Рішення

від 25.02.2014 по справі 906/161/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" лютого 2014 р. Справа № 906/161/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Власенко О.М. - доручення №06/47 від 25.02.2014;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Шевчук М.М. - сл. посвідчення №011387 від 24.10.2012

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Брусилівського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (м.Житомир)

до Фермерського господарства "Головієнко І.П." (с.Биків, Брусилівський район, Житомирська область)

про стягнення 37569,21 грн.

Прокурором пред'явлено позов про стягнення з фермерського господарства "Головієнко І.П." на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств бюджетних коштів у сумі 37569,21 грн., з яких 36000,00грн. основного боргу та 1569,21грн. пені.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та у заявленому розмірі. Представник позивача подав клопотання, яке було задоволено судом, про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 42-49).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 37).

Враховуючи наявні у справі та надані позивачем документи, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач без зазначення поважності причин не направив свого уповноваженого представника в судове засідання та не виконав викладених в ухвалі суду вимог, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши думку прокурора та пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив прокурор у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд), в особі директора Житомирського відділення (позивач) та Фермерським господарством "Головієнко І.П." (відповідач) 25.12.2008 укладено договір №23 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (далі - Договір (а.с.13-14)), за умовами якого Укрдержфонд (в особі регіонального відділення) зобов'язався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 95000,00грн. (дев'яносто п'ять тисяч гривень 00 коп.), а фермерське господарство зобов'язалось використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним Договором строк (п.1 Договору).

Згідно п.3.4.3 Договору, фермерське господарство зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки до Житомирського відділення Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

- до 25 грудня 2009 в сумі 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) грн.;

- до 25 грудня 2010 в сумі 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) грн.;

- до 25 грудня 2011 в сумі 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) грн.;

- до 25 грудня 2012 в сумі 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) грн.;

- до 25 грудня 2013 в сумі 19000,00 (дев'ятнадцять тисяч) грн.

Прокурор зазначив, що на виконання вищевказаного Договору, згідно платіжних доручень (а.с. 15), позивачем надано відповідачу фінансову підтримку в сумі 90000,00грн., тому відповідач був зобов'язаний щорічно сплачувати кошти у розмірі по 18000,00грн., згідно з графіком, визначеним у п. 3.4.3. Договору.

Вказує, що в порушення ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та п. 3.4.3 Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання по договору не виконав та в строк до 25.05.2012 і до 25.12.2013 кошти фінансової підтримки не повернув, внаслідок чого станом на час звернення до суду за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 36000,00грн. Щодо решти наданої фінансової підтримки пояснив, що її було стягнуто за попередніми рішеннями господарського суду Житомирської області від 17.09.2010 №9/997, від 30.01.2012 №6/5007/155/11, від 05.03.2012 №11/5007/7/12.

За неповернення вищевказаних коштів у сумі 36000,00грн. прокурор заявив до стягнення з відповідача 1569,21грн. пені.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України, від 19.06.2003, № 973-IV "Про фермерське господарство" від 19.06.2003р., кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Згідно пункту 13 "Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004, № 1102, кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

За п.12 Порядку, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, як Фермерським господарством, 05.12.2008 була подана позивачу заявка на участь у конкурсі для отримання фінансової підтримки на поворотній основі (а.с.12), на підставі чого 25 грудня 2008 року між сторонами укладено договір №23 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (а.с.13-14).

На виконання вищевказаного Договору відповідачу надано фінансову підтримку в сумі 90000,00грн., доказом чого є платіжні доручення №36 від 29.12.2008 на суму 40000,00грн., №7 від 26.12.2008 на суму 8000,00грн. та №35 від 26.12.2008 (а.с. 15).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між ними виникли правовідносини з договору позики.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено, в Договорі сторони передбачили, що підприємство зобов'язано провести розрахунок згідно графіку з 25.12.2009 до 25.12.2013 на загальну суму 90000,00грн.. (п.3.4.3 Договору).

Судом встановлено, що рішеннями господарського суду Житомирської області від 17.09.2010 у справі №9/997, від 30.01.2012 у справі №6/5007/155/11 та №11/5007/7/12 стягнуто з ФГ "Головієнко І.П." суму неповернутої фінансової допомоги за період з грудня 2009 року по грудень 2011 рік (включно) в розмірі 54000,00грн. (а.с. 25-35).

Таким чином, прокурор обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача фінансової підтримки у розмірі 36000,00грн. (18000,00грн. + 18000,00грн.), які останній зобов'язаний був сплатити у строк до 25.12.2012 і до 25.12.2013, відповідно.

Однак, у вказані строки розрахунки проведено не було, внаслідок чого станом як на час звернення прокурора до суду так і нас вирішення спору, заборгованість відповідача склала 36000,00грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 36000,00 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленої пені у розмірі 1569,21грн., то ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Житомирському відділенню Укрдержфонду підтримки фермерських господарств пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

З розрахунку позивача (а.с.11) вбачається, що пеню останнім нараховано за період з 26.12.2012 по 25.06.2013 на борг в сумі 18000,00грн., що складає 1338,42грн., та за період з 26.12.2013 по 05.02.2014 - на борг в сумі 18000,00грн., що складає 230,79грн.

Господарський суд, перевіривши вищевказаний розрахунок пені, вважає, що її нарахування в сумі 1569,21грн. здійснено позивачем обґрунтовано та вірно.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому, прокурором та позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі на суму 37569,21грн., з яких: 36000,00грн. основного боргу та 1569,21грн. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Головієнко І.П." (12642, Житомирська обл., Брусилівський р-н., с. Биків, вул. Садова, 228, ідентифікаційний код 35684640)

на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Житомирського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., майдан ім. С.П. Корольова, буд. 3/14, каб. 47, ід. код 13562604):

- 36000,00грн. основного боргу

- 1569,21грн. пені.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Головієнко І.П." (12642, Житомирська обл., Брусилівський р-н., с. Биків, вул. Садова, 228, ідентифікаційний код 35684640) в доход Державного бюджету України:

- 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.02.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - прокурору (наручно);

3 - відповідачу (рек. з пов. про вручення).