Рішення

від 24.02.2014 по справі 919/53/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року справа № 919/53/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Сімоходської Д.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Анви"

(пр-т Дзержинського, буд. 2, кв. 246, м. Донецьк, 83001)

(вул. Лебедя, 43, офіс, м. Севастополь, 99055)

до Управління Служби безпеки України в м. Севастополі

(вул. Леніна, буд. 37, м. Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі

(вул. Балаклавська, 9, м. Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості за договорами підряду у розмірі 82077,58 грн,

за участю:

представника позивача - не з'явився;

представник відповідача - Вертій Д.П., довіреність №77/1764 від 17.09.2013

представник третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду міста Севастополя перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Анви" до Управління служби безпеки України в м.Севастополі про стягнення заборгованості за договорами підряду у розмірі 82077,58 грн, з яких: 70124,12 грн - основна заборгованість, 9825,62 грн - пеня, 2127,84 грн - 3% річних.

Позовні вимоги з посиланням на статті 509, 530, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за виконані роботи за договором підряду №76 від 13.10.2012 та договором підряду №77 від 23.10.2012 на виконання робіт з капітального ремонту приміщень та системи опалювання адміністративної будівлі за адресою: вул. Суворова 18, у м. Севастополі, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 13.01.2014 позовна заява прийнята до розгляду суддею Сімоходською Д.О. та порушено провадження у справі №919/53/14.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.

Також ухвалою суду від 10.02.2014 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі.

24.02.2014 позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не інформував, був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Однак, представник позивача 10.02.2014 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав на підставах, викладених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.02.2014 заперечував проти задоволення позовних вимог на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, також просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення неустойки (пені).

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012 між Управлінням військової контррозвідки Служби безпеки України в АР Крим і м. Севастополі (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анви" (далі - Виконавець, Позивач) було укладено договір підряду №76 на виконання робіт з капітального ремонту приміщень адміністративної будівлі (в аварійному стані) за адресою: вул. Суворова, 18, м. Севастополь (далі - Договір-1) та договір підряду №77 по виконанню робіт з капітальному ремонту системи опалювання адміністративної будівлі (в аварійному стані) також за адресою: вул. Суворова, 18, м. Севастополь (далі - Договір-2), роботи повинні були виконуватись відповідно до переліку та обсягів, наведених у кошторисах, які є невід'ємною частиною Договору-1 та Договору-2 (а.с. 17-21).

Згідно із Розділом 2. договорів:

- ціна Договору-1 з урахуванням договірної ціни становить 24998,00 грн;

- ціна Договору-2 з урахуванням договірної ціни становить 79976,00 грн.

Розділом 3. Договорів передбачено, що терміном початку робіт є день отримання коштів по попередній сплаті. Термін закінчення робіт є 45 діб з дня початку робіт.

Відповідно до Розділу 5. Договорів, розрахунки проводяться шляхом:

- попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку в розмірі не більш як 30% від суми договірної ціни (7499,40 грн - Договір-1; 23992,80 грн - Договір-2);

- попередня оплата за матеріали буде закрита впродовж місяця з моменту попередньої оплати;

- поетапної оплати Замовником виконаних робіт згідно актів приймання виконаних робіт;

- кінцевої оплати Замовником виконаних робіт згідно акту приймання виконаних робіт.

Підрядник протягом 30 днів з дня надходження попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з проміжним актом приймання виконаних робіт ф. №КБ-2в, КБ-3. Розрахунки проводяться у безготівковій формі в гривнях. Роботи виконані з порушенням будівельних норм, не оплачуються до усунення Підрядником браку. Відсутність фінансування Замовника не є невиконанням договірних обов'язків.

Згідно з пунктом 6.2. Договорів замовник зобов'язаний забезпечити своєчасну оплату виконаних робіт.

Відповідно до пункту 7.1. Договорів роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Пунктом 10.1. Договорів передбачено, що вони набирають чинності з моменту підписання та діють до терміну закінчення робіт - 45 днів з моменту їх підписання, до строку виконаних робіт.

До Договору-1 було укладено Додаткову угоду №1 від 07.12.2012 відповідно до якої Розділ 5. Договору-1 викладено у наступній редакції:

«Розрахунки проводяться згідно акту виконаних робіт. Розрахунки проводяться у безготівковій формі в гривнях на підставі ф. КБ-2 в, КБ-3. Роботи виконані з порушенням будівельних норм, не оплачуються до усунення Підрядником браку. Відсутність фінансування Замовника не є невиконанням договірних обов'язків».

Також, відповідно до Додаткової угоди №2 до Договору-1 від 14.10.2013 та Додаткової угоди №1 до Договору-2 від 14.10.2013 сторони домовились, що відповідно до наказу Центрального Управління СБ України від 12.08.2013 №335/ДСК «Про створення ліквідаційної комісії», і в зв'язку з ліквідацією УВКР СБ України в АРК і м. Севастополі кредиторську заборгованість за надані послуги згідно акту виконаних робіт №1 від 28.11.2012 в сумі 55983,20 грн та акту виконаних робіт №2 від 07.12.2012 в сумі 14140,92 грн передати Управлінню СБ України в м. Севастополі (далі - Відповідач) як правонаступникові (а.с. 22-23).

Зазначені акти були підписані і скріплений печатками сторін (а.с. 29-35).

Проте, відповідач на думку позивача свої зобов'язання щодо оплати робіт за вказаними договорами підряду належним чином не виконав, та не сплатив залишок вартості у розмірі 70124,12 грн, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

13.09.2013 за вих. №02/09 на адресу відповідача було надіслано претензію, в якій позивач наполягав на погашенні спірної суми заборгованості за Договорами підряду №76, 77 від 23.10.2012.

Листами №78/300 від 27.09.2013, №78/301 від 27.09.2013 та повідомленням №78/30 від 28.08.2013 відповідач повідомляв про те, що усі зобов'язання за Договорами підряду будуть виконані, заборгованість буде сплачено у повному обсязі (а.с. 25-28).

Однак, на час вирішення спору заборгованість залишається непогашеною.

Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідними вимогами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (частина перша статті 175 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно частини першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є те, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота, у процесі виконання якої створюється результат, що передається замовнику.

Істотними у договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

Отже, підтвердженням виконання договору підряду є передача результату робіт замовникові.

Згідно з частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, та він підписується другою стороною.

На виконання пункту 5.1. Договорів, відповідачем було перераховано позивачу 10857,08 грн на виконання Договору-1 та 23992,80 грн на виконання Договору-2, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 15).

Як вже зазначалось, актом прийому-передачі №1 прийомки виконаних будівельних робіт (капітальний ремонт системи опалювання) та актом №2 прийомки виконаних будівельних робіт (капітальний ремонт приміщень) було підтверджено виконання робіт позивачем за Договорами підряду №76, 77 від 23.10.2012, вартість яких склала 70124,12 грн, з урахуванням здійсненої відповідачем передоплати.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за договором підряду №76 від 23.10.2012 та договором підряду №77 від 23.10.2012 на виконання робіт з капітального ремонту приміщень та системи опалювання адміністративної будівлі (в аварійному стані) за адресою: вул. Суворова, 18, м. Севастополь на суму 70124,12 грн.

Враховуючи те, що оплата підряднику за виконані ним роботи є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договорами підряду, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані роботи у розмірі 70124,12 грн.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаними договорами, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2127,84 грн та пеню у розмірі 9825,62 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнав його невірним, оскільки він також складений із неправильним визначенням періоду прострочення зобов'язання.

Судом був проведений перерахунок 3% річних за формулою: 3% річних = Сума боргу (грн.) х 3 (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році / 100, з використанням наступних даних:

Сума боргу Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн) За договором підряду №76 -14140,92 грн 10.12.2012 - 06.12.2013 362 3 % 420,74 За договором підряду №77 -55983,20 грн 29.11.2012 - 06.12.2013 373 3 % 1716,31 Всього 2137,05

Однак, враховуючи межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 2127,84 грн.

Що стосується вимог відповідача щодо стягнення пені в розмірі 9825,62 грн суд зазначає наступне.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 Господарського кодексу України.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Водночас, відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про виникнення у нього права нарахування пені за допущене відповідачем прострочення розрахунків за Договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив його невідповідність вимогам чинного законодавства, а саме приписам статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням встановлених Договором строків виконання відповідачем обов'язку по здійсненню відповідних розрахунків, суд визнає, що у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та лише за наступні періоди прострочення:

Сума боргу за договором підряду №76 від 23.10.2012 (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ Сума пені за період прострочення (грн)Акт приймання виконаних робіт №2 від 07.12.2012 14140,92 10.12.2012-10.06.2013 183 15 % 1060,57 Сума боргу за договором підряду №77 від 23.10.2012 (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір подвійної облікової ставки НБУ Сума пені за період прострочення (грн)Акт приймання виконаних робіт №1 від 28.11.2012 55983,20 29.11.2012-29.05.2013 182 15 % 4175,80

Так, за розрахунком суду, розмір пені, який позивач має право заявляти до стягнення з відповідача, становить 5236,37 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення з Управління Служби безпеки України в м. Севастополі пені у розмірі 4589,25 грн, нарахованої позивачем поза межами шестимісячного строку нарахування, суд визнає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене вище, суд визнає правомірним нарахування позивачем згідно з Договорами підряду до сплати відповідачем пені у розмірі 5236,37 грн.

Водночас, відповідач заявляє про сплив позовної давності за вимогами позивача про стягнення неустойки за Договорами підряду та просить суд застосувати відповідні наслідки.

Згідно зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, останні платежі за Договорами підряду відповідач мав здійснити у строк не пізніше 28.11.2012 (Договір-2), 07.12.2012 (Договір-1).

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін, суд не встановив обставин, які зупиняли або переривали перебіг строку позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені остаточно сплинув 28.11.2013 (Договір-2), 07.12.2013 (Договір-1), а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Анви" була надіслана до суду 24.12.2013, тобто за межами строку позовної давності.

За приписами частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини щодо спливу строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, та відсутності поважних причин його пропуску, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з Управління Служби безпеки України в м. Севастополі пені у розмірі 5236,37 грн слід відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 72251,96 грн, з яких: 70124,12 грн основна сума заборгованості та 3% річних у розмірі 2127,84 грн.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1608,29 грн ((72251,96 х 1827,00)/82077,58 = 1608,29 грн)), з яких: 72251,96 грн - задоволена сума позовних вимог; 1827,00 грн - сплачений позивачем судовий збір при подачі позову; 82077,58 грн - заявлена позивачем сума позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Служби безпеки України в м. Севастополі (вул. Леніна, буд. 37, м. Севастополь, 99011, УСБУ Севастополь, р/р №35218003000184 в ГУДКСУ м. Севастополь, МФО 824509, ЄДРПОУ 20000976, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Анви" (пр-т Дзержинського, буд. 2, кв. 246, м. Донецьк, 83001, ідентифікаційний код 35656079, р/р 2600513228, МФО 334969 в ПАТ «Укрбізнесбанк» м. Донецьк, або на будь-який інший рахунок) заборгованість за договором підряду №76 від 23.10.2012 та договором підряду №77 від 23.10.2012 у розмірі 72251,96 грн . (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят одна грн 96 коп.), з яких: 70124,12 грн основна сума заборгованості та 3% річних у розмірі 2127,84 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1608,29 грн (одна тисяча шістсот вісім грн 29 коп.).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.02.2014.

Суддя Д.О. Сімоходська

919/53/14/4064/14