Постанова

від 28.02.2014 по справі 920/2029/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. Справа № 920/2029/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - Нестеренко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумської обласної організації профспілки працівників лісового господарства, м. Суми (вх. №268С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 09.01.14 року у справі № 920/2029/13

за позовом Державного підприємства "Конотопське лісове господарство", с. Бочечки, Конотопського р-ну, Сумської обл.

до Сумської обласної організації профспілки працівників лісового господарства, м. Суми

про стягнення 68880,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДП "Конотопське лісове господарство", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Сумської обласної профспілки працівників лісового господарства коштів, набутих без достатньої правової підстави, у розмірі 68880,00 грн. в порядку надання спонсорської допомоги.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.01.2014 року по справі №920/2029/13 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено.

Стягнуто з Сумської обласної профспілки працівників лісового господарства на користь ДП "Конотопське лісове господарство" 68880,00 грн. коштів, набутих без достатніх правових підстав та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його прийнятті. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 09.01.2014 року по справі №920/2029/13 та прийняти нове, яким відмовити в позові ДП "Конотопське лісове господарство" повністю.

Як зазначає відповідач (апелянт) у своїй скарзі відповідно до розділу II ГПК України, з метою досудового врегулювання спору між сторонами, сторона яка вважає, що її права порушені надсилає іншій стороні претензії. В матеріалах справи наявні копії претензії на 12360 грн. (а.с. 9), на 17220 грн. (а.с. 10) на 10000 грн. (а.с. 11) всього на суму 39580 грн. Але, позивач надає до позову більшу кількість платіжних доручень, без претензій, на заявлену суму 68880 грн., що є порушенням норм ГПК України.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії постанови Сумського окружного Адміністративного суду від 06 серпня 2013 року (а.с. 50, 51), на яку посилається суд при винесенні рішення вбачається, немає підтвердження, що постанова суду набрала законної сили, а постанова суду не містить вказівок на конкретні суми по кожному отримувачу благодійної допомоги, що унеможливлює визначення конкретної суми яку нібито безпідставно отримав відповідач. Згідно п. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій України", ст. 115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України і виконується всіма державними та недержавними установами, підприємствами, організаціями. Але, зазначена постанова не стосується визнання факту незаконного отримання коштів саме відповідачем, а визначає зобов'язання провести позовну роботу позивача з одержувачами коштів.

Тому, на думку апелянта, посилання на дану постанову при вирішенні спору про стягнення коштів не є законним. Відповідно до рішення суду не вбачається будь яких дій, або бездіяльності з боку відповідача які сприяли незаконному отриманню коштів від позивача.

Як зазначає апелянт, згідно тексту Акту перевірки від 16.11.2011 року Контрольно-ревізійного управління в Сумській області вся спонсорська допомога надавалася згідно листів Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства. Порушення було допущено директором Конотопського лісгоспу Бутом Л.В. начальником відділу економіки Захарченко А.Б. та головним бухгалтером Когадій А.В.

Тому, на думку апелянта, суд відповідно до ст. 24 ГПК України повинен був допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, або долучити їх у якості співвідповідачів.

Також, позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Позивач просить суд стягнути з відповідача кошти отримані без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Допомога позивача відповідачу надавалась на підставі листів Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, про що вказано в платіжних дорученнях позивача (а.с. 12-24) за підписом начальника управління, тобто за рішенням органу, уповноваженого управляти майном суб'єкта господарювання - позивача.

Факт того, що вся спонсорська допомога надавалась згідно листів Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства не заперечується і КРУ, і самим позивачем, про що зазначено в абзаці 6 аркуша 7, та в аркуші 8, акту №06-08-08/87 від 16.11.2011 р: контрольно-ревізійного управління в Сумській області, (а.с. 29)

Тобто, надання допомоги позивачем відповідачу здійснювалось добровільно, на підставі листів-дозволів Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, та згідно наказів Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства №39 від 23.06.2009 року та №44 від 24.07.2009 р. а отже за наявності правових підстав, (дві копії наказів додаються до скарги). На протязі розгляду справи Сумська обласна організація профспілки працівників лісового господарства не змогла надати дані копії у зв'язку з тим, що не є безпосереднім отримувачем даних листів та наказів, а тому був потрібен час для їх пошуків в архівах та відновлення даних документів.

Відповідно до ст. І Закону України "Про благодійництво та благодійні організації, який діяв на момент надання позивачем відповідачу благодійної допомоги, благодійництво - це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

Тобто, благодійна допомога була надана позивачем відповідачу згідно листів-дозволу уповноваженого органу, тобто між сторонами виник правочин, а тому посилання на безпідставність набуття відповідачем коштів не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, в акті контрольно-ревізійного управління Сумської області № 06-08-08/87 від 16.11.2011 року не зазначено про необхідність повернення коштів саме відповідачем та не вбачається, що збільшення витрат по наданню благодійної та спонсорської допомоги позивача призвело до зайвого витрачання державних коштів, саме у зв'язку з наданням фінансової допомоги підприємству відповідачу.

У вищезазначеному акті не зазначено також, що саме листи-дозволи управління за підписом начальника Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, згідно якого позивач надав відповідачу благодійної допомоги, на суму 68880 грн. не відповідають вимогам закону і є неправомірними. Постанова Сумського окружного Адміністративного суду від 06 серпня 2013 року, також не вказує про факт порушень з боку позивача.

Апелянт вважає, що позивачем належними та допустимими доказами згідно ст. 33 ГПК України не доведено, що правова підстава, згідно якої позивач передав відповідачу 68880 грн. відпала, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 68880 грн. безпідставно отриманих коштів є неправомірною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач свого представника в засідання не направив, надав відзив на апеляційну скаргу в котрому зазначає про законність рішення суду першої і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, позивач просить розглянути справу за поданою апеляційною скаргою без участі свого представника

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Посилання відповідача на те, що позивачем порушений порядок досудового врегулювання спору між сторонами, що є на думку апелянта порушенням норм ГПК України і підставою для скасування рішення суду першої інстанції є необґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 1 ГПК України - підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Згідно ст. 6 ГПК України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції відповідно до Статуту від 20.09.2007 року ДП "Конотопське лісове господарство", Державне підприємство "Конотопське лісове господарство" створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 № 133, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства. Підприємство є юридичною особою і здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України та Статуту. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Судова колегія апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що відповідно до ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховуючи їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України; інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони належать.

Відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" від 29.11.2006 року № 1673 міністерствам та центральним органам виконавчої влади установлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки граничний обсяг їх витрат, які можуть бути визначені (за результатом попереднього звітного року), зокрема, суму витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб'єктів господарювання, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків, у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року).

Як свідчать матеріали справи, позивач надав благодійну допомогу Сумській обласній організації профспілки лісового господарства, згідно платіжних доручень №331 від 14.03.2011р., №216 від 17.02.2010р., №815 від 17.06.2011р., №638 від 01.09.2009р., №801 від 02.08.2010р., №966 від 31.08.2010р., №1086 від 04.08.2011р., №524 від 27.04.2011р., №59 від 19.01.2011р., №1417 від 26.11.2010р., №515 від 18.05.2010р., №476 від 07.07.2009р., №655 від 08.09.2009р. на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 68880,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.13 Плану контрольно-ревізійної роботи Головного КРУ України на III квартал 2011 року проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності в державному підприємстві "Конотопське лісове господарство".

За результатами перевірки був складений акт ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Конотопське лісове господарство" за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 р. №06-08-08/87 від 16.11.2011р.

На підставі зазначеного акту ревізії, позивачем 30.11.2011 р. була винесена лист-вимога про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з фінансових питань №18-06-14-14/7928.

Під час ревізії було встановлено, що в порушення вимог п.п. "в" п. 2 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" від 29.11.2006 року №1673 (далі по тексту - Постанови №1673) відповідачем проведено витрати на надання благодійної допомоги в розмірі, що перевищує 1 відсоток від чистого прибутку отриманого за попередній рік. Так, у 2009 році гранично допустимий обсяг сум витрат на благодійну допомогу становив 2100,00 грн., оскільки чистий прибуток у 2008 році складає 210000,00 гривень. Відповідачем протягом 2009 року фактично надано благодійної та спонсорської допомоги на загальну суму 45408,40 грн., що на 21208,40 грн. більше, ніж передбачено фінансовим планом на 2009 рік.

Також, у 2010 році гранично допустимий обсяг сум витрат на благодійну допомогу становить 2120,00 грн., оскільки чистий прибуток у 2009 році становить 212000,00 гривень. Відповідачем протягом 2010 року фактично надано благодійної та спонсорської допомоги на загальну суму 115999,50 грн., що на 105999,50 грн. більше, ніж передбачено фінансовим планом на 2010 рік.

У 2011 році гранично допустимий обсяг сум витрат на благодійну допомогу становив 2120,00 грн., оскільки плановий чистий прибуток у 2010 році становив 210000,00 гривень. Відповідачем протягом січня-вересня 2011 року надано благодійної та спонсорської допомоги на загальну суму 82827,98 грн., що на 80707,98 грн. більше, ніж передбачено фінансовим планом на 2011 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надсилав відповідачу претензії №№933, 934, 935 від 26.07.2013 року з метою досудового врегулювання спору, проте вимоги позивача про сплату коштів залишені відповідачем без відповіді і без задоволення.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказує на відсутність вини з його боку, оскільки факт незаконного або безпідставного набуття Сумською обласною організацією профспілки працівників лісового господарства коштів у сумі 68880,00 грн. не встановлено, тому просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких цивільно-господарських правочинів згідно чинного законодавства між позивачем та відповідачем укладено не було.

Тому, посилання відповідача на його невинність з факту безпідставного отримання коштів, та на дії посадових осіб здійснених із порушенням законодавства щодо надання згоди та перерахування коштів не можуть вважатись правочином здійсненим на підставі діючого законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі платіжних доручень (копії в матеріалах справи) позивач перерахував відповідачу 68880,00 грн. грошових коштів, як благодійну допомогу.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що перерахування коштів відповідачу як благодійної допомоги у розмірі більшому 1 % обсягу чистого прибутку підприємства було здійснено в порушення вимог законодавства та діючих нормативних актів.

Виходячи з наявних у справі документів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що перераховані відповідачу кошти в розмірі 68880 грн. 00 коп. є незаконним перерахуванням і тому підлягають поверненню.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно ст. 139 Господарського кодексу України, майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п. 5 ст. 139 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що грошові кошти в розмірі 68880,00 грн. підлягають поверненню позивачу, як отримані відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки фінансова допомога була надана в порушення вимог Закону.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 09.01.14 року у справі №920/2029/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України, 139 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 09.01.14 року у справі №920/2029/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 28.02.2014 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.