Рішення

від 26.02.2014 по справі 910/22576/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22576/13 26.02.14

за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві Системи" простягнення 66 696,31 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Савицький О.С. - представник за довіреністю № 09-32/1205 від 15.10.13 від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 26.02.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталеві Системи" про стягнення 66 696,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.12.2010 між сторонами був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1021, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 121,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Перова, 28. Відповідно до п.3 додаткового договору від 09.08.13 про розірвання договору оренди орендар в строк до 09.10.13 зобов'язаний був погасити заборгованість по орендній платі в сумі 64493,08 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання приміщення в сумі 1243,30 грн., проте у встановлений строк борг погашено не було.

Ухвалою суду від 22.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22576/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 18.12.2013.

У судовому засіданні 18.12.2013 у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів, а також враховуючи клопотання відповідача, розгляд справи було відкладено на 22.01.2014.

У судове засідання, призначене на 22.01.2014, з'явився представник позивача, який заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та подав письмове клопотання про продовження строків вирішення спору.

Відповідач в судове засідання 22.01.2014 повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 22.01.14 суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 05.02.14.

У зв'язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у відпустці розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2014 справу № 910/22576/14 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою від 05.02.2014 суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу № 910/22576/13 до свого провадження та призначено розгляд справи на 26.02.2014.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.02.2014 у зв'язку з поверненням з відпустки справу № 910/22576/14 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

В судове засідання 26.02.14 з'явився представник позивача, який позов підтримав та надав пояснення по суті справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103028595585.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталеві системи» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1021 (далі - договір), відповідно до п.1.1, 3.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, бульв. Перова, 28, загальною площею 121,0 кв.м., строк оренди приміщень 35 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу приміщення, що знаходяться в м. Києві на бульв. Перова, 28, загальною площею 121,0 кв.м, про що свідчить Акт прийому-передачі від 01.12.10.

Згідно п. 4.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка в місяць складає 9680,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.2 договору за користування приміщенням орендар щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі, передбаченому п.4.1 цього договору; на підставі виставлених орендодавцем рахунків відшкодовує фактичні витрати орендодавця на утримання орендованого приміщення: комунальні послуги, оплату за електроенергію та інші послуги, пов'язані з утриманням орендованого приміщення, окрім послуг, що оплачуються орендарем на підставі самостійно укладених договорів з постачальниками відповідних послуг.

09.08.2013 сторони уклали Додатковий договір про розірвання до договору оренди нежитлового приміщення № 1021 від 01.12.10, відповідно до умов якого дійшли згоди достроково розірвати договір оренди. Крім того, відповідно до п.3 Додаткового договору орендар в строк до 09.10.13 зобов'язується погасити заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 64493,08 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання приміщення в сумі 1243,30 грн. В межах вказаного строку орендодавець зобов'язується виставити відповідні рахунки, а орендар оплатити надані рахунки протягом 3-х банківських днів з моменту їх отримання.

Згідно з п.4 Додаткового договору з моменту підписання Акту прийому-передачі приміщення обов'язки сторін, встановлені договором оренди, припиняються в повному обсязі, крім зобов'язання сторін щодо проведення розрахунків за договором оренди.

За актом прийому-передачі приміщення, орендар передав, а орендодавець прийняв нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульв. Перова, 28, загальною площею 121,0 кв.м. в задовільному стані.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 66696,31 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду, користування відповідачем об'єктом оренди та правомірне нарахування позивачем орендної плати, експлуатаційних витрат та плати за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору оренди № 1021, п. 3 додаткового договору про розірвання від 09.08.13 строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на утримання приміщення станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи (рахунки-фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, додатковий договір про розірвання до договору оренди № 1021) заборгованість відповідача перед позивачем по договору оренди № 1021 від 01.12.10 станом на момент вирішення спору становить 65736,38 грн., з яких:

64493,08 грн. - заборгованість зі сплати орендної плати;

1243,30 грн. - заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання приміщення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі та по відшкодуванню витрат на утримання приміщення суду не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на утримання приміщення згідно умов договору оренди від 01.12.2010 № 1021 з урахуванням додаткового договору від 09.08.13, тому вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню в сумі 65736,38 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 959,93 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, що нарахована з 09.10.13 по 18.11.13.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 8.2. договору оренди передбачено, що у разі прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що міститься в позовній заяві, тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 959,93 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталеві системи» (04208 м. Київ, вул. Василя Порика, буд. 3, літ. А, ідентифікаційний код 19120117) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001 м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код 00039002) основну заборгованість в сумі 65 736 (шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн 38 коп., 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 93 коп. пені та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.03.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.