Постанова

від 26.02.2014 по справі 801/11500/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2014 року (15:33) Справа №801/11500/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим Млачньової Наталії Володимирівни

про визнання нечинним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1,

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не зявився;

Суть справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про визнання нечинним та скасування рішення № 5387846 від 29.08.2013 року щодо відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язання відповідача зареєструвати право оренди позивача на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 0111900000:01:006:0308 за договором оренди від 21.11.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було подано заяву до Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак, 29.08.2013 року державним реєстратором прийнято рішення №5387846 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. На думку позивача таке рішення державного реєстратора є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, тому позивач просить суд задовольнити позов та скасувати дане рішення, як протиправне, та зобов'язати Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції АР Крим зареєструвати право оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 0111900000:01:006:0308 за Договором оренди від 21.11.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.01.2014 року залучено до участі в справі як другого відповідача державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ялтинського управління юстиції АР Крим Млачньову Наталію Володимирівну.

Представник позивача у судовому засіданні 26.02.2014 року на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання явку представників не забезпечили, про місце, день та час слухання справи повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Ялтинською міською радою (орендодавець) 21.11.2013 року був укладений договір оренди, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель): «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» , код - 03.07, розташований за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер : 0111900000:01:006:0308 (а.с.8-12).

Відповідно до матеріалів справи позивачем було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації іншого речового права - право оренди земельної ділянки.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим №5387846 від 29.08.2013 року, відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - право оренди земельної ділянки (а.с.7).

Судом встановлено, що рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим №5387846 від 29.08.2013 року у державної реєстрації прав та їх обтяжень - право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з тим, що порушені вимоги ч.1 ст. 134 Земельного Кодексу України, де передбачено що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених законом, що підтверджується листом заступника прокурора м. Ялти Рой А.В. (а.с.7).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням державного реєстратора, мотивує свою незгоду тим, що відповідно до п.23 постанови КМУ №703 від 22.06.2011 року державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав, та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмовив державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», отже відмова у проведенні державній реєстрації права оренди на вищезазначену земельну ділянку, з підстав недодержання вимог ч. 1 ст. 134 Земельного Кодексу України є безпідставною.

При вирішенні зазначеного спору, суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 цього Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою вказаної вище статті. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до пп.2 п.1 статті 4 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право оренди земельної ділянки.

Згідно п.2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном та інші речові права відповідно до закону, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Лише наявність державної реєстрації створює презумпцію законності права на нерухоме майно для правовласника. Без такої реєстрації відносини, пов'язані з обігом земельних ділянок в Україні, державою не визнаються і знаходяться поза межами правового регулювання.

Аналогічна вимога про обов'язкову реєстрацію права власності та оренди земельної ділянки містить також ст. 126 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Повноваження державного реєстратора визначено ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до яких, зокрема, належать встановлення відповідності заявлений прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття та перевірка документів, що подаються для державної реєстрації, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державної реєстрації прав та їх обтяжень, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в оскаржуваному рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень встановив, що порушені вимоги ч.1 ст. 134 Земельного Кодексу України, де передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків встановлених законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законодавством.

За ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовим актам.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для проведення реєстрації, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою КМУ № 703 від 22.06.2011 року зі змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 23 постанови КМУ №703 від 22.06.2011 року державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з ч. 1 статті 24 Закону України №1952-ІУ від 01.07.2004р. у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

- заявлене право, обтяження к підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

- об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

- із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- заяву про державну реєстрацію прав, вв'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

- заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

- заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

- під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію трава власності на земельну ділянку;

- після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

- заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

- заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

- заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно частині 4 статті 24 Закону України №1952-VI відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що відмова у проведенні державної реєстрації права оренди на вищевказану земельну ділянку є безпідставною, оскільки частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено, що недодержання вимог ч.1 ст. 134 Земельного Кодексу України є підставою для відмови у проведенні державній реєстрації права оренди, у зв'язку з чим Рішення №5387846 Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 29.08.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати право оренди позивача на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 0111900000:01:006:0308 за договором оренди від 21.11.2013 року, суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Частиною 1 ст. 8 Закону №1952-IV орган державної реєстрації прав: 1) проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; 2) забезпечує ведення Державного реєстру прав; 3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; 4) забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; 5) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

За приписами пункту 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу (зокрема, державна реєстрація права власності та/або речових прав на нерухоме майно, що виникає на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець), проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Як слідує з наведених норм діючого законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, у цьому випадку до виключних повноважень Державної реєстраційної служби України віднесено проведення реєстрації права власності на нерухоме майно (або відмови у такій реєстрації), що є у подальшому підставою для внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто до дискреційних повноважень владного суб'єкту.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що у суду відсутні повноваження на втручання в компетенцію державного органу в частині вимоги надання позитивного висновку щодо будь-якого питання, віднесеного до його компетенції, оскільки це мало б наслідком порушення принципу функціонального поділу єдиної системи державної влади в частині врівноваження повноважень владних суб'єктів шляхом розмежування предметів відання, що виключає можливість ущемлення або підкорення одних органів державної влади іншим.

Отже, визначення за владного суб'єкту питання щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання останнього внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні відомості про реєстрацію права власності, було б формою втручання у дискреційні повноваження органу реєстрації речових прав, що суперечить меті і завданню адміністративного судочинства.

Тому в цій частині в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Водночас, враховуючи необхідність захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, суд вважає за можливим на підставі 11 КАС України вийти за межи позовних вимог та зобов'язати Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції АР Крим повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 0111900000:01:006:0308 за договором оренди від 21.11.2013 року з урахуванням висновків суду.

У зв'язку з чим, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючі, що вимоги позивача задоволені частково, тому на користь позивача належить до повернення з Державного бюджету України пропорційно до частини задоволених вимог - 34,41 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.02.2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАС України постанову складено 28.02.2014 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення №5387846 Реєстраційної служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 29.08.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

3. Зобов'язати Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції Автономної республіки Крим повторно розглянути питання щодо реєстрації права оренди фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 0111900000:01:006:0308 за Договором оренди від 21.11.2013 року з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) гривень 41 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.