Рішення

від 04.02.2014 по справі 654/5559/13-ц

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/5559/13-ц

Провадження № 2/654/183/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2014 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді - Охтень А.А.,

при секретарі - Томенчук В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голопристанського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, третя особа Головне управління державного агентства земельних ресурсів у Херсонській області про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що його батькові на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 50,0 га, яка розташована на території Добропільської сільської ради, Голо пристанського району, Херсонської області. У ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, спадкоємцем якого є позивач. Однак, і зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено право на спадкування земельних ділянок отриманих на праві постійного користування, позивач не може реалізувати свої спадкові права через нотаріальну контору. За цих обставин вимушений звертатися до суду та просить визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою та право власності на селянське (фермерське) господарство «Калинка» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставах зазначених в позові та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В раніше проведених судових засіданнях позовні вимоги не визнавав та заперечував проти їхнього задоволення.

Представник прокуратури в Голопристанському районі - прокурор Кобзар А.І. в останнє судове засідання не з'явився. Будучи присутнім в попередньому судовому засіданні, з заявленими вимогами не погодився та вважав, що підстави для їхнього задоволення відсутні.

Представник Головного управління державного агентства земельних ресурсів у Херсонській області в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходили.

Таким чином, заслухавши представника позивача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі рішення Голопристанської районної Ради народних депутатів від 01.12.1995 №53 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,0 га., що розташована на території Добропільської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області.

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_2 видано Державний акт серії ІІ-ХС № 005609 на право постійного користування землею від 21 березня 1996 року.

Розпорядженням голови Голопристанської районної державної адміністрації від 26.06.1997 № 286 зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 «Калинка».

26 червня 1997 року в Голопристанській районній державній адміністрації зареєстрований Статут селянського (фермерського) господарства засновником та головою якого був ОСОБА_2 Окрім нього, членом господарства була також його дружина ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що також підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Голо пристанського районного управління юстиції Херсонської області, серії І-КГ № 046764.

Позивач по справі є сином померлих та спадкоємцем першої черги за законом. У строк визначений Цивільним кодексом України вступив у спадщину, оскільки звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Відповідно до змісту вказаного свідоцтва, спадкоємцем на все майно ОСОБА_2, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося є його син - ОСОБА_1

Згідно ст. 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Статтею 13 Основного Закону визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У п. 5.2 Рішення Конституційного суду України № 5-рц від 22.09.2005, Конституційний Суд України вказав, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким чином, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Позивач, як спадкоємець після смерті свого батька і фактично вступивши в спадкові права по управлінню фермерським господарством, з метою захисту своїх прав та законних інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 зареєстрованого Голопристанською районною державною адміністрацією, ОСОБА_2 є головою господарства та окрім нього членом господарства також є ОСОБА_3.

Розділом 7 Статуту передбачено, що діяльність господарства припиняється, якщо не залишається жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства, а також при припиненні права користування чи власності земельною ділянкою, визнання господарства банкрутом або за рішенням членів господарства про припинення його діяльності.

Частиною 1 ст. 23 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено: успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦК України, до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, діяльність фермерського господарства не припинена, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - селянського (фермерського) господарства «Калинка», позивач продовжує фермерську діяльність, прийняв спадщину, сплачує плату за землю, а відтак є підстави для визнання за ним права власності на селянське (фермерське) господарство в порядку спадкування.

Спадкодавець набув права постійного користування земельною ділянкою для селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення (1995) законодавства, а саме ст. 51 Земельного кодексу України (ред. 1990р.).

За нормами діючого на даний час Земельного кодексу України, а саме ст. 92, право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Таким чином, на даний час фізичні особи не мають право набувати права постійного користування землями, що перебувають у державній чи комунальній власності.

Однак, ні за Земельним кодексом України, діючим на час правомірного набуття права користування, ні нормами діючого законодавства (ст. 140-149 Земельного кодексу України, ст. 412 Цивільного кодексу України), смерть особи-користувача земельної ділянки не є підставою припинення на право користування земельною ділянкою.

За таких обставин, зважаючи, що право користування земельною ділянкою підтверджене Державним актом на право постійного користування та з урахуванням положень норм діючого законодавства про спадкування, за яким до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, спірна земельна ділянка являється матеріальною основою фермерського господарства, оскільки була надана ОСОБА_2 саме з цією ціллю. Зазначене нерухоме майно успадковане позивачем, а тому до нього, як до спадкоємця першої черги за законом, згідно ст. 1261 ЦК України, перейшло таке ж право користування земельною ділянкою, яка входить до складу спадщини.

Прогалина у законодавстві щодо неврегульованості питання спадкування права постійного користування земельною ділянкою осіб, які правомірно набули такого права на підставі діючого на час набуття законодавства, не може бути перешкодою до захисту права спадкоємців таких осіб та їх права успадковувати всі належні і не припинені права спадкодавця.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його невизнання, порушення чи оспорювання. Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, 15, 16, 412, 1216, 1218 Цивільного кодексу України, ст. 92, 125 Земельного кодексу України, Рішенням Конституційного суду №5-рц від 22.09.2005р., Законом України «Про селянське (фермерське) господарство», Законом України «Про фермерське господарство», ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства розташованої на території Добропільської сільської ради площею 50,0га. наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на селянське (фермерське) господарство «Калинка», ідентифікаційний код юридичної особи 24953644, що розташоване на земельній ділянці площею 50,0 га на території Добропільської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі до районного суду протягом 10 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя: А. А. Охтень