Постанова

від 27.02.2014 по справі 809/246/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р. Справа № 809/246/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

cудді Боршовського Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Колективного підприємства "Зміна" про стягнення заборгованості в сумі 22768,82 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Колективного підприємства (надалі - КП) "Зміна" про стягнення заборгованості в сумі 22768,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 19700,23 грн., з податку на прибуток в сумі 1712,47 грн., та податку з власників транспортних засобів в сумі 1167,47 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених відповідачем зобов'язань, позивачем застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в сумі 69,20 грн. та податку на прибуток в сумі 9,06 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 22768,82 грн., в тому числі пеня в сумі 77,94 грн., яка ним не сплачена.

11.02.2014 року представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з КП "Зміна" податковий борг в сумі 16814,93 грн., а саме: з податку на додану вартість в сумі 16200,37 грн., в тому числі пеня в сумі 45,17 грн., штрафні санкції в сумі 69,20 грн., та з податку на прибуток в сумі 614,56 грн., в тому числі пеня в сумі 10,50 грн., штрафні санкції в сумі 9,06 грн.

Судом ухвалою від 11.02.2014 року прийнято до розгляду вказану заяву позивача.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи за відсутності в судовому засіданні його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 67).

Відповідач в судове засідання представника не забезпечив. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця С.Бандери, будинок 77, квартира 210, рекомендована кореспонденція з повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції («підприємство відсутнє»).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 22.03.1993 року проведено державну реєстрацію Колективного підприємства "Зміна" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 25.09.2013 року (а.с. 5-6), та інформацією отриманою з офіційного вебсайта технічного адміністратора вказаного реєстру: http://irc.gov.ua. Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією у м.Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість та податок з, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та підпункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо зобов'язань із податку на прибуток підприємств, то судом встановлено таке.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Статтею 152 даного Кодексу визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств, згідно якої податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ІІ півріччя 2011 року, якою самостійно розраховано розмір зобов'язань з податку на прибуток в сумі 595,00 грн. (а.с. 36-37). Однак, даних зобов'язань відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства становить 595,00 грн.

Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року, де самостійно розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 16086,00 грн. (а.с. 18-25). Вказаних грошових зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість на загальну суму 16681,00 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Колективного підприємства "Зміна".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях судом встановлено таке.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що позивачем, за наслідками проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток, складено акти №6824/15-2/13642355 від 04.09.2012 року та №1718/15-1/13642355 від 20.07.2012 року, за наслідками яких прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «Ш» № 0003651592 від 04.09.2012 року про нарахування штрафу з податку на прибуток на суму 69,20 грн. та форми «Ш» № 0011811591 від 20.07.2012 року про нарахування штрафу з податку на додану вартість на суму 9,06 грн. (а.с. 30-33, 38-40).

На копіях вказаних податкових повідомлень-рішень наявні відмітки про їх отримання відповідачем.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0003651592 від 04.09.2012 та № 0011811591 від 20.07.2012 року, вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались в судовому порядку, суд дійшов висновку про те, що визначені позивачем суми грошових зобов'язань - нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість та податку на прибуток в розмірі 69,20 грн. та 09,06 грн., є узгодженими та є податковим боргом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З облікової картки відповідача, вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 45,17 грн. та податку на прибуток в сумі 10,50 грн. (а.с. 46-47, 50-51).

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалася відповідачу податкова вимога форми «Ю1» № 1/2724/66190/10/24-150 від 21.11.2008 року на суму 1452,77 грн. та форми «Ю2» № 2/3053/71731/10/24-150 від 26.12.2008 року на суму 1452,77 грн., які отримані відповідачем, про що свідчить розписка на корінцях податкових вимог. Таким чином, в силу положень п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», норми якого були чинними на день отримання вказаних податкових вимог, податкові зобов'язання є узгодженими. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі, переривання податкового боргу, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України є невідкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується копіями податкових декларацій з податку на прибуток за ІІ півріччя 2011 року, податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року, витягів зі зворотнього боку облікової картки платника податків, корінцями податкових вимог форми «Ю1» № 1/2724/66190/10/24-150 від 21.11.2008 року, форми «Ю2» № 2/3053/71731/10/24-150 від 26.12.2008 року, довідкою позивача про суму боргу (а.с. 64).

Доказів, які б свідчили про неправомірність розрахунку податкового боргу, його погашення, або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом до Колективного підприємства "Зміна" про стягнення заборгованості в сумі 16814,93 грн. податкового боргу у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Колективного підприємства "Зміна" про стягнення заборгованості в сумі 16814,93 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Колективного підприємства "Зміна" (ідентифікаційний код 13642355, що знаходиться за адресою: 76000, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця С.Бандери, будинок 77, квартира 210) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету податковий борг в сумі 16814 (шістнадцять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 93 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 27.02.2014 року.