дій, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби по проведенню 24.02.2012 зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛА ГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-грудень 2011 року, за результатами якої було складено акт №494/23-513/37170667 від 24.02.2012 та щодо складання акту №494/23-513/37170667 від 24.02.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛА ГРУП» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-грудень 2011 року».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 у справі № 1570/2627/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкмас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби про визнання дій протиправними, яка залишена в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 визнано протиравними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби по проведення зустрічних звірок та складанню за їх результатами актів № 2934/23-5/37009873 від 18.11.2011, №503/23-5/37009873 від 24.02.2011

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 у справі № 2а/1570/11016/2011 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкмас» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Державної податкової служби про визнання дій протиправними, у відкритті апеляційного провадження на яку відмовлено ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2012, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси по проведенню 12.12.2011 зустрічної звірки ТОВ «Юкмас» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року та по складанню акту від №3029/23-5/37009873 від 12.12.2011 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас» (ЄДРПОУ 37009873) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року»

Відповідно до частин першої, третьої та п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином є рішення суду, які набрали законної сили та якими визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ „Навігатор" та складання за їх результатами актів на фактах встановлених якими базуються висновки акта перевірки № 958/22-90/23704614 від 31.07.2012.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України, встановлено, що перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Отже, під час проведення документальної позапланової перевірки дослідженню підлягає досить широке коло документів, до яких зокрема, віднесено податкові декларації (розрахунки), фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отримані в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби документи та податкова інформація, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, експертні висновки.

З аналізу змісту акту перевірки № 2276/2207/32799462 від 11.12.2013 вбачається, що відповідачем при його складанні не було здійснено дослідження первинних документів.

Таким чином відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України під час проведення документальної позапланової перевірки не було досліджено документів які підлягають вивченню при проведенні відповідного виду перевірки.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім посилань на факти відображені в акті № 958/22-90/23704614 від 31.07.2012, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ „Навігатор" відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Навігатор" в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту операціях з вказаним контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжних доручень про сплату судового збору у сумі 375,04 грн.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0008042207 від 23.12.2013 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група Навігатор" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 375,04 грн. (триста сімдесят п'ять грн. 04 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 24.02.2014.