Постанова

від 26.02.2014 по справі 801/1244/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року Справа №801/1244/14

Місто Сімферополь, 14 годин 56 хвилин.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., за участі секретаря судового засідання Семякіна П.І. представників сторін

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Володькін С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (також далі - позивач, платник податків, ФОП ОСОБА_3) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (також далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у м. Сімферополі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2014 № 0001371710.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не засновані на положеннях чинного законодавства, суперечать первинним документам позивача, наданих суду на обґрунтування своїх доводів, з огляду на що є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити відповідно до підстав та обставин, викладених у письмових запереченнях, наданих суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 16.12.2013 по 27.12.2013 ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 30.12.2013 № 2074/17.1/НОМЕР_2 (також далі - акт перевірки).

За результатами проведення перевірки встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено ФОП ОСОБА_3 заниження податкового зобов'язання з ПДВ за 2012 рік у сумі 261 807 грн. (т.1 а.с.15-32.)

На підставі названого акта перевірки, відповідачем податковим повідомленням рішенням від 25.01.2014 № 0001371710, збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) розміром 392 710,50 грн., з яких: 261 807 грн. - за основним платежем, 130 903,50 грн., за штрафними фінансовими санкціями (а.с.33).

Як убачається з акт перевірки, підставами для збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснення взаємовідносин між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Промислово-фінансова група "К.Г.К." (код ЄДРПОУ 35951673), ТОВ "Будівельна компанія "Кримбілдінг" (код ЄДРПОУ 36393488), ТОВ "Білдінг Контракт" (код ЄДРПОУ 38209804). Контролюючим органом зазначено, що операції позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, які економічно необхідні для поставки товарів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної, діяльності. Позивач декларував у своїй податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг), які фактично не відбувались, отже є недоцільними.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача, прийнятого за вказаних висновків контролюючим органом, обумовила позивача до оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, встановленим обставинам в ході розгляду справи обставинам, аналізуючи норми податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд не погоджується з твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (також далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, за наслідками проведення останньої, контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (також далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПК України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з положеннями Податкового кодексу України існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Суд вважає, що наявність у платника податків (позивача у справі) виданих йому продавцем товарів (надання послуг) податкових та видаткових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Відповідно до положень статті 1 від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у частинах першій, другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як убачається з матеріалів справи, здійснення позивачем фінансово-господарських операцій за перевіряємий період з вищенаведеними контрагентами підтверджуються укладеними між позивачем та зазначеними контрагентами договорами, виписаними на їх виконання податковими накладними та платіжними дорученнями.

З досліджених судом матеріалів справи, наданих позивачем, підтверджується обставини укладення договорів підряду ФОП ОСОБА_3 з ТОВ "Будівельна компанія "Кримбілдінг" та ТОВ "Білдінг Контракт" (а.с.34-37), а також договору субпідряду з ТОВ "Промислово-фінансова група "К.Г.К." (а.с.38). Названі контрагенти позивача мають дозвільну документацію на господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури, на виконання робіт підвищеної безпеки (т.1 а.с.67-80), зареєстровані платника податку на додану вартість (т.1 а.с.81-83).

Виконання будівельних робіт замовлених ФОП ОСОБА_3, як генпідрядником, підтверджуються довідками про вартість виконаних робіт, актами прийомки виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів локальних кошторисів, розрахунками загальновиробничих витрат до локальних кошторисів (т.1 а.с.84-250, т.2 а.с.1-79).

Наданими позивачем документами підтверджено видачу контрагентами податкових накладних від 14.02.2012 № 466, від 29.02.2012 № 1053, від 30.03.2012 № 983, від 19.04.2012 № 635, від 02.04.2012 № 15, від 31.05.2012 № 1288, від 04.05.2012 № 67, від 31.05.2012 № 1287, від 25.06.2012 № 1702, від 27.06.2012 № 1917, від 01.06.2012 № 11, від 13.08.2012 № 826, від 28.09.2012 № 2028, від 06.09.2012 № 410, від 13.09.2012 № 912, від 30.11.2012 № 5907, від 14.12.2012 № 2544, від 04.12.2012 № 291, від 20.12.2012 № 3662, від 28.12.2012 № 5081, від 29.12.2012 № 5347, від 27.12.2012 № 5062, від (т.2 а.с.82, 83, 84а, 86, 87, 89, 90, 91, 93, 94, 95, 97, 99, 100, 101, 104, 107, 108, 109, 110, 111, 112).

Облік податкових накладних підтверджено наданими реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.80-81, 84, 85, 88, 92, 96, 98, 102, 103, 105, 106).

Оплата придбаних робіт послуг, підтверджується платіжними дорученнями від 14.02.2012 № 50 (т.1 а.с.39), від 29.02.2012 № 63 (т.1 а.с.40), від 29.02.2012 № 65 (т.1 а.с.41) від 30.03.2012 № 81 (т.1 а.с.42), від 01.04.2012 № 83 (т.1 а.с.43), від 02.04.2012 № 86 (т.1 а.с.45), від 19.04.2012 № 97 (т.1 а.с.44), від 04.05.2012 № 102 (т.1 а.с.47), від 31.05.2012 № 112 (т.1 а.с.48), від 31.05.2012 № 113 (т.1 а.с.46), від 01.06.2012 № 117 (т.1 а.с.52), від 13.06.2012 № 126 (т.1 а.с.49), від 21.06.2012 № 129 (т.1 а.с.50), від 25.06.2012 № 132 (т.1 а.с.51), від 03.07.2012 № 134 (т.1 а.с.53), від 11.08.2012 № 154 (т.1 а.с.54), від 06.09.2012 № 162 (т.1 а.с.55), від 13.09.2012 № 171 (т.1 а.с.56), від 28.09.2012 № 173 (т.1 а.с.57), від 01.10.2012 № 174 (т.1 а.с.58), від 04.12.2012 № 190 (т.1 а.с.59), від 14.12.2012 № 203 т.1 (т.1 а.с.60), від 04.12.2012 № 191 (т.1 а.с.61), від 20.12.2012 № 206 (т.1 а.с.62), від 27.12.2012 № 210 (т.1 а.с.63), від 28.12.2012 № 213 (т.1 а.с.64), від 28.12.2012 № 214 (т.1 а.с.65), від 17.01.2013 № 218 (т.1 а.с.66).

На підтвердження обставин відображення показників податку на додану вартість суду надана податкова звітність платника податків, яка також у відповідні строки за відповідні періоди подана до контролюючого органу та прийнята останнім (т.2 а.с.113-142).

Суд зазначає, що з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Наданими первинними документами бухгалтерської та податкової звітності позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій від провадження ним господарської діяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту. Суду не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, документально підтверджені платіжним дорученням від 04.02.2014 № 406 витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача у повному обсязі

Під час судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись статтями 94, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 25 січня 2014 року № 0001371710.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір сумою 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову прийняту згідно частини третьої статті 160 КАС України (у разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови) апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис Е.Е. Аблякимов

Постанову складено у повному обсязі 28.02.2014.