Рішення

від 25.02.2014 по справі 903/1574/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 лютого 2014 р. Справа № 903/1574/13

Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорації "Смарагд Прикарпаття", м. Надвірна Івано-Франківської обл.

до відповідача Приватного підприємства "Кратон", м. Володимир-Волинський Волинської обл.

про стягнення 12 370,95грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Троценко А.В.-директор

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 25.02.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація "Смарагд Прикарпаття"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Приватного підприємства "Кратон"-про стягнення 12 370,95грн. заборгованості за надані працівникам ПП "Кратон" послуги по проживанню в готельному коиплексі "Смарагд" згідно актів надання послуг №12264 від 14.09.2013р. на суму 6 513,76 грн., №13164 від 21.09.2013р. на суму 5 102,09 грн., №14005 від 30.09.2013р. на суму 4 638,28 грн. та №16674 від 02.10.2013р. на суму 221,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на акти надання послуг, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті послуг по проживанню в готелі, наданих згідно цих актів.

Як на правові підстави позову позивач посилався на ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 15, 61, 64 ГПК України.

Ухвалою суду від 31.12.2013р. порушено провадження по справі, розгляд спору призначено на 28.01.2014р. на 15:00год.

15.01.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшов супровідний лист №2 від 10.01.2014р. (вх. №01-29/352/11), яким він долучив до матеріалів справи оригінали актів наданих послуг №12264 від 14.09.2013р. на суму 6 513,76 грн., №13164 від 21.09.2013р. на суму 5 102,09 грн., №14005 від 30.09.2013р. на суму 4 638,28 грн. та копію акту №16674 від 02.10.2013р. на суму 221,83 грн., оригінали претензій №76 від 29.10.2013р., №78 від 11.11.2013р. з доказами їх відправлень відповідачу, банківських виписок за період з 13.05.2013р. по 17.09.2013р., копію статуту ТзОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття" (нова редакція), затвердженого Установчими зборами засновників Протоколом №30 від 06.08.2011р., зареєстрованого 05.09.2011р. за №11121050024000044.

28.01.2014р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання від 27.01.2014р. №12 (вх. №01-29/899/14), в якому він проти позовних вимог заперечив та просив відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника в судове засідання 28.01.2014р.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2014р. розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на нез'явлення сторін в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2014р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі. Вимоги ухвали суду щодо надання додаткових пояснень та доказів по справі не виконав.

Представник відповідача у запереченнях від 17.02.2014р. №35 (№01-29/1675/14 від 18.02.2014р.) позов заперечив, посилаючись на те, що позивач долучив до позову та аргументує позовні вимоги на основі актів надання послуг, в яких йде посилання на договір від 05.07.2013р. Водночас, долучив до матеріалів справи копію договору про надання готельних послуг від 05.07.2013р., підписаного за допомогою факсимільного зв'язку.

Вказав, що серед істотних умов договору є термін розрахунків. З договору про надання готельних послуг від 05.07.2013р. вбачається, що обов'язок розрахунку по даному договору ще не настав, оскільки відповідно до п. 3.12. договору сторони погодили термін розрахунку по договору, а саме до 31.12.2014р., а тому вважає, що на даний час позов є передчасним.

Зауважив, що копія акту №16674 від 02.10.2013р., що долучена позивачем виготовлена з факсокопії, і як оригінал відсутній в відповідача.

Зазначив, що сума, заявлена позивачем до стягнення, значно завищена та зауважив, що відповідно до договору від 05.07.2013р. сторони погодили, що відповідач звільняється від сплати туристичного збору на підставі ст. 268.2.2. ПК України. Усі виставлені позивачем та сплачені відповідачем грошові кошти Туристичного збору повинні були бути зараховані позивачем у якості передоплати за готельні послуги.

Долучив до матеріалів справи факсокопію договору від 05.07.2013р.

Представник позивача заперечив укладання договору від 05.07.2013р.

Ухвалою суду від 18.02.2014р. розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГПК України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Водночас, сторін зобов'язано представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та докази по суті позовних вимог (з врахуванням заперечень відповідача від 27.01.2014р. №12, 18.02.2014р.); додаткові письмові пояснення щодо того на підставі чого надавались послуги (в актах надання послуг вказано договір від 05.07.2013р.); договір від 05.07.2013р.; додаткові докази надання послуг, в т.ч. згідно акту надання послуг №16674 від 02.10.2013р. (оригінал); рахунки за проживання; відповідача-додаткові письмові пояснення з врахуванням пояснень представників позивача.

В судовому засіданні 25.02.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на стягненні останніх в повному обсязі.

Крім того, в клопотанні від 25.02.2014р. №б/н (вх. №01-29/1908/14), вказав, що договір від 05.07.2013р. (факсокопія), поданий відповідачем в судовому засіданні 18.02.2014р., ним не укладався і не підписувався.

Зазначив, що даний договір не містить ідентифікаційного рядка засобу факсимільного зв'язку, що є обов'язковим реквізитом, належним чином факсокопія відповідачем не зареєстрована, що є доказом того, що він не укладався.

Водночас, клопотанням від 25.02.2014р. №б/н (вх. №01-29/1907/14) долучив до матеріалів справи довідку ДПІ у Надвірняньському р-ні ГУ міндоходів в Івано-Франківській області, видану директору ТзОВ "Смарагд Прикарпаття" №414/10/09-09/15-029 від 24.02.2014р. про відшкодування ПДВ згідно бухгалтерського обліку та податкові накладні №21 від 02.10.2013р., №484 від 30.09.2013р., №363 від 21.09.2013р., №249 від 14.09.2013р., №92 від 06.09.2013р.

Відповідач, в судове засідання в судове засідання 25.02.2014р. не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується підписом уповноваженого представника в повідомленні про відкладення розгляду справи від 18.02.2014р. та про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.02.2014р.

Вищий господарський суду України у п. 3.9.1 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Водночас, відповідач, факсограмою №555 від 25.02.20147р., яка надійшла під час розгляду справи, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника в дане судове засідання.

Позивач, в судовому засіданні 25.02.2014р. проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору категорично заперечив, оскільки вважає, що дане клопотання розраховане на затягування розгляду справи.

Суд клопотання відповідача про відкладення розгляду спору та продовження строку розгляду справи відхилив як необґрунтоване відповідно до вимог ст.ст. 69, 77 ГПК України, зважаючи на те, що ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є підставою для відкладення розгляду справи, крім того, явка відповідача не була визнана обов'язковою, відповідач не позбавлений був права надіслати суду пояснення по справі і своїм правом не скористався.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що розгляд спору неодноразово відкладався, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується підписом уповноваженого представника в повідомленні про відкладення розгляду справи від 18.02.2014р. та про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.02.2014р., явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідач не позбавлений був права надіслати пояснення по справі поштою і правом не скористався, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача ПП "Кратон".

Заслухавши пояснення представника позивача, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України,господарський суд -

встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо, надання послуг позивачем про проживанню в готельному комплексі "Смарагд", який є власністю "Смарагд Прикарпаття", відповідно до якої позивач-ТзОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття", як виконавець, зобов'язався надати послуги по проживанню в готельному комплексі "Смарагд", а відповідач-ПП "Кратон", як замовник оплатити надані йому послуги.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дії сторін (надання виконавцем послуг по проживанню в готельному комплексі замовнику згідно актів надання послуг та часткова оплата цих послуг замовником) свідчать про виникнення між ними правовідносин надання послуг.

Отже, як встановлено судом, між позивачем та відповідачем досягнута усна домовленість про надання позивачем відповідачу послуг по проживанню в готельному комплексі за період вересень-жовтень 2013р., шляхом підписання сторонами актів надання послуг, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів, наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання.

Виконуючи умови усної домовленості з відповідачем, позивач в період з вересня по жовтень 2013р. надав відповідачу обумовлені сторонами послуги по проживанню в готельному комплексі "Смарагд Прикарпття" в період з вересня по жовтень 2013р. на загальну суму 16 475,96грн., шляхом підписання сторонами актів надання послуг, що підтверджується актами надання послуг №12264 від 14.09.2013р. на суму 6 513,76грн., №13164 від 21.09.2013р. на суму 5 102,09грн., №14005 від 30.09.2013р. на суму 4 638,28грн., №16674 від 02.10.2013р. на суму 221,83грн., які відповідач прийняв без жодних зауважень щодо їх якості, кількості та вартості і відповідно до домовленості сторін зобов'язався оплатити своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання.

Дані акти підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств. Акт надання послуг №166474 від 02.10.2013р. підписаний лише позивачем, але скріплений печатками як позивача так і відповідача.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем стверджується вищевказаними актами надання послуг на суму 16 475,96грн., частковою оплатою цих послуг відповідачем на суму 4 105,01грн., що стверджується банківськими виписками. Додаткових доказів оплати наданих послуг відповідач суду в заперечення заборгованості в сумі 12 370,95грн. не надав.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення домовленості сторін та чинного законодавства України після підписання вищезазначених документів на загальну суму 16 475,96грн. своєчасно не оплатив надані йому послуги, позивач 11.11.2013року за № 78 звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу, відповідно до вимог ст.ст. 530, 901 Цивільного кодексу України, яка залишена останнім без відповіді, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою у якій позивач просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 12 370,95грн.

Позивачем в судовому засіданні, на підставі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач на користь позивача заборгованості у сумі 12 370,95грн. на підставі домовленості сторін про надання позивачем відповідачеві послуг по проживанню в готельному комплексі, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не оспореними відповідачем у встановленому порядку, отже є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не приймає суд, до уваги заперечення відповідача, як такі, що не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Крім того, суд звертає увагу, також і на те, що факсокопія договору, на яку посилається відповідач, не може бути прийнята судом як доказ укладання такого договору, оскільки відповідачем не надано його оригінал чи належним чином завіреної копії, позивачем заперечено укладення та підписання такого договору, в ньому не міститься ідентифікаційного рядка засобу факсимільного зв'язку, що є обов'язковим реквізитом і доказом того, що він не укладався.

Крім того, судом взято до уваги, що в довідці ДПІ у Надвірнянському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, виданій директору ТзОВ "Смарагд Прикарпаття" №414/10/09-09/15-029 від 24.02.2014р. зазначено, що згідно поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за травень-жовтень 2013 року та реєстрів, отриманих та виданих податкових накладних ТзОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття" включено до складу податкових зобов'язань з ПДВ по взаєморозрахунках із контрагентом ПП "Кратон" суму податку на додану вартість в розмірі 12 420,01 грн., зокрема: травень 2013 року - 1 776,6 грн., червень 2013 року - 2 143,33грн., липень 2013 року - 1 596,67грн., серпень 2013 року - 3 410,00грн., вересень 2013 року - 3 456,67грн., жовтень 2013 року - 36,67грн.

Вказано, що відповідно до інформаційної системи "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" розбіжності між ТзОВ Корпорація "Смарагд Прикарпаття" та ПП "Кратон" за період травень - жовтень 2013 року відсутні.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, щодо стягнення з відповідача 12 370,95грн.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 16,202, 204,205, 525,526,530,626, 901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, 181, 230,232 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 49, 82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кратон", Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 10, код ЄДРПОУ 31097812

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорації "Смарагд Прикарпаття", Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Черемшини, 2, код ЄДРПОУ 30417665

12 370,95грн. заборгованості та 1 720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено

28 .02.2014р.

Суддя С. В. Бондарєв