Рішення

від 25.02.2014 по справі 914/4842/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 р. Справа № 914/4842/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши матеріали справи за позовом: Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «ФОРМУЛА», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 9839грн. 90коп.

За участю представників:

від позивача: Огнівенко П.П. - представник (довіреність №71 від 10.01.2014р.);

від відповідача: Бойкович Т.В. - представник (довіреність б/н від 03.12.2012р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м.Львів подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «ФОРМУЛА», м.Львів про стягнення боргу за надані послуги по теплопостачанню в сумі 9558грн. 61коп., інфляційних втрат у розмірі 33грн. 19коп. та 3% річних в розмірі 248грн. 10коп.

Ухвалою суду від 27.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.02.2014р. У зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 27.12.2013р. та з метою витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладався до 18.02.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення можливості надання доказів, враховуючи невиконання сторонами вимог попередніх ухвал суду та необхідність подання витребуваних судом матеріалів, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.02.2014р.

В судове засідання 25.02.2014р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити повністю. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду подав клопотання (вх.№944/14 від 25.02.2014р.), в якому просить суд прийняти часткову відмову від позовних вимог в частині нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат в розмірі 33грн. 19коп. та 3% річних у розмірі 248грн. 10коп. Відповідно до ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Судом роз'яснено правові наслідки часткової відмови від позову згідно ст.ст.78, 80 ГПК України.

Згідно із ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку. Судом розглянуто дане клопотання, відмова позивача від позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних, не суперечить законодавству та не порушує прав та обов'язків інших осіб, тому приймається судом. Відтак, позовні вимоги розглядаються із врахуванням вимог, заявлених у поданному позивачем клопотанні (вх.№944/14 від 25.02.2014р.).

20.02.2014р. представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№7307/14) подав письмове пояснення №11-11 від 19.02.2014р. в якому просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 25.02.2014р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №11-6 від 31.01.2014р. (вх.№4186/14 від 03.02.2014р.) на позовну заяву та в письмовому поясненні №11-11 від 19.02.2014р. (вх.№7307/14) і просить суд у задоволенні позову відмовити, з огляду на наступне.

У поданому суду відзиві №11-6 від 31.01.2014р. (вх.№4186/14 від 03.02.2014р.) на позовну заяву відповідач зазначив, що до позовної заяви позивачем надано розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги відповідачу по договору №6/49 від 01.10.2006р. та зазначено, що станом на 01.12.2012р. існує заборгованість у сумі 6451,55грн. і далі наведено розрахунок заборгованості за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року включно. Відповідач також вказує на те, що до позовної заяви позивачем не надано копій виставлених балансоутримувачем орендарю рахунків на підставі яких відбувається відшкодування витрат у відповідності до п.1 договору № 6/49 від 01.10.2006р. Відповідач стверджує, що часткова оплата послуг теплопостачання відповідачем зумовлена двома факторами. Зокрема, низькою якістю надання послуг теплопостачання, оскільки в опалювальний період в орендованих товариством приміщеннях температура не піднімається вище 15 градусів тепла, тобто, послуги теплопостачання надаються балансоутримувачем неналежної якості. На неодноразові звернення як відповідача, так і інших орендарів нежитлових приміщень в будинку №17 по вул.Чайковського у м.Львові, щодо неналежної якості послуг теплопостачання балансоутримувач не реагує. Також відповідач вважає, що нарахування плати за послуги теплопостачання є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з доданих позивачем рахунків на теплову енергію згідно договору № 3649Г від 01.10.2003р. вбачається, що в будинку №17 по вул.Чайковського у м.Львові за ТзОВ «Формула» обліковується 66,9 кв.м. опалювальної площі, за ТзОВ СП «Бак» - 62,4 кв.м. опалювальної площі і за КП ЛОР «Управління капітального будівництва» - 76,6 кв. м. опалювальної площі. При цьому зазначає, що до всіх зазначених юридичних осіб застосовуються одинакові тарифи за послуги теплопостачання. Крім цього, відповідач зазначив, що про необґрунтованість нарахування плати за теплопостачання свідчить відсутність опитувальних листів, на які міститься посилання у п.2 договору №6/49 відшкодування витрат балансоутримувача на забезпечення надання комунальних послуг від 01.10.2006р.

Також у поданому суду відзиві №11-6 від 31.01.2014р. (вх.№4186/14 від 03.02.2014р.) на позовну заяву та письмовому поясненні №11-11 від 19.02.2014р. (вх.№7307/14 від 20.02.2014р.) відповідач стверджує, що позивачем невірно обліковано суми оплати товариством за послуги теплопостачання. Зокрема, в запропонованому до підписання акті звіряння взаємних розрахунків за період з 30.11.2011р. по 30.11.2013р. позивачем вказано, що 28.04.2012р. було оплачено 577,56 грн., в той час, як згідно квитанції № 42-711 від 28.04.2012р. товариством оплачено 680,00 грн. за послуги теплопостачання. Відповідачем надано суду докази, зокрема, копію квитанції №42-711К від 28.04.2012р., з якої вбачається, що відповідачем було оплачено 680,00 грн. саме за надані послуги теплопостачання у березні 2012 року, а не в рахунок погашення будь-яких штрафних санкцій позивача.

Не погоджуючись з твердженнями відповідача, позивач у своєму запереченні №258 від 17.02.2014р. (вх.№6880/14 від 17.02.2014р.) на відзив позовної заяви зазначив, що 31.01.2014р. ним до матеріалів справи був долучений детальний розрахунок заборгованості за комунальні послуги (теплопостачання) від 31.01.2014р. №141, у якому детально відображено нарахування та фактична оплата за послуги. Також зазначив, що твердження відповідача про те, що температура орендованих приміщень не піднімається вище 15 градусів тепла та на неодноразові звернення ТзОВ-фірма «ФОРМУЛА», щодо неналежної якості послуг теплопостачання КП ЛОР «Нерухомість та майно» не реагує, не відповідають дійсності, так як жодних доказів на підтвердження вказаних фактів відповідач не надав та до позивача не звертався. Позивач вважає, що доводи відповідача про те, що позивач здійснює необгрунтоване нарахування плати за послуги теплопостачання не відповідають дійсності, оскільки балансоутримувач не проводить розрахунків розміру плати за теплопостачання та приєднання теплової енергії, а лише скеровує користувачам рахунки з врахуванням встановленого рівня рентабельності (наказ №44-а) згідно із щомісячно отриманим від ЛМКП «Львівтеплоенерго» (яке здійснює нарахування) вже розгорнутим рахунком у розрізі користувачів послуг у буд.№17 по вул.Чайковського у м.Львові. Крім цього, позивач стверджує, що відповідач зазначив, що до ТзОВ - фірма «Формула виставляються до оплати рахунки в півтори рази більші ніж ТзОВ СП «Бак» та більші ніж у КП ЛОР «Управління капітального будівництва», яке має у користуванні на 10 кв.м. більше опалювальної площі. Не погоджуючись з таким твердженням, позивач зазначив, що рахунки виставляються енергопостачальною організацією ЛМКП «Львівтеплоенерго» згідно опитувальних листів, виготовлених спеціалізованою організацію (копія опитувального листа додається). Із вказаного опитувального листа вбачається, що теплове навантаження у споживачів у буд.№17 по вул.Чайковського різне, внаслідок чого, маючи приблизно однакову площу з іншими орендарями, ТзОВ - фірма «ФОРМУЛА» споживає більше теплової енергії та отримує рахунки більші ніж інші юридичні особи.

У запереченні №258 від 17.02.2014р. (вх.№6880/14 від 17.02.2014р.) на відзив позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем в квітні місяці 2012р. була здійснена часткова сплата боргу в сумі 680,00грн. (підтверджується банківською випискою, що є в матеріалах справи). Із вказаних коштів, позивачем було погашено пеню в сумі 102грн. 44коп. відповідно до ст.534 ЦК України, решта суми, а саме 577грн. 56коп. були спрямовані на погашення суми основного боргу.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

01.10.2006р. між Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірми «ФОРМУЛА» (орендар) укладено договір №6/49 про відшкодування витрат балансоутримувача на забезпечення надання послуг, з метою упорядкування процедури відшкодування орендарем (користувачем) витрат балансоутримувача на забезпечення надання комунальних послуг у будинку №17 на вул.Чайковського, частину приміщень якого загальною площею 66,0кв.м. використовує орендар, діючи на підставі договору оренди від 29.10.1996р. №279.

Відповідно до п.1 договору №6/49 від 01.10.2006р. балансоутримувач забезпечує надання послуг теплопостачання (надалі-послуги) від постачальної організації до орендаря, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на вказані послуги згідно з виставленими балансоутримувачем рахунками. Користувач відшкодовує балансоутримувачу вартість послуг, зазначених у п.1 договору, згідно з опитувальними листами (п.2 договору №6/49 від 01.10.2006р.).

За умовами п.3, п.4 договору №6/49 від 01.10.2006р. користувач зобов'язується своєчасно і у повному обсязі відшкодувати витрати балансоутримувача за послуги. Відшкодування витрат здійснюється щомісячно на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків. Користувач зобов'язаний здійснювати оплату рахунку в п'ятиденний строк з дня виставлення балансоутримувачем відповідного рахунку на сплату.

Пунктом 8 договору №6/49 від 01.10.2006р. сторони встановили, що термін дії договору встановлюється на термін дії договору оренди. Відповідно до розділу 5 договору №279 від 28.10.1996р., укладеного між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем), термін дії договору встановлюється з 01.11.1996р. по 31.10.2001р. В подальшому сторони уклали договір від 30.12.1998р. про заміну договору на оренду нерухомого майна Львівської обласної ради від 28.10.1996р. №279 на договір на оренду нерухомого майна Львівської обласної ради, в якому п.5.3. виклали в наступній редакції: після закінчення терміну дії договору, в разі належного виконання орендарем своїх обов'язків, договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Позивач у позовній заяві зазначає, що останнім виконано умови договору та забезпечено надання послуг теплопостачання, однак відповідачем, належним чином зобов'язань з оплати не виконано, відтак заборгованість відповідача складає 9558грн. 61коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в період з 30.11.2011р. по 03.11.2013р. забезпечено надання послуг теплопостачання від постачальної організації до орендаря, про що відповідачу у спірному періоді було виставлено помісячно за вказані періоди рахунки на оплату (копії наявні в матеріалах справи), згідно договору №3649/Г від 01.10.2003р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного між позивачем та ЛМКП «Львівтеплоенерго», на підставі яких позивачем здійснено нарахування вартості за використану теплову енергію. Надання вказаних послуг та виконання умов договору №3649/Г від 01.10.2003р. про постачання теплової енергії в гарячій воді, підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи рахунками, виставленими ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також виконання умов договору №6/49 від 01.10.2006р., підтверджується рахунками на оплату послуг, виставленими позивачем відповідачу, опитувальними листами. На виконання своїх зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору №6/49 від 01.10.2006р. відповідач неналежним чином здійснював оплату за спожиту теплову енергію, оплачуючи надані послуги лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем у період з 30.11.2011р. по 03.11.2013р. виникла заборгованість. Доказів неналежного надання послуг з теплопостачання чи неналежного забезпечення надання даних послуг суду не надано, доказів звернення відповідача до позивача чи до теплопостачальної організації щодо неналежного, неякісного надання послуг суду не надано, представлення доказів надання послуг неналежної якості (як складання актів, і т.н.) не подано, та як вбачається із пояснень представника відповідача, такі документи не складалися, доказів звернень до позивача чи ЛМКП «Львівтеплоенерго» щодо невірного обрахунку обсягів спожитої теплової енергії у встановлених рахунках, суду також не надано. Відповідачем не представлено суду жодних доказів в підтвердження обставин, зазначених у відзиві та поясненнях відповідача, відтак дані обставини не є підтверджені належними доказами, тому до уваги не приймаються.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2012р. відповідачем було оплачено позивачу 577,56грн., в той час, як згідно квитанції №42-711 від 28.04.2012р. відповідачем оплачено 680,00грн. за послуги теплопостачання. Позивач стверджує, що 28.04.2012р. з оплаченої відповідачем суми 680,00грн., за надані послуги позивачем в рахунок оплати за послуги теплопостачання було зараховано тільки 577,56грн., а решту 102,44грн. було зачислено в рахунок погашення штрафних санкцій. Проте, позивач не надав суду доказів того, що він у квітні 2012 року звертався до відповідача з вимогою про сплату штрафних санкцій у розмірі 102,44грн., чи щодо зарахування даної суми в оплату пені, окрім цього, і суду не представлено розрахунку пені, не вказано, за який період вона розраховувалась, з якої суми проведено нарахування. З копії квитанції №42-711К від 28.04.2012р. вбачається, що відповідачем було оплачено 680,00 грн. саме за надані послуги, а не в рахунок погашення будь-яких штрафних санкцій позивача, відтак суд приходить до висновку про безпідставність не зарахування 102грн. 44коп. в погашення боргу з оплати послуг з теплопостачання, відтак фактично заборгованість відповідача складає 9456грн. 17коп.

Станом на день прийняття рішення суду, заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 9456грн. 17коп.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між сторонами повинні здійснюватися виключно на підставі договору.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо основного боргу в сумі 9456грн. 17коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині основного боргу у сумі 102грн. 44коп. в позові належить відмовити. В решті позовних вимог належить припинити провадження у справі у зв'язку із відмовою позивача позовних вимог в частині нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат в розмірі 33грн. 19коп. та 3% річних у розмірі 248грн. 10коп.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «ФОРМУЛА» (79000, м.Львів, вул.Чайковського, 17, код ЄДРПОУ 13799743) на користь Комунальниого підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 33358550) 9456грн. 17коп. основного боргу та 1720грн. 50коп. судового збору.

В частині основного боргу у сумі 102грн. 44коп. в позові відмовити

В решті позовних вимог провадження у справі щодо інфляційних втрат та 3%річних - припинити.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 28.02.2014р.