Рішення

від 25.02.2014 по справі 905/554/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.02.2014 Справа № 905/554/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунов Е.В.

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Струм»

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про: стягнення 84985 грн. 89 коп.

за участю представників сторін:

від позивача:. Котов А.М.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Струм» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки від 09.01.2013р. у розмірі 84985 грн. 89 коп., з яких сума основного боргу у розмірі 51873 грн. 31 коп., інфляційні нарахування у розмірі 366 грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 263 грн. 77 коп., пеня - 32482 грн. 71 коп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином, письмового відзиву не надав.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 09 січня 2013 року між позивачем ПП „СТРУМ" та відповідачем ФОП ОСОБА_1 був укладений договір поставки № б.н на поставку ПММ ( бензин, дизельне паливо, масло моторне, скраплений газ). Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору позивач прийняв на себе зобов'язання по поставці відповідачу ПММ, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти й оплатити поставлений товар ПММ.

Згідно п. 1.3 Договору, оплата за товар здійснюється на розрахунковий рахунок Поставщика в день отримання товару.

За змістом п. 5.1 Договору, він набуває чинності з моменту підписання та діє до моменту повного виконання.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач протягом січня 2013 р. - жовтня 2013 р. прийняв ГСМ на загальну суму 83923 грн. 31 коп., та протягом цього часу частково сплатив за товар 30550 грн.

05 листопада 2013року, між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт звірки розрахунків. Відповідно акту звірки розрахунків, станом на 01.11.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 53373,31 грн.(а.с.11).

Крім того, 27 грудня 2013 року на розрахунковий рахунок позивача було перераховано 1500,00 грн. Після часткового погашення заборгованості, заборгованість відповідача за поставлене ПММ склала 51873,31 грн.

Таким чином, у відповідача утворилася перед позивачем заборгованість у розмірі 51873,31 гривень, що стало підставою для звернення ПП «Струм» з позовом до ФОП ОСОБА_1

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «Струм» про стягнення заборгованості 51873,31 гривень підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 366 грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 263 грн. 77 коп., пеня - 32482 грн. 71 коп.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує Поставщику пеню в розмірі 1%, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Проте, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок суми пені у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом встановлено, що розмір пені за період з 01.11.2013р. по 27.12.2013р. на суму боргу 53373 грн. 31 коп. складає 1083 грн. 55 коп. та за період з 28.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму боргу 51873 грн. 31 коп. складає 73 грн. 90 коп.

Таким чином позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1157 грн. 45 коп.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на суму 263 грн. 77 коп. судом встановлено, що загальна сума 3% річних нарахованих з 01.11.2013р. по 27.12.2013р. на суму боргу 53373 грн. 31 коп. та за період з 28.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму боргу 51873 грн. 31 коп. складає 267 грн. 10 коп.

Позивач просив стягнути 3% річних нарахованих за цей період у сумі 263 грн. 77 коп. Оскільки позивач не скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявленого позову.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 366 грн. 10 коп. суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяців, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних судом встановлено, що за інфляційні нарахування проведені за періоди з 01.11.2013р. по 27.12.2013р. на суму боргу 53373 грн. 31 коп. та за період з 28.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму боргу 51873 грн. 31 коп.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат, лише за період з 01.11.2013р. по 27.12.2013р. на суму боргу 51873 грн. 31 коп., що складає 374 грн. 15 коп., оскільки прострочення платежу за період менше одного місяця не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Позивач просив стягнути інфляційні нарахування у сумі 366 грн. 10 коп. Оскільки позивач не скористався своїм правом збільшити розмір позовних вимог у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в межах заявленого позову.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства «Струм» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 84985 грн. 89 коп.- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Струм» (86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Труда, б.78, ЄДРПОУ 25107331) заборгованість у сумі 53660 (п'ятдесят три тисячі шістсот шістдесят) грн. 63 коп., яка складається із:

- суми основного боргу у розмірі 51873 грн. 31 коп.,

- інфляційних нарахувань у розмірі 366 грн. 10 коп.,

- 3 % річних у розмірі 263 грн. 77 коп.,

- пені у розмірі - 1157 грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Струм» (86114, Донецька область, м. Макіївка, вул. Труда, б.78, ЄДРПОУ 25107331) судовий збір у сумі 1153 (одна тисяча сто п'ятдесят три) грн. 56 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 25 лютого 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2014 року

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов