Рішення

від 25.02.2014 по справі 913/289/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 лютого 2014 року Справа № 913/289/14

Провадження №3/913/289/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ нафтогазовидобувна компанія», м. Київ,

до відповідача Державного підприємства «Свердловське лісомисливське господарство», м. Свердловськ Луганської області,

про стягнення 23 326 грн. 10 коп.

суддя Секірський А.В.,

секретарі судового засідання Липова К.С. (до перерви),

Потапенко О.О.,

у засіданні брали участь:

від позивача - Бірюкова Т.С. , довіреність № 221 від 08.01.2014;

від відповідача - Тітова С.В. , юрисконсульт, довіреність №40 від 04.02.2014.

В судовому засіданні 11.02.2014 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 25.02.2014, 10 годин 45 хвилин.

Після перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін.

в с т а н о в и в:

Суть спору : Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ нафтогазовидобувна компанія» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства «Свердловське лісомисливське господарство» (далі - відповідач) заборгованості в сумі 23 326,10 грн., в тому числі: 17 700,00 грн. - сума передплачених коштів, 4796,70 грн. - штрафні санкції, 759,40 грн. - 3% річних за договором купівлі-продажу №9 від 27.03.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.03.2012 між сторонами укладено договір купівлі-продажу. 26.06.2012 позивач платіжними дорученнями № 7749 від 26.06.2012 перерахував передплату вартості товару на поточний рахунок відповідача в розмірі 17 700,00 грн. Відповідач товар не поставив, розмір перерахованої передплати не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму передплачених коштів в розмірі 17 700,00 грн. Крім того, за порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення: штрафні санкції в сумі 4796,70 грн. та 3% річних в сумі 759,40 грн.

11.02.2014 у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, представником позивача було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, позивач зменшує позовні вимоги до суми 20 096,45 грн.

Відповідна заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві.

Відзивом на позовну заяву № 45 від 07.02.2014 відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 18 303,10 грн. та просить надати розстрочку по сплаті заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

27.03.2012 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 9 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: техсировина хв.п.

26.06.2012 позивач платіжними дорученнями № 7749 від 26.06.2012 перерахував передплату вартості товару на поточний рахунок відповідача в розмірі 17 700,00 грн.

Відповідач товар не поставив, розмір перерахованої передплати не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму передплачених коштів в розмірі 17 700,00 грн.

01.06.2013 на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості 18 823,00 грн. строком до 10.06.2013, у тому числі заборгованість 17 700,00 грн. за договором №9 від 27.03.2012 (а.с. 12).

На зазначену вимогу було отримано відповідь про постачання техсировини на суму 18 823,00 грн. у червні 2013 року.

Відповідно до п. 9.2 договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної ставки НБУ України від вартості несвоєчасно поставленого товару - за кожен день прострочення поставки.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції в сумі 5460,46 грн. та 3% річних в сумі 835,39 грн. з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Фактичні обставини свідчать, що позивач на підставі рахунку на оплату товару №4 від 12.06.2012 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату в розмірі 17 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7749 від 26.06.2012 (а.с. 14).

Відповідач в порушення умов договору товар на адресу позивача не поставив, суму передплати в розмірі 17 700,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В процесі розгляду справи, відповідач повернув частину передплачених позивачем коштів в розмірі 3900,00 грн. У зв'язку з чим, позивачем було зменшено позовні вимоги щодо стягнення передплачених коштів до 13 800,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми передплачених коштів в розмірі 13 800,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення: штрафні санкції в сумі 5460,46 грн. та 3% річних в сумі 835,99 грн.

Перевіривши законність та правильність нарахування штрафних санкції в сумі 5460,46 грн. та 3% річних в сумі 835,99 грн. суд дійшов висновку, що у їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.2 договору за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної ставки НБУ України від вартості несвоєчасно поставленого товару - за кожен день прострочення поставки.

За своєю правовою природою, відповідальність яка передбачена п. 9.2 договору є пенею за несвоєчасну поставку товару.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу №9 від 27.03.2012 не містить строку поставки товару, що унеможливлює встановлення моменту прострочення виконання зобов'язання.

Вимога №ДВ/06-417 від 01.06.2013 також не містить строку поставки товару, оскільки в ній позивач просив сплатити заборгованість, а не поставити товар.

Крім того, відповідно до п.3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування позивачем пені в розмірі 1474,16 грн. з посиланням на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є також невірним, оскільки відповідний закон встановлює порядок нарахування пені, а не її розмір. Розмір пені встановлюється договором за згодою сторін.

Відповідно до приписів ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і не рухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідний розмір пені в договорі сторонами не встановлено.

Що стосується нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 835,99 грн, суд зазначає, що позивачем, як у первісному розрахунку позовних вимог так і в уточненому розрахунку позовних вимог не визначено період нарахування 3% річних, що унеможливлює задоволення відповідної вимоги.

Також суд звертає увагу, що договором купівлі-продажу №9 від 27.03.2012 взагалі не передбачається внесення передплати за товар. Здійснюючи передплату за товар, позивач здійснював її на свій страх та ризик.

Таким чином, відповідач не несе будь-якої відповідальності за несвоєчасне повернення зазначеної передплати позивачу.

Суд також не вбачає підстав для надання розстрочення сплати заборгованості з огляду на наступне.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до положень пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

До матеріалів справи відповідачем не надано буд-яких документів на підтвердження викладених обставин.

Таким чином, суд не вбачає підстав для надання розстрочення сплати заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог. В частині відмовлених позовних вимог, судові витрати у відповідності з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі зменшення розміру позовних вимог.

Крім того, судом встановлено, що при подачі позову позивачем переплачено судовий збір у розмірі 94,50 грн.

За таких обставин, позивачу слід повернути із Державного бюджету України частину зайво сплаченого судового збору у зв'язку з переплатою та зменшенням позовних вимог в сумі 347,46 грн., сплачений платіжним дорученням від 03.12.2013 №11146 згідно до ухвали суду.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловське лісомисливське господарство», 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Максима Бриксіна, 1, код 00993627, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ нафтогазовидобувна компанія», 03055, м. Київ, вул. Старокиївська, 14, код 34181461, суму передплачених коштів за договором №9 від 27.03.2012 в розмірі 13 800 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1080 грн. 88 коп. (одна тисяча вісімдесят гривень 88 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2014.

Суддя А.В. Секірський