Постанова

від 27.02.2014 по справі 820/1265/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 лютого 2014 р. № 820/1265/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до приватного підприємства науково-виробничої фірми "Лавр" про накладення арешту на кошти та інші цінності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства науково-виробничої фірми "Лавр", в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, та належать відповідачу (код ЄДРПОУ 24283072), а саме : АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, № рахунку 26000301628; АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, № рахунку 26009302628.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що приватне підприємство науково-виробнича фірма "Лавр" має податковий борг в розмірі 1993,98 грн. Відповідно до вимог законодавства відповідачу було вручено податкову вимогу № 1041-11 від 13.11.2013 р. Здійснені позивачем заходи зі стягнення податкового боргу з ПП науково-виробничої фірми "Лавр" не призвели до погашення податкового боргу. З огляду на те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, керуючись п.п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банківських установах в межах суми боргу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, внесеною до ЄДРЮОФОП, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, письмових заперечень проти позову до суду не надав, причин неприбуття суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач, приватне підприємство науково-виробнича фірма "Лавр" (далі - ПП НВФ "Лавр"), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 24283072, місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Ревкомівська, буд. 64, кв. 63, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та листом Головного управління статистики у Харківській області № 06/3-17/321 від 14.01.2014 р. (а.с. 40, 41), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (а.с. 7).

Відповідач має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, про що свідчить довідка ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про наявність розрахункових рахунків (а.с. 6).

Основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів установлених Податковим кодексом України (ст.ст. 19-1 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ПП НВФ "Лавр" має узгоджений податковий борг з податку на додану вартість, який станом на дату судового розгляду складає - 1993,98 грн., що підтверджується, зокрема, довідкою про суму податкового боргу платника податків та зворотнім боком облікової картки ПП НВФ "Лавр" (а.с. 9-12а).

Так, судом встановлено, що позивачем було проведено камеральну перевірку ПП НВФ "Лавр" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №5411/07-0/24283072 від 17.11.2011 року (а.с. 14-20), який отримано відповідачем 19.11.2011 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи ПП НВФ "Лавр" на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлено, що відповідачем завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 8028,00 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000770700 від 29.11.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8028,00 грн. (а.с. 22). Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем 03.12.2011 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи ПП НВФ "Лавр" на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 23). Як встановлено судом, у строк, встановлений законодавством, вищезазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем у адміністративному та судовому порядку оскаржено не було.

Таким чином, доказів здійснення платежу по сплаті податкових зобов'язань або доказів оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення у порядку, передбаченому законодавством України, сторонами до суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України не встановлено.

Отже, внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання у відповідача виник податковий борг, який з урахуванням попередньої сплати складає 1993,49 грн.

Відповідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Керуючись ст.59 Податкового кодексу України податковим органом було надіслано на адресу відповідача, внесену до ЄДРЮОФОП, податкову вимогу № 1041-11 від 13.11.2013 року про сплату податкового боргу у розмірі 1993,98 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 13), яка відповідачем в адміністративному та судовому порядку оскаржена не була, заборгованість не сплачена.

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є накладення арешту на кошти ПП НВФ "Лавр" в межах суми боргу, що знаходяться в банку, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, у судовому порядку, встановлення факту сплати податкового боргу у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими визначена сума боргу, не є предметом позову у даній справі, а отже суд у межах розгляду даної справи не здійснює їх правовий аналіз.

Відповідно до положень пп. 41.1, 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової та митної політики.

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу;

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Згідно з п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року № 22, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

Відповідно до п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року № 22, арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності наступних умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

З матеріалів справи судом встановлено, що відсутність майна ПП НВФ "Лавр" підтверджується довідками: ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській області від 21.01.2014 р. №447 про відсутність зареєстрованих транспортних засобів, рішення щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту № 9452975 від 24.12.2013 року про відсутність запитуваної інформації, лист-відповідь Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 20.12.2013 № 05.01-26/12344 про відсутність зареєстрованої за ПП НВФ "Лавр" на праві власності сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів, лист-відповідь Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 18.12.2013 № 4960/08 про відсутність зареєстрованих за ПП НВФ "Лавр" земельних ділянок на праві власності або праві користування (а.с. 25-39).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у ПП НВФ "Лавр" наявний податковий борг у розмірі 1993,98 грн. та відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржено податкові вимоги та на день звернення до суду не сплачено узгоджений податковий борг. Крім того, судом встановлено, що позивачем було вжито заходи, спрямовані на розшук майна відповідача для опису в податкову заставу, проте такого майна не знайдено, у відповідача є лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах.

Отже, суд приходить до висновку, що у позивача наявні законні підстави для звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, заперечень проти позову до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов є доведеним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 128, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до приватного підприємства науково-виробничої фірми "Лавр" про накладення арешту на кошти та інші цінності - задовольнити в повному обсязі.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності приватного підприємства науково-виробничої фірми "Лавр" (код 24283072, місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Ревкомівська, буд. 64, кв. 63), що знаходяться у банківських установах, в межах суми боргу у розмірі 1993 грн. 98 коп. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три грн. 98 коп.).

3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.О. Севастьяненко