Постанова

від 27.02.2014 по справі 801/6564/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2014 року (14:30) Справа №801/6564/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим, м. Сімферополь, у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ВОСТОК-ЮГ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.13р. №0005522208 та №0005432208

Сторони явку представників не забезпечили.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "ВОСТОК-ЮГ" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів АР Крим (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.13р. №0005522208 та №0005432208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки відповідача, що викладені в Акті перевірки є хибними, та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку позивача. Позивач вказує на те, що незважаючи на наявність у нього первинних документів та реальність впливу підтверджених цими документами господарських операцій на активів (майна), власного капіталу, зобов'язань та фінансових результатів позивача, відповідач дійшов висновків про те, що відображення цих операцій в податковому обліку є порушенням норм законів. На думку позивача, твердження податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ БВР «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), є тільки припущенням перевіряючих.

У судове засідання, що відбулося 20.02.2014р., представник позивача надав заяву про додаткові позовні вимоги, у якій просив суд, про стягнення на користь позивача вартості сплаченої судової експертизи в сумі 19976,00грн.

В судове засідання, що відбулося 27.02.2014р., сторони явку представників не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника. У наведеному клопотанні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "ВОСТОК-ЮГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податок на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВР «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. (01.01.11р. по 31.12.11).

За результатами перевірки складений акт перевірки від 24.05.2013р. №3147/22.8/32369577 (далі - Акт), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.5.1, п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.191 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, у результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 290 664грн., у т.ч.: 3 квартал 2010р. у сумі 31213грн., 1 квартал 2011р. на 7503грн., 2 квартал 2011р. на 70936грн., 3 квартал 2011р. на 174069грн., 4 квартал 2011р. у сумі 6943грн.;

- пп.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.6, п.198.1 п.198. 3 ст. 198 Податкового Кодексу, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1. 7.4.2. п.п.7.4.5 п.7,4. п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в податковому обліку занижено сума податкового зобов'язання за перевіряємий період у сумі 163580грн., у т.ч.: січень 11р. у сумі 10000грн., лютий 11р. у сумі 36913грн., квітень 11р. у сумі 19473грн., серпень 11р. у сумі 10084грн., вересень 11р. у сумі 35682грн., березень 12р. у сумі 20377грн., квітень 12р. у сумі 31051грн.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем 07.06.2013р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0005522208 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 187879,50 грн., у тому числі 163580,00грн. - податок на додану вартість та 24299,50грн. - штрафні санкції та №0005432208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 194584,00 грн. у тому числі 194583,00 грн. - податок на додану вартість та 1,00грн. - штрафні санкції (а.с.11-12).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач, в якості обґрунтування доводів, що викладені в Акті перевірки посилається на Акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки» з контрагентами позивача - ТОВ БВР «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» для встановлення реальності взаємовідносин.

Також у Акті перевірки зазначено, що позивач перераховував кошти ТОВ БВР «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд» без мети реального настання передбачених наслідків, виключно, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії позивача призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України

У Акті також зазначено, що з урахуванням даних досудового слідства, встановлено, що відносно певних осіб порушені кримінальні справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України, а саме: створення фіктивних суб'єктів господарювання на підставних осіб, які не мали намір займатися підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема ухилення від сплати податків. Отже, правочини, укладені із вказаними суб'єктами господарювання є нікчемними в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 203, 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача по взаємовідносинах з ТОВ БВР «Строитель-Плюс» та ПП «Комманд», судом досліджені первинні документи позивача та встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "ВОСТОК-ЮГ" та ПП «Комманд» укладено договір №3ПРР від 03.11.2010р., відповідно якого виконавець (ПП «Комманд») зобов'язується надати послуги з навантаження і розвантаження товарів замовника, а замовник (ПП "ВОСТОК-ЮГ") прийняти та сплатити надані послуги, у строки та на умовах, зазначених у цьому договорі (а.с.49).

Між Приватним підприємством "ВОСТОК-ЮГ" (замовник) та ПП «Комманд» (виконавець) також укладено договір №42 від 20.11.2010р., відповідно якого сторони визначили порядок взаємовідносин між ними при наданні Виконавцем послуг з передпродажної підготовки товарів Замовника (а.с.48).

На виконання вищенаведених договорів №ЗПРР від 03.11.2010р. та №42 від 20.11.2010р. ПП «Комманд» надав ПП "Восток-Юг" послуги з навантаження і розвантаження товарів, пересортировки, перетасовки, упаковки (переупаковки) товарів і комплектації партій товарів, що підтверджується первинними документами - актами прийому-передачі вказаних послуг: б/н від 28.02.2011р., б/н від 28.02.2011р., б/н від 04.04.2011р., б/н від 04.04.2011р., б/н від 30.04.2011р., б/н від 30.04.2011р. на загальну суму 600 000грн. (у т.ч. сума без ПДВ 500 000грн., ПДБ 100 000грн.) за період лютий - квітень 2011р.

Судом досліджені Акти виконаних робіт з надання послуг з передпродажної підготовка товарів за договором №42 від 20.11.2010р., а саме: б/н від 28.02.2011р., б/н від 04.04.2011р. та б/н від 30.04.2011р., та встановлю, що наведені Акти містять деталізовану інформацію про надані послуги, їх обсяг та характер, відображають кількісні та якісні показники виконаних зобов'язань.

Судом також встановлено, що отримані позивачем від ПП «Комманд» послуги відображені у складі витрат за даними журналів-ордерів бухгалтерського обліку за кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом рахунку 93 "Витрати на збут" на суму без ПДВ 500 000грн. за період лютий - квітень 2011р.

Оплата за отримані від ПП «Комманд» послуги здійснена у безготівковій формі на загальну суму 601 000грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що сплачені ПП «Комманд» грошові кошти на суму 601 000грн. відображені за даними журналів-ордерів ПП "Восток-Юг" за дебетом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у кореспонденції з кредитом рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" у лютому 2011р. - травні 2011р. Станом на 31 грудня 2012р. дебіторська заборгованість ПП «Комманд» перед ПП "Восток-Юг" повністю не погашена та складає 1000грн., що відображено за даними журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

В податковому обліку ПП "Восток-Юг" придбані у ПП «Комманд» послуги відображені у складі витрат на збут на загальну суму 500 000грн. (без урахування ПДВ) за період 1-2 квартал 2011р., що підтверджується даними Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011рік, Бухгалтерською довідкою за вих.№39 від 20.11.2013р., Висновком судової економічної експертизи №12/12 (далі Висновок).

У вищенаведеному Висновку експертизи зазначено, що вищезгадані операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань ПП "Восток-Юг", тому на їх підставі можуть ґрунтуватися дані податкового обліку підприємства.

Таким чином, первинними бухгалтерськими документами ПП "Восток-Юг" у повному обсязі підтверджується отримання товарів(послуг) від ПП «Комманд» з метою використання, у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП "Восток-Юг", що також підтверджується Висновком судово-економічної експертизи.

У Висновку судово-економічної експертизи №12/12, зазначено, що оскільки спірні операції з придбання у ПП «Комманд» послуг з надання вантажно-розвантажувальних робіт та робіт з пересортировки, перетасовки упаковки (переупаковки) товарів і комплектації партій товарів за договорами №ЗПРР від 03.11.2010р та №42 від 20.11.2010р. були здійснені у зв'язку із подальшим використанням їх у власній господарській діяльності ПП "Восток-Юг" та встановлено їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, тому ПП "Восток-Юг" мав право на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 1-2 квартал 2011 року на суму 500000грн. (у тому числі за 1 квартал 2011р. - 166667грн., за 2 квартал 2011р. - 333 333грн.).

Під час розгляду справи судом також встановлено, що між Приватним підприємством "ВОСТОК-ЮГ" (орендар) та БВР «Строитель-Плюс» (орендодавець) укладено договір оренди №6 від 17.11.2010р., відповідно якого орендодавець (БВР «Строитель-Плюс») зобов'язується передати у тимчасове володіння і платне користування нежитлове приміщення загальною площею 400кв.м., що знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул. Глінки, 57, а орендар (ПП "ВОСТОК-ЮГ") прийняти та сплатити орендоване майно, у строки та на умовах, зазначених у цьому договорі (а.с.50).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного договору БВР «Строитель-Плюс» передав, а ПП "ВОСТОК-ЮГ" прийняв орендоване приміщення, що підтверджується актом прийому - передачі б\н від 17 листопада 2010р.

Згідно акту прийому-передачі б\н від 01 грудня 2011р. позивач повернув БВР «Строитель-Плюс» з тимчасового платного користування складське приміщення площею 400 кв.м., що знаходиться за адресою м. Сімферополь, вул. Глінки, 57.

Дослідженням копій первинних документів по прийому-передачі послуг оренди встановлено, що ПП "Восток-Юг" отримав від постачальника БВГ «Строитель-Плюс» послуги оренди приміщення, що підтверджується складеними Орендодавцем та Орендарем актами виконаних робіт б/н від 02.12.2010р., б/н від 31.12.2010р., б/н від 28.02.2011р., б/н від 04.04.2011р., б/н від 30.04.2011р., б/н від 31.05.2011р., б/н від 30.06.2011р., б/н від 27.07.2011р., б/н від 27.07.2011р., б/н від 31.08.2011р., б/н від 30.09.2011р., б/н від 31.10.2011р., б/н від 02.12.2011р., на загальну суму 390000,00грн., у тому числі сума без ПДВ 325000,00грн., ПДВ на суму 65000,00грн. у грудні 2010 - грудні 2011р.

З матеріалів справи вбачається, що отримані від БВП «Строитель-Плюс» послуги оренди позивач відобразив в бухгалтерському обліку у складі витрат за даними журналів - ордерів бухгалтерського обліку за кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом рахунку 92 "Адміністративні витрати" на суму без урахування ПДВ 325000,00грн. за період грудень 2010р. грудень 2011р.

Судом встановлено, що позивачем сплачено БВП «Строитель-Плюс» грошові кошти в безготівковому порядку на загальну суму 390000грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що сплачені БВП «Строитель-Плюс» грошові кошти на суму 390000грн. відображені за даними журналів-ордерів ПП "Восток-Юг" за дебетом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у кореспонденції з кредитом рахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" у січні 2011р. - грудні 2011р. Станом на 31 грудня 2012р. заборгованість по розрахункам із БВП «Строитель-Плюс» відсутня.

В податковому обліку ПП "Восток-Юг" придбані у БВП «Строитель-Плюс» послуги оренди відобразило у складі адміністративних витрат на загальну суму 123 671грн. (без урахування ПДВ) за період 2011 року, що підтверджується даними Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік, Бухгалтерською довідкою за вих.№39 від 20.11.2013р.., Висновком судової економічної експертизи №12/12.

Судом встановлено, що ПП "Восток-Юг" відобразив у складі витрат у податковому обліку послуги оренди, придбані у БВП «Строитель-Плюс», частково, на загальну суму 123671грн. за період 2011 року (25000грн. за 1 квартал 2011р. + 98671грн. за 2-4 квартал 2011р.). Відхилення між даними витрат у бухгалтерському та податковому обліку в сумі 201329грн. (325000грн. - 123671грн.) пов'язані з тим, що позивач до складу витрат податкового обліку 2011року не включав витрати за актами виконаних робіт б/н від 02.12.2010р. та б/н від 31.12.2010р. на суму 50000грн. та не включав витрати за період 2-4 квартал 2011р. на суму 151 329грн.

З матеріалів справи вбачається, що за даними бухгалтерського обліку ПП "Восток-Юг" відображені витрати з придбання послуг оренди від постачальника БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 325 000грн. (без урахування ПДВ) за період січень - грудень 2011р., що підтверджується первинними документами - актами прийому-передачі вказаних послуг, зведеними обліковими документами бухгалтерського обліку та Висновком експертизи.

У вищенаведеному Висновку експертизи також зазначено, що вищезгадані операції спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань ПП "Восток-Юг", тому на їх підставі можуть ґрунтуватися дані податкового обліку підприємства.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що факти відсутності у первинних документах позивача будь-якого з обов'язкових реквізитів перевіркою також не встановлено і в Акті перевірки не наведено.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на акти про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами позивача, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, Акти про неможливість проведення зустрічних перевірок, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Що стосується збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що за текстом розділу 3.1.3 Акту перевірки «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» загальне заниження податку на прибуток ПП «Восток-Юг» встановлене на суму 194584грн. (60417грн. + 134167грн.) за період 1.01.2011р. по 31.12.2011р. Проте, у висновку розділу 3.1.3 на стор.16 Акту (а.с.33), загальне заниження податку на прибуток ПП «Восток-Юг» зазначене на суму 194540грн., у т.ч.: за 1 квартал 2011р. на : 3373грн., за 2 квартал 2011р. на 93916грн., за 3 квартал 2011р. на 28750грн., за 4 квартал 2011р. на 11501 грн. Тобто, відхилення в сумі 44грн. (194584 - 194540) пов'язані із тим, що у висновок розділу 3.1.3 на стор.16 Акту, заниження податку на прибуток ПП «Восток-Юг» за 1 квартал 2011р. казано в сумі на 44грн. менше, ніж за текстом розділу 3.1.3 Акту перевірки, але причини цих відхилень не встановлені.

Крім того суд звертає увагу на те, що за висновками Акту (а.с.46) перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у сумі 290 664грн., у т.ч.: 3 квартал 2010р. на 31213грн., 1 квартал 2011р. на 7503грн., 2 квартал 2011р. на 70936грн., 3 квартал 2011р. на 174069грн., 4 квартал 2011р. на 6943грн. Тобто, у висновках Акту перевірки (а.с.46) зазначені порушення на 96080грн. (290664 - 194584) більше, ніж за текстом розділу 3.1 Акту перевірки, вказані зовсім інші суми та період порушень, але причині цих відхилень також не зазначені.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 07.06.2013р. №0005432208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, прийняте за основним платежем на суму 194 583грн., що на 1 грн. менше суми порушень, зазначених за текстом розділу 3.1.3 Акту перевірки, причини цих відхилень в акті перевірки також не обґрунтовані.

Відповідно до п 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ БВР «Строитель-Плюс», ПП «Комманд» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

При цьому суд звертає увагу на те, що в податковому обліку до складу витрат ПП "Восток-Юг" за період 2011 року із загальної суми витрат 325000грн. позивач включив витрати на придбання послуг оренди частково, в сумі 123 671грн., тобто в меншій сумі, що не порушує вимоги податкового законодавства України, тоді як податковим органом виключено зі складу витрат суму в розмірі 325000грн.

Судом встановлено, що відхилення в сумі 201 329грн. (325 000 - 123 671) пов'язані з тим, що непроведення податковим органом детального та вичерпного дослідження структури понесених платником податків витрат спричиняє необґрунтованість будь-яких висновків, зроблених таким органом з приводу сформованих платником податків витрат, адже, зазначені висновки ДПІ були зроблені за датою придбання послуг без встановлення факту включення витрат за ними у податковому обліку та звітності ПП "Восток-Юг".

Вищенаведені обставини підтверджується також Висновком експертизи, у якому зазначено, що висновки ДПІ в м. Сімферополі, викладені в Акті перевірки від 24.05.2013р. №3147/22.8/32369577 про завищення в податковому обліку ПП "Восток-Юг" по взаємовідносинам із постачальником ПП «Комманд» валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 500000грн. за період 1-2 кварталу 2011р. документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "Восток-Юг" не підтверджуються. Також, висновки ДПІ в м. Сімферополі, викладені у наведеному Акті перевірки, про завищення у податковому обліку ПП "Восток-Юг" по взаємовідносинам із постачальником БВП «Строитель Плюс» валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 325 000грн. за період 2011 року документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "Восток-Юг" не підтверджуються.

З урахуванням викладеного, судовий експерт у розділі «Висновки» Висновку судової економічної експертизи №12/13 зазначив:

1. Висновки ДПІ в м. Сімферополі, викладені за текстом акту перевірки №3147/22.8/32369577 від 24.05.2013р. про завищення в податковому обліку ПП "Восток-Юг" валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 825 000грн. та відповідне заниження податку на прибуток на суму 194584грн. (60417грн. + 134167грн.) за період 01.01.2011р. по 31.12.2011р. документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "Восток-Юг" не підтверджуються повністю.

2. Виконання договорів з контрагентами ПП «Комманд» та ТОВ БВР «Строитель-Плюс», про які йдеться у акті перевірки від 24.05.2013р. №3147/22.8/32369577, документально підтверджується первинними документами - актами прийому-передачі вказаних послуг та зведеними обліковими документами бухгалтерського та податкового обліку, які містять деталізовану інформацію про надані послуги, їх обсяг та характер, відображають кількісні та якісні показники виконаних

зобов'язань, зі змісту яких випливає, що вказані послуги пов'язані із здійсненням господарської діяльності ПП "Восток-Юг" при придбанні товарів - продуктів харчування у різних постачальників та їх продажі різним покупцям, що у свою чергу підтверджується видатковими накладними постачальників та покупців товарів (Додаток 4 та 5 до цього висновку).

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити реквізити, що наведені у цій статті, зазначені окремими рядками.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, на підставі податкових накладних постачальників ПП «Комманд» та ТОВ БВР «Строитель-Плюс включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 165000грн. за період 2011р.

Судом з'ясовано, що ПП «Комманд» та ТОВ БВР «Строитель-Плюс» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ПП «Комманд» та ТОВ БВР «Строитель-Плюс» судом встановлено, що вони відповідають вимогам, чинного на час їх складання, законодавства України.

Вищенаведені обставини підтверджується також Висновком експертизи, у якому зазначено, що викладені в Акті перевірки від 24.05.2013р. №3147/22.8/32369577 висновки, щодо завищення ПП «ВОСТОК-ЮГ» податкового кредиту з ПДВ, та, відповідно, заниження податку на додану вартість по правочинам із постачальниками БВР «Строитель Плюс» та ПП «Комманд» на загальну суму 165 000грн. за період 01.01.2011р. по 31.12.2011р. первинними та зведеними обліковими документами бухгалтерського та податкового обліку ПП "ВОСТОК-ЮГ» не підтверджуються.

Щодо посилання у Акті перевірки на нікчемність угод укладених між позивачем та БВР «Строитель Плюс» та ПП «Комманд» суд зазначає наступне.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, при визначенні законності висновків органів податкової служби щодо нікчемності правочинів платника податків судам слід враховувати:

по-перше, припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом: "Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку";

по-друге, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність: "У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях". Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині;

по-третє, відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним: "У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню". Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю: "Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком".

Інший підхід, на думку Вищого адміністративного суду України, "потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства".

В даному ж випадку, як слідує з Акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність угод з БВР «Строитель Плюс» та ПП «Комманд» ґрунтувались тільки на Актах про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагентів позивача, а не вироку суду, що набрав законної сили.

Судом з'ясовано, що договори, укладені між позивачем та БВР «Строитель Плюс», ПП «Комманд», виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (майна, послуг) покупцю (орендарю) і отримання за це коштів продавцем (орендодавцем).

Таким чином, зміст договорів, про які йдеться у Акті перевірки не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, угоди укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів.

Акт перевірки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з БВР «Строитель Плюс» та ПП «Комманд» суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від БВР «Строитель Плюс» та ПП «Комманд», не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків. Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 5 статті 92 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із наданою суду калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судової експертизи, вартість проведення судово-економічної експертизи склала 19976,00грн.

Зазначений розмір вартості проведення судової експертизи не перевищує граничних розмірів, встановлених ст. ст. 87, 92 КАС України, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 і наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2013 року N 239/5 "Про встановлення нормативної вартості однієї експертогодини у 2013 році", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2013 р. за N 239/2271.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.02.2014 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 03.03.2014 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС, прийняті відносно Приватного підприємства "ВОСТОК-ЮГ" 07.06.2013р.:

- №0005522208 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 187879,50 грн., у тому числі 163580,00грн. - податок на додану вартість та 24299,50грн. - штрафні санкції;

- №0005432208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 194584,00 грн. у тому числі 194583,00 грн. - податок на додану вартість та 1,00грн. - штрафні санкції;

3. Стягнути судовий збір в розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) із Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ВОСТОК-ЮГ" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184А, кв. 22; ЄДРПОУ 32369577).

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ВОСТОК-ЮГ" (95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184А, кв. 22; ЄДРПОУ 32369577) вартість проведеної у справі судово-економічної експертизі у розмірі 19976,00грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.