Рішення

від 25.02.2014 по справі 910/24319/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24319/13 25.02.14

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Злагода"

про стягнення 10 972,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Калінчук В.В. - довіреність б/н від 14.01.2014 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Злагода" про стягнення 10 972,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення та продовжує ним користуватися не сплачуючи при цьому орендну плату згідно умов Договору № 4660 оренди житлового житлового приміщення від 18.09.2008 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 624,00 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі за фактичне користування приміщенням), 7 248,00 грн. - неустойки, 1 720,50 грн. - судового збору.

Ухвалою від 19.12.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.01.2014 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Якименка М.М. на лікарняному, справу передано для розгляду судді Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 21.01.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Ярмак О.М. та призначено її до розгляду на 28.01.2014 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 25.01.2014 року, у зв'язку з виходом судді Якименка М.М. з лікарняного, справу передано для розгляду судді Якименку М.М.

Ухвалою суду від 25.01.2014 року справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М.

28.01.2014 року представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 28.01.2014 року розгляд справи відкладено на 11.02.2014 року.

11.2.2014 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 25.02.2014 року

В судове засідання 25.02.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 19.12.2013 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2008 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Злагода» (далі по тексту - орендар, відповідач) було укладено Договір № 4660 оренди житлового приміщення (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. та 1.2. Договору) Орендодавець передає, а Орендар, на визначений у п. 5,1. строк, приймає в орендне користування квартиру № 213 у буд. № 1.0 па вул. Борщагівській (далі іменується приміщення) з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2..1.2. Житлова площа 39,40 кв. м., загальна плота 60,40 кв. м

Відповідно до п. 2.2. Договору на підставі рішення Київради від 28.09.2006 № 18/75. «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спепжптлофонд», Договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 30.00 грн., на місяць за 1 кв. м тіпальної площі, що складає 1 812.00 гри. і одна тисяча вісімсот дванадцять гри. 00 коті.), у т.ч. ПДВ 302,00) грн.

Згідно з п. 2.3. Договору орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 2.6. Договору орендні платежі сплачуються Орендарем по день фактичної передачі Орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Згідно з п. 3.2.5. Договору після закінчення строк дії Договору, або в разі його (Договору) розірвання у порядку визначеному п. 5.5. Договору, звільнити приміщення та повернути його Орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на Орендаря. Акт приймання-передачі приміщення підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду приміщення.

Факт приймання-передачі приміщення в оренду підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі житлового приміщення від 18.09.2008 року.

Згідно з п. 5.1. Договору строк дії договору з 01.10.2008 року до 31.03.2009 року.

Під час дії договору, строк його дії було пролонговано додатковими угодами, так останньою Додатковою угодою №10 від 25.2013 року строк дії договору було продовжено по 30.09.2013 року.

Листом від 30.09.2013 року № 056/24-5748 позивач повідомив відповідача про припинення дії Договору.

Таким чином, суд дійшов до висновку що 30.09.2013 року Договір № 4660 оренди житлового приміщення від 18.09.2008 року припинив свою дію.

Суду не надано жодних доказів повернення відповідачем орендованого приміщення.

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідач після припинення дії Договору не повернув позивачу орендоване приміщення та продовжує ним користуватися, не сплачуючи при цьому орендні платежі, в наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі за фактичне користування орендованим майном в розмірі 3 624,00 грн. за період з жовтня 2013 року по листопад 2013 року, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надало відповідачеві у тимчасове платне користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не повернув орендоване приміщення, після припинення дії Договору, та продовжує ним користуватися не сплачуючи при цьому орендні платежі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням в розмірі 3 624,00 грн., нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з неповерненням відповідачем орендованого приміщення, позивач керуючись п. 6.4. Договору просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмір 7 248,00 грн.

Відповідно до п. 6.4. Договору у разі невиконання Орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5. Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плази за користування приміщенням за кожний день прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. п. 4.1.4 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, Договір № 4660 оренди житлового приміщення від 18.09.2008 року припинив свою дію 30.09.2013 року, а відповідач не повернув позивачу орендоване приміщення, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення неустойки за неповернення орендованого приміщення в розмірі 7 248,00 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Злагода" (03115, м. Київ, ВУЛ.ЛЬВІВСЬКА, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 19133117) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ОБОЛОНСЬКА, будинок 34, код ЄДРПОУ 31454734) 3 624 (три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп. - заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 7 248 (сім тисяч двісті сорок вісім) грн. 00 коп. - неустойки, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 03.03.2014 року.