Ухвала

від 13.02.2014 по справі 810/5911/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5911/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала судді - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу судді - без змін, якщо визнає, що суддя суду першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження в даній справі суддя суду першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

У статті 124 Конституції України проголошено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, це не означає, що законодавство України дозволяє звертатися з будь-якими позовними вимогами до будь-якого суду.

Поряд із визначеним статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України правом тільки певного кола осіб на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, особам, які є власниками арештованого органом державної виконавчої служби майна, проте не беруть участь у виконавчому провадженні та не залучені до проведення виконавчих дій, чинним законодавством України надано право звертатися до суду з позовом про зняття арешту із майна.

Так, статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Правова позиція по даному питанню висловлена Пленумом Верховного Суду України у постанові від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", відповідно до п. 16 якої вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Крім цього, статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина друга статті 114 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином, вимоги, направлені на звільнення майна з-під арешту, мають цивільно-правову природу та підлягають захисту у спосіб, визначений Цивільним кодексом України для захисту майнових прав.

При цьому, відповідно до частини першої статі 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

В силу положень частини першої статі 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Отже, грошові кошти є складовою частиною майна.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки чинним законодавством України для розгляду таких вимог передбачено інший порядок.

При цьому колегія суддів критично сприймає доводи апеляційної скарги щодо неповно з'ясування правового статусу позивача у спірному виконавчому провадженні, оскільки відповідно до листа Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області № 7558 від 25.10.2012 року на виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження, боржником за якими є ТОВ «Димиліта Компані».

Вказана інформація позивачем не спростована та ставить під сумнів наявність у позивача статусу учасника виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 155, 159, 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» - залишити без задоволення , а ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.