Постанова

від 28.02.2014 по справі 826/1865/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року 15:00 № 826/1865/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» доІнспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві провизнання протиправними та скасування постанови і рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» (далі по тексту - позивач, ТОВ «СК Джонсон») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій від 26 грудня 2013 року №000114, а також рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 грудня 2013 року №000074.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 26 лютого 2014 року.

У судове засідання 26 лютого 2014 року з'явились представники позивача, які позов підтримали та просили його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з великою завантаженістю.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, у зв'язку з ненаданням представником відповідача доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 26 лютого 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та повторно витребував у відповідача перелік документів, які витребовувались ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2014 року.

27 лютого 2014 року через канцелярію суду представником відповідача подано належним чином завірені копії витребуваних судом документів, а також заперечення проти позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі наказу №594 від 05 грудня 2013 року, направлення №000403 від 05 грудня 2013 року, за згодою Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів №5502-2-7/6 від 28 листопада 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Києві з 09 по 20 грудня 2013 року проведено позапланову невиїзну перевірку характеристик продукції ТОВ «СК Джонсон», про що складено акт перевірки характеристик продукції №000222 від 20 грудня 2013 року (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено відсутність повного складу технічної документації, яка повинна містити інформацію про проектування, виробництво і застосування мийного засобу, його відповідність вимогам Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №717.

У зв'язку з виявленням зазначеного порушення, 20 грудня 2013 року відповідачем складено протокол №000143 про виявлене(і ) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», на підставі якого 26 грудня 2013 року винесено постанову про накладення штрафних санкцій №000114, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 25500,00 грн. на підставі пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №000074, яким у відповідності до частини 5 статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» обмежено надання продукції на ринку, шляхом приведення її у відповідність із встановленими вимогами та тимчасово заборонено надання продукції на ринок.

Вважаючи зазначені рішення відповідача такими, що порушують законні права та інтереси позивача, останній звернувся з даним адміністративним позовом до суду за їх захистом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010р. №2735-VІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 02.12.2010р. №2735-VІ).

Відповідно до визначень, які закріплені у статті 1 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, органом державного ринкового нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи.

Під державним ринковим наглядом (далі - ринковий нагляд) Закон розуміє діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Сферою дії зазначеного Закону є відносини щодо:

- здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині 5 цієї статті;

- здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п'ятій цієї статті.

Права та обов'язки суб'єктів господарювання та повноваження органів ринкового нагляду також врегульовані нормами Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Так, положеннями частини 1 статті 7 названого Закону закріплено, що суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право:

1) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд і контроль продукції, додержання вимог законодавства;

2) перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень;

3) одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів;

4) бути присутніми під час здійснення всіх заходів ринкового нагляду;

5) одержувати в установленому порядку від органів ринкового нагляду і органів доходів і зборів необхідну, доступну та достовірну інформацію про результати ринкового нагляду і контролю продукції;

6) вимагати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, забезпечення конфіденційності будь-якої інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції, крім випадків, визначених цим та іншими законами України;

7) оскаржувати в установленому законом порядку будь-які рішення, приписи, дії та бездіяльність органів ринкового нагляду, органів доходів і зборів та їх посадових осіб;

8) звертатися за захистом своїх прав та інтересів до суду;

9) вживати за власною ініціативою заходів щодо запобігання та уникнення ризиків, які становить продукція, що надається ними на ринку, забезпечення відповідності цієї продукції встановленим вимогам та усунення порушень вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Крім того, відповідно до частини 2 названої статті суб'єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції користуються іншими правами, визначеними цим Законом, Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», іншими нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), а в межах здійснення ринкового нагляду - також правами, визначеними Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У той же час, статтею 8 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ за суб'єктами господарювання закріплено певні обов'язки, зокрема, з надання на вимогу органів ринкового нагляду документації, що дає змогу ідентифікувати будь-який суб'єкт господарювання, який поставив їм відповідну продукцію.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій направлення від 05 грудня 2013 року №000403 на проведення перевірки, які надані сторонами у справі, в примірнику направлення, наданому відповідачем міститься інформація про строк проведення перевірки - з 09 по 20 грудня 2013 року. Крім того, на звороті зазначеного документа є підпис представника позивача - старшого спеціаліста по сертифікації Дуліна Д.Є. про отримання копії направлення.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з метою отримання інформації про терміни проведення позапланової перевірки характеристик продукції, суд критично ставиться до тверджень суб'єкта господарювання щодо відсутності у нього інформації про строки проведення перевірки.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність у нього обов'язку надання документів, що складають технічну документацію продукції з перекладом на мову діловодства та документації державного органу - українську за відсутності направлення Інспекцією на його адресу відповідного запиту, оскільки вимога про надання технічної документації з перекладом містилась у направленні від 05 грудня 2013 року №000403 на проведення перевірки.

Повноваження органів ринкового нагляду визначені у статті 11 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Так, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності проводять, зокрема, перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень; вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

На реалізацію наданих повноважень посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п'ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції;

3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів внутрішніх справ за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

У той же час, відповідно до статті 17 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ, названі посадові особи зобов'язані:

1) додержуватися вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та виданих відповідно до них нормативно-правових актів;

2) об'єктивно та неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції у межах повноважень, визначених законами України;

3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та декларантами;

4) не перешкоджати під час вжиття заходів ринкового нагляду і контролю продукції здійсненню господарської діяльності;

5) забезпечувати відповідно до вимог цього Закону конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) пред'являти службові посвідчення, а посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, - також посвідчення (направлення) на проведення перевірки;

7) ознайомлювати керівників суб'єктів господарювання, їх заступників або уповноважених ними осіб, фізичних осіб - підприємців та декларантів з результатами перевірок, проведених у межах ринкового нагляду і контролю продукції, у строки, передбачені законодавством.

Аналізуючи наведені вище приписи Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про дотримання з боку посадових осіб Інспекції чинного законодавства під час проведення позапланової перевірки позивача.

Щодо дотримання контролюючим суб'єктом порядку проведення перевірки, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 22 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Порядок проведення перевірок характеристик продукції врегульований статтею 23 названого Закону, в якій зазначено, що під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки.

Згідно частини 5 названої статті, перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Питання, які підлягають з'ясуванню під час проведення виїзних та невиїзних перевірок, визначені у частини 7 та 8 статті 23 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VІ.

Так, під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;

9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

За результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Підсумовуючи наведене, а також наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про дотримання Інспекцією вимог чинного законодавства під час проведення позапланової перевірки характеристик продукції.

Щодо правомірності накладення санкцій за виявлені під час перевірки порушення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Під час проведення перевірки відповідачем виявлено відсутність у позивача повного складу технічної документації, яка повинна містити інформацію про проектування, виробництво і застосування мийного засобу, його відповідність вимогам Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2008 року №717 (далі по тексту - Технічний регламент №717), а саме, відсутні:

- протоколи випробувань щодо проведення випробувань на визначення здатності до повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що входять до складу мийного засобу, проведення яких передбачено пунктом 6 Технічного регламенту №717;

- дані про складові речовини, використані для виробництва мийного засобу (паспорт безпеки речовини або інший документ, що підтверджує їх походження);

- список національних стандартів згідно з офіційно опублікованим Мінекономрозвитку переліком і опис рішень, прийнятих на виконання вимог цього Технічного регламенту в разі, коли такі стандарти не були застосовані.

Відповідно до Технічного регламенту №717 (тут і далі нормативно-правовий документ викладено у редакції від 08 квітня 2013 року) він визначає основні вимоги до мийних засобів та поверхнево-активних речовин, що входять до їх складу (далі - мийні засоби).

Пунктом 1 названого регламенту закріплено значення термінів, які в ньому вживаються, а саме:

мийний засіб - будь-яка речовина або препарат, що містить мило та/або інші поверхнево-активні речовини, призначені для прання або очищення. Мийний засіб може бути у формі рідини, порошку, пасти, бруска, плитки, таблетки тощо;

поверхнево-активна речовина - будь-яка органічна речовина та/або препарат, що використовуються у мийному засобі, мають поверхнево-активні властивості і складаються з однієї або більше гідрофільних груп та однієї або більше гідрофобних груп такого характеру та розміру, який може знизити рівень поверхневого натягу води, сформувати моношари, що розтікаються або адсорбуються на межі між водою і повітрям, емульсії та/або мікроемульсії, та/або міцели, а також адсорбувати на межі між водою і твердою поверхнею;

речовина - хімічний елемент та його сполуки у природному стані або ті, що отримані в результаті будь-якого технологічного процесу, включаючи будь-які добавки, необхідні для забезпечення її стійкості, та будь-які домішки, що утворюються під час технологічного процесу, але крім будь-якого розчинника, що може бути відокремлений, не впливаючи на стійкість речовини або не змінюючи її складу;

здатність до первинного біологічного розкладу поверхнево-активної речовини - структурна зміна (трансформація) поверхнево-активної речовини мікроорганізмами, що призводить до втрати її властивостей у результаті розкладу вихідної речовини;

здатність до повного біологічного розкладу поверхнево-активної речовини - рівень біологічного розкладу, коли поверхнево-активна речовина повністю переробляється мікроорганізмами під впливом кисню, що призводить до її розпаду на вуглекислий газ, воду, мінеральні солі будь-яких інших присутніх елементів (мінералізація) та утворення нових мікробних чарункових компонентів (біомаси).

Пунктом 5 Технічного регламенту №717 закріплено, що основними вимогами до мийного засобу, використання якого може завдати шкоди навколишньому природному середовищу та здоров'ю споживача, є: здатність до первинного і повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що входять до його складу; його обов'язкове маркування.

Отже, визначення здатності до первинного і повного біологічного розладу поверхнево-активних речовин, які входять до складу мийного засобу, обумовлене можливістю завдання шкоди навколишньому природному середовищу та здоров'ю споживача під час його використання.

У той же час, відповідно до пункті 6 та 7 Технічного регламенту №717 випробування на визначення здатності до первинного та повного біологічного розкладу проводяться згідно з методами, визначеними національними стандартами.

Однак, станом на день проведення перевірки позивача відсутні національні стандарти, якими б визначались методи проведення випробувань на визначення здатності до первинного та повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин.

Наведене підтверджується наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12 березня 2009 року № 109 «Про затвердження Переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності продукції вимогам Технічного регламенту мийних засобів», в якому відсутній національні стандарти для визначення здатності до первинного і повного біологічного розкладу поверхнево-активної речовини.

Відсутність відповідних стандартів також підтверджується листом державного підприємства «Сертифікаційний центр продукції та послуг» від 06 січня 2014 року №03, в якому, крім цього, зазначено про затвердження наказом Мінекономрозвитку від 11 жовтня 2013 року №1228 «переліку національних стандартів щодо визначення методів проведення випробування мийних засобів на відповідність вимогам технічного регламенту мийних засобів», в який включені національні стандарти, які установлюють методи для проведення випробувань з визначенням здатності органічних речовин, в тому числі поверхнево-активних речовин, оскільки вони є органічного походження, до повного біологічного розкладу у водному середовищі.

Однак, названим наказ набирає чинності з 17 березня 2014 року одночасно з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року №632 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Все вище викладене, на думку суду, підтверджує відсутність на день проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови національних стандартів, якими б визначались методи проведення випробувань на визначення здатності до первинного та повного біологічного розкладу поверхнево-активних речовин, що позбавило суб'єкта господарювання можливості надати органу ринкового контролю протоколи відповідних випробувань.

У той же час, позивачем під час проведення перевірки було надано протоколи випробувань поверхнево-активної речовини Rewocid WK30 №394 від 27 листопада 2013 року на біологічний розклад ПАР - ДСТУ 2161:2010, а також поверхнево-активної речовини Arlypon VPC №296 від 30 вересня 2013 року на біологічний розклад ПАР - ДСТУ 7282:2010, яким підтверджено біологічний розклад поверхнево-активних речовин, які входять до складу мийного засобу.

За таких обставин, висновок відповідача про ненадання позивачем під час проведення перевірки технічної документації в обсязі, передбаченому Технічним регламентом №717, є помилковим, що, у свою чергу, також свідчить про помилковість накладення штрафу на підставі пункту 2 частини 2 статті 44 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI.

Аналізуючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про вжиття обмежуваних (корегувальних) заходів від 26 грудня 2013 року №000074, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначено вище, за результатами проведеної відповідачем перевірки характеристик продукції позивача - засіб по догляду за унітазами «Туалетне каченя Супер Сила. Видимий ефект», встановлено не надання технічної документації в обсязі, передбаченому Технічним регламентом №717, що стало підставою для вжиття такого обмежуваного (корегувального) заходу як обмеження надання продукції на ринку шляхом:

приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами;

тимчасової заборони надання продукції на ринку, у відповідності із частиною 5 статті 30 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI.

Однак, відповідно до приписів статті 29 названого закону, яка визначає обмежувальні (корегувальні) заходи щодо продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, у тому числі якщо порушено вимоги щодо застосування та нанесення Національного знака відповідності, складання декларації про відповідність, надання технічної документації, у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено , що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом , орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами .

І тільки у разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб'єкта господарювання про виконання ним рішення про усунення невідповідності продукції встановленим вимогам та/або перевірки стану виконання суб'єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Також, суд звертає увагу на положення статті 33 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI, якою визначений порядок прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Відповідно до частини 5 названої статті будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам.

А частиною 11 статті 33 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI закріплено, що до прийняття рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів орган ринкового нагляду надає (надсилає) суб'єкту господарювання, щодо якого передбачається прийняти рішення, проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення, інформацію про вжиття ним заходів, спрямованих на запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, усунення невідповідності продукції, що є предметом проекту рішення, встановленим вимогам.

Тільки у разі необхідності термінового вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з метою запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам, орган ринкового нагляду може прийняти рішення про вжиття відповідних обмежувальних (корегувальних) заходів без надання (надіслання) суб'єкту господарювання проекту такого рішення (частина 15 статті 33).

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів може бути прийнято одразу після встановлення органом ринкового нагляду не відповідності продукції встановленим вимогам тільки в разі встановлення необхідності термінового вжиття таких заходів. В усіх інших випадках орган ринкового нагляду приймає проект відповідного рішення.

Однак, ані в оскаржуваному рішенні про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 грудня 2013 року №00074, ані в заперечення проти позову, відповідачем не вказано обставин, які б свідчили про встановлення необхідності термінового вжиття обмежуваних (корегувальних) заходів щодо продукції позивача, що, на думку суду, свідчить про порушення відповідачем принципу пропорційності, закріпленому у частини 5 статті 33 Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI.

Крім того, суд звертає увагу, що одразу після отримання акту перевірки, оскаржуваної постанови та рішення відповідача, суб'єктом господарювання було надано додаткові докази безпечності продукції, що перевірялась, а саме:

- копію звіту про випробування на здатність до біологічного розкладу, складеного Підрозділом з регуляторних питань стосовно глобальної оцінки безпеки (GSARA) компанії СК Джонсон, США із перекладом на українську мову;

- копію листа безпечного поводження з матеріалом щодо Arlypon VPC від компанії БАСФ, дата випуску 27 вересня 2011 року із перекладом на українську мову;

- копію листа безпечного поводження з матеріалом щодо Rewocid WK30 від компанії ЕВОНІК, дата випуску 23 липня 2011 року із перекладом на українську мову;

- копію листа безпечного поводження з матеріалом щодо Барвника Басацид Блакитний 756 (Basacid Blue 756) БАСФ, дата випуску 25 травня 2011 року із перекладом на українську мову;

- копію листа безпечного поводження з матеріалом щодо Запашника Живодан BTS 06590 Варяг (Givaudan BTS06590 Norseman) від компанії Живодан, дата випуску - 06 червня 2011 року із перекладом на українську мову.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2010р. №2736-VI з наступними змінами і доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 02.12.2010р. №2736-VI), який установлює правові та організаційні засади введення в обіг в Україні нехарчової продукції і забезпечення її безпечності, безпечна нехарчова продукція - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням, зокрема, забезпечення безпечності продукції - комплекс заходів, що вживаються виробниками, розповсюджувачами, органами державного ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції, що введена в обіг на ринку України, загальній вимозі щодо безпечності нехарчової продукції.

Згідно статі 4 вказаного вище Закону, виробники зобов'язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Частиною 1 статті 5 Закону України від 02.12.2010р. №2736-VI визначено, що продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

У разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною 1 цієї статті, відповідна продукція вважається безпечною, якщо орган державного ринкового нагляду не доведе, що така продукція є небезпечною (частина 2 статті 5 Закону).

Доказом безпечності продукції є її відповідність національним стандартам, що гармонізовані з відповідними європейськими стандартами. Перелік таких гармонізованих національних стандартів формується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації. Цей перелік станом на 1 січня щороку оприлюднюється шляхом його опублікування у друкованому засобі масової інформації центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (у разі його відсутності - у друкованому засобі масової інформації, визначеному цим органом) та шляхом розміщення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері стандартизації (частина 3 статті 5 Закону).

Частиною 4 статті 5 Закону України від 02.12.2010р. №2736-VI встановлено, що у разі відсутності вимог щодо забезпечення безпечності продукції, визначених частиною 1 цієї статті, або за відсутності чи незастосуванні національних стандартів, визначених частиною 3 цієї статті, орган державного ринкового нагляду під час доведення того, що продукція є небезпечною, може враховувати в такій послідовності:

1) національні стандарти інших держав щодо забезпечення безпечності продукції, гармонізовані з відповідними європейськими та міжнародними стандартами;

2) регіональні стандарти щодо забезпечення безпечності продукції відповідно до міжнародних договорів України;

3) стандарти України щодо забезпечення безпечності продукції, крім визначених частиною третьою цієї статті;

4) кодекси усталеної практики із забезпечення безпечності продукції у відповідних галузях;

5) досягнення науки і техніки у сфері безпечності продукції;

6) очікування споживачів (користувачів) щодо безпечності продукції за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов її використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування).

Продукція не може вважатися небезпечною лише з тих підстав, що є можливості досягнення вищого рівня безпечності продукції або що на ринку пропонується інша продукція, яка становить менший ступінь ризику (частина 5 статті 5 Закону).

Аналіз наведених положень Закону України від 02.12.2010р. №2736-VI дає підстави для висновку про існування презумпції безпечності нехарчової продукції, доки відповідним органом державного нагляду не буде доведено інше.

Враховуючи ненадання відповідачем доказів небезпечності продукції позивача, а також надання останнім документів на підтвердження безпечності сировини, яка використовується під час виробництва такої продукції та відповідність її вимогам міжнародних стандартів якості, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 грудня 2013 року №000074 з огляду на його прийняття без врахування наведених вище положень Закону України від 02.12.2010р. №2735-VI.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені вище обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 26 грудня 2013 року №000114 і рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 грудня 2013 року №000074.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про накладення штрафних санкцій від 26 грудня 2013 року №000114.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 26 грудня 2013 року №000074.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві (04080, м. Київ, вул. О. Терьохіна, 8-А, код ЄДРПОУ 37974671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» (04073, м. Київ, пр. Московський, 19-Б, код ЄДРПОУ 00146137) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко