Рішення

від 10.02.2014 по справі 921/1299/13-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2014 р.Справа № 921/1299/13-г/16

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільдерев", вул. Вояків дивізії "Галичина", 13, м. Тернопіль.

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

За участю представників сторін:

позивача: Лихий М.С.- заступник директора, довіреність № 5 від 27.01.2014 року.

відповідача: ОСОБА_1 - свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_2

Суть справи.

Ухвалою суду від 27.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 10.02.2014 року на 15 год. 00 хв., керуючись п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.

ТОВ "Тернопільдерев", вул. Вояків дивізії "Галичина", 13, м. Тернопіль звернулось до суду з позовом до СПД ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про cтягнення 10000 грн. заборгованості, 8320 грн. пені.

29.01.2014 року до матеріалів справи від позивача надійшло уточнення № без номера, без дати, до позовної заяви щодо повного найменування позивача та відповідача , в якому позивач уточнив повне найменування сторін, а саме: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільдерев", відповідач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1.

Також 29.01.2014 року від позивача до матеріалів справи надійшло уточнення позовних вимог в частині стягнення судового збору, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ТОВ "Тернопільдерев" судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп.

Суд вважає, що подані позивачем уточнення не порушують прав і охоронюваних законом інтересів відповідача, не суперечать законодавству, а тому справа розглядається з врахуванням даних уточнень, поданих 29.01.2014 року.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати за оренду приміщення згідно договору оренди № 1 від 01.08.2012 року.

В судове засідання представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з'явився, визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 10000 грн.

В ході розгляду справи представнику позивача та відповідачу було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача та відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

01 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільдерев", надалі "Орендодавець", з однієї сторони та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, надалі "Орендар", з другої сторони, був укладений договір оренди № 1, згідно п. 1.1. р. 1 якого "Орендодавець" передає на правах оренди приміщення площею 35 м 2 в користування, а "Орендар" приймає це у користування для його виробничих потреб.

У відповідності до п. 1.2 р. 1 договору за надане в оренду приміщення, прибирання подвір'я і прилеглої території "Орендар" сплачує орендну плату в сумі 1000 грн. (в т.ч. ПДВ) в місяць, яка вноситься (перераховується) "Орендарем" вперед до 10-го числа кожного місяця на рахунок "Орендодавця". Вказана плата може змінюватись у випадках змін у складі переданого в оренду майна, оплати витрат, відрахувань самим "Орендодавцем", в зв'язку з інфляцією грошей та в інших випадках, передбачених законом.

В п. 4.1 р. 4 договору зазначено, зокрема, що цей договір підлягає достроковому розірванню в односторонньому порядку, а "Орендар" виселенню: якщо "Орендар" не вніс платежів ( в т.ч. орендної плати) протягом 3-х місяців.

Як визначається в п. 5.1 р. 5 договору оренди № 1 від 01.08.2012 року, цей договір укладений і діє з 01 серпня 2012 р. по 30 грудня 2013 р.

Згідно п. 5.2 р. 5 даного договору, договір може бути продовжений на новий термін за додатковою домовленістю сторін.

Як стверджує позивач, відповідач порушив свої зобов'язання за договором оренди № 1 від 01.08.2012 року в частині оплати за оренду приміщення, відтак заборгованість відповідача по сплаті орендної плати складає 10000 грн.

В обґрунтованому розрахунку суми основного боргу позивач вказує, що договір оренди № 1 укладений 01 серпня 2012 р. і розірваний 10 жовтня 2013 року, за цей період (14 місяців) відповідачем було сплачено за оренду приміщення за 4 місяці, а саме: серпень 2012 року, вересень 2012 р., лютий 2013 р. та березень 2013 р., що підтверджується прибутковими касовими ордерами:

- № 99 від 23.08.2012 року на суму 1000 грн.;

- № 104 від 26.09.2012 р. на суму 1000 грн;

- № 3 від 07.02.2013 р. на суму 1000 грн;

- № 10 від 20.03.2013 р. на суму 1000 грн. (копії ордерів знаходяться в матеріалах справи).

В обґрунтованому розрахунку суми основного боргу позивач також зазначає, що за: жовтень 2012 р., листопад 2012 р., грудень 2012 р., січень 2013 р., квітень 2013 р., травень 2013 р., червень 2013 р., липень 2013 р., серпень 2013 р., вересень 2013 р. орендна плата відповідачем не вносилась, відтак сума боргу відповідача становить 10000 грн.

09.10.2013 року позивач вручив відповідачу лист № 24 від 09.10.2013 року, в якому, посилаючись на п. 4.1 договору оренди № 1 від 01.08.2012 року повідомив відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення з 10 жовтня 2013 року (про отримання даного листа відповідачем свідчить його підпис та відтиск печатки відповідача на даному листі).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було складено Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 09.10.2013 року, згідно якого сторони погодили, що заборгованість відповідача по орендній платі становить 10000 грн., даний Акт підписаний повноважним представником позивача та відповідачем та скріплений печатками сторін (оригінал даного Акту знаходиться в матеріалах справи).

В судовому засіданні 27.01.2014 року відповідач до матеріалів справи подав заяву № без номера від 27.01.2014 року, в якій зазначив, що позов визнає в частині позовних вимог щодо стягнення орендної плати в сумі 10000 грн.

В судовому засіданні 10.02.2014 року відповідач в усному порядку підтвердив, що визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 10000 грн.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як визначається в ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують сплату відповідачем заборгованості по орендній платі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10000 грн. боргу за оренду приміщення за договором оренди № 1 від 01.08.2012 року підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та визнані відповідачем.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін", а згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Пунктом 3.1. р. 3 договору оренди № 1 від 01.08.2012 року сторони погодили, що у випадку несплати платежів у встановлені договором строки "Орендар" сплачує "Орендодавцю" пеню 0,5% в день, з простроченої суми за кожен день прострочки.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 1 від 01.08.29012 року в частині сплати орендної плати, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості в розмірі 0,5% за кожен день прострочення орендної оплати, всього нараховано 8320 грн. пені (розрахунок пені знаходиться в матеріалах справи).

Судом здійснено перерахунок суми пені. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що загальна сума пені складає 543 грн. 49 коп. з розрахунку: подвійна облікова ставка Національного банку України за кожен день прострочення орендної плати за період 6 місяців з моменту виникнення заборгованості за кожний місяць окремо (розрахунок суми пені, здійснений судом додано до матеріалів справи).

А, відтак, підлягає до стягнення пеня в сумі 543 грн. 49 коп. з відповідача на користь позивача.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7776 грн. 51 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільдерев", вул. Вояків дивізії "Галичина", 13, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14053299 - 10000 грн. боргу, 543 грн. 49 коп. пені та 990 грн. 17 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 13 лютого 2014 року.

Суддя С.О. Хома