Рішення

від 19.02.2014 по справі 361/6954/13-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/6954/13-ц

провадження № 2/361/155/14

19.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2014 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді

Петришин Н.М.

при секретарі

Шевлюга А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Реєстраційна служба Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі із відповідачем придбали земельну ділянку площею 0,1194 по АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Так як, шлюб на даний час розірвано, відповідач у добровільному порядку відмовляється від поділу даної земельної ділянки, тому просить визнати право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки.

У ході розгляду справи позивач позовні вимоги уточнював, посилаючись на те, що на спірній земельній ділянці розпочато будівництво будинку та господарських споруд, та право власності на нього не зареєстроване, тому просив також визнати за ним та за відповідачем право власності по ? частині будівельних матеріалів використаних для будівництва зазначених незавершених будівництвом житлових та господарських споруд.

Крім того, зазначав, що після фактичного розірвання шлюбних стосунків, придбав автомобіль марки «Форд фієста», тому просив визнати даний автомобіль особистою власністю.

Відповідач подала зустрічний позов, де зазначала, що земельна ділянка та 2/3 частини будівельних матеріалів придбані за її особисті кошти, які вона отримала в подарунок від ОСОБА_5 ще до укладення шлюбу із позивачем. За таких обставин та враховуючи те, що на її утриманні залишилась малолітня дитина, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку та на 2/3 частини незавершеного будівництвом будинку.

В уточнених позовних вимогах також вказала, що під час шлюбу сторонами придбано легковий автомобіль марки «DAEWOO MATIZ», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Кредитний договір на купівлю даного автомобіля оформлений на відповідача, яка і сплатила власні кошти за кредит. Крім того, під час шлюбу був укладений кредитний договір на ім'я ОСОБА_4, кошти за яким сплачені останньою. Кредитні кошти були надані на придбання мотору Меркурі 30 М, який проданий ОСОБА_3, але грошові кошти він не повернув ОСОБА_4

У зв'язку з викладеним, просила визнати за нею право власності на: земельну ділянку, 2/3 частин будівельних матеріалів, використаних на будівництво самочинно збудованого будинку, автомобіль марки «DAEWOO MATIZ», 2006 року випуску. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину будівельних матеріалів, використаних на будівництво самочинно збудованого будинку та стягнути з останнього кошти у розмірі 8 700 грн., які були сплачені відповідачем за кредитним договором №93-051 від 11.07.2006 року.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_9 доводи позову підтримали, надали пояснення такі, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі. Зустрічний позов позивач визнав частково, не заперечуючи проти того, щоб залишити автомобіль марки «DAEWOO MATIZ», 2006 року випуску, відповідачу. Інші зустрічні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач про місце, час та дату судового засідання повідомлялася належним чином, однак у судове засідання не з'явилась.

Представник відповідача ОСОБА_10 пояснила, що її довірителька позовні вимоги щодо автомобіля марки «Форд фієста» визнає, інші позовні вимоги вважає безпідставними у задоволенні яких слід відмовити. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прізвище дружини після одруження - ОСОБА_4, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2.

Від шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Дніпровського районного суду у м. Києві від 07 жовтня 2010 року шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Дніпровського районного суду у м. Києві від 27 вересня 2013 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_3 на її користь на утримання дитини ОСОБА_2 аліменти у розмірі ? частки його заробітку (доходу).

Під час перебування у шлюбі подружжям було придбано земельну ділянку площею 0,1194 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 - надану для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, про що свідчить договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 04 серпня 2003 року між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець).

Право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_4, що підтверджується Державним актом від 24.12.2003 року, кадастровий номер земельної ділянки: 3221286401:01:007:0004.

Із технічного паспорту на садибний (індивідуальний ) житловий будинок вбачається, що: в АДРЕСА_1 самочинно побудований житловий будинок «А-2», площею 227, 2 кв.м., а також розпочато будівництво ще одного житлового будинку та господарських споруд.

Сторони у судовому засіданні підтвердили, що спірне будівництво здійснювалось самочинно.

Матеріалами справи також встановлено, що під час шлюбу сторонами придбано автомобіль марки «DAEWOO MATIZ», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Автомобіль зареєстрований 04.05.2006 року за ОСОБА_4 Згідно інформації наданої Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у м.Києві видно, що зазначений автомобіль станом на 25.01.2014 року зареєстрований за ОСОБА_4 ( а.с. 233, 234 ).

Свідок ОСОБА_5, який вказав, що є хресним ОСОБА_4, надав покази про те, що похрестили ОСОБА_4 в 1999 році. Також пояснив, що 01.10.2002 року він подарував похресниці 40 000 США, за які вона мала намір придбати земельну ділянку та побудувати будинок. З чоловіком ОСОБА_4 не знайомився та ніколи із ним не зустрічався.

Свідок ОСОБА_8, який вказав, що є хресним позивача, пояснив, що йому відомо, що земельна ділянка придбана за кошти ОСОБА_3, так як на той час останній мав достатній дохід, а ОСОБА_4 не працювала. Про те, що ОСОБА_4 подарували 40 000 дол. США йому нічого не відомо.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно із ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 65 СК України передбачає, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За змістом ст.ст. 68, 69 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А, отже, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З огляду на викладене, спірна земельна ділянка є об'єктом спільної сумісної власності позивача та відповідача, незважаючи на те, що право власності зареєстровано за відповідачем, а їх частки є рівними. Підстав для відступу від рівності часток сторін судом не встановлено.

Доводи відповідача про те, що земельна ділянка придбана за особисті кошти є необґрунтованими та безпідставними. Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5 про те, що він подарував відповідачу 40 000 доларів США, оскільки окрім самих свідчень не надано жодних доказів зазначених обставин. Крім того, за свідченнями свідка кошти подаровані 01.10.2002 року, а земельна ділянка придбана 04.08.2003 року, доказів того, що ці кошти витрачені на придбання земельної ділянки та будівельних матеріалів, у судовому засіданні не надано.

Позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги про визнання права власності по 12 частині на будівельні матеріали, які були використані при будівництві будинку та господарських споруд задоволенню не підлягають, оскільки сторони не вказали, які саме будівельні матеріали та засоби були використані, та яка їх вартість.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва.

В Інформаційному листі Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» також надано роз'яснення про те, що до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку. При цьому, визнаючи право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (поіменувати) ці матеріали чи обладнання.

Виходячи з вищезазначеного, позовні вимоги в частині визнання права власності на будівельні матеріали використані для будівництва недобудованого житлового будинку та господарських споруд задоволенню не підлягають.

Із матеріалів справи вбачається, що 16.09.2010 року за ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль марки «Форд фієста», 2006 року випуску. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердила те, що даний автомобіль придбаний позивачем після фактичного припинення шлюбних стосунків, тому не заперечувала проти визнання за позивачем права особистої власності на даний автомобіль.

Разом з тим, з інформації наданої Управлінням державної автомобільної інспекції ГУ МВС України у м.Києві вбачається, що вказаний автомобіль знятий з реєстрації за заявою ОСОБА_3 18.10.2013 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, про те, що вказаний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, однак на час розгляду справи не зареєстрований за ОСОБА_3, тому не може бути визнаний його особистою приватною власністю.

Судом встановлено, що автомобіль марки «DAEWOO MATIZ», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаний під час шлюбу сторін, тому є спільною сумісною власністю подружжя. Однак враховуючи визнання позову ОСОБА_3 в частині вимог що стосуються зазначеного автомобіля та беручи до уваги, те що на час розгляду справи автомобіль зареєстрований за ОСОБА_4, суд приходить до висновку про необхідність залишення вказаного автомобіля у власності ОСОБА_4

Зустрічні вимоги про стягнення із ОСОБА_3 коштів, виплачених за кредитним договором №93-051 від 11.07.2006 року, укладеним між ОСОБА_4 та ВАТ «Банк «Демарк», задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Із наданих у судовому засіданні квитанцій вбачається, що кредит за вищевказаним договором сплачено ще в 2006 році. Сторони у судовому засіданні підтвердили, що за кредитні кошти придбано мотор Меркурі 30 М, який було продано до припинення шлюбних стосунків.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено витрачання коштів ОСОБА_3 за кредитним договором не в інтересах сім'ї, тому ці кошти не можуть бути компенсовані іншому із подружжя.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу та надавши об'єктивну оцінку зібраним доказам по справі, суд приходить до висновку, що позовні та зустрічні позовні вимоги щодо поділу спільного сумісного майна подружжя підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 60, 65, 68, 70 СК України, ст. ст. 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частку земельної ділянки, площею 0, 1194 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3221286401:01:007:0004.

Залишити у власності ОСОБА_4 ? частку земельної ділянки, площею 0, 1194 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3221286401:01:007:0004.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя залишити у власності ОСОБА_4 автомобіль марки «DAEWOO MATIZ», 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

В іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Петришин Н. М.