Ухвала

від 19.02.2014 по справі 22-ц/796/336/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/ 336 /2014 Головуючий у 1-ій інстанції - Шевченко Т.М.

Доповідач - Поливач Л.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного су ду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.

при секретарях Охневській Т.В., Боярській І.І.

за участю осіб: прокурорів Горіної Р.М., Лядецької Л.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення;

за апеляційною скаргою Заступника прокурора м. Києва

на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 07 серпня2013 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 07.08.2013 року в задоволенні позову Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2012 у справі № 2а-16462/10/2670 за заявою ОСОБА_5 переглянуто за нововиявленими обставинами постанову цього ж суду від 17.11.2011 та скасовано її лише в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Що стосується інших осіб, у тому числі і ОСОБА_1, то судове рішення, яким встановлена протиправність рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок у власність цим громадянам, залишено без змін.

Окружним адміністративним судом м.Києва у постанові від 20.09.2012 року не зазначено про наявність у ОСОБА_1 розробленого та погодженого у встановленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки, натомість встановлено факт незаконного набуття ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку.

Таким чином, суд першої інстанції, в порушення вимог ч.3 ст.61 ЦПКУкраїни визнав встановленими ті обставини, які повністю суперечать обставинам, встановленим постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17.11.2011 у справі № 2а- 16462/10/2670, яка набрала законної сили.

Висновкисуду про розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 та погодження його у встановленому законом порядку є необгрунтованими та не підтверджуються жодним доказом.

Суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги в якості доказу лист Управління Служби безпеки України у м. Києві від 11.06.2012 № 51/12/2543 , зі змісту якого вбачається, що УСБ України в м. Києві під час проведення обшуку у ПП «Шоп'як» вилучено оригінали проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок певних осіб, зокрема і ОСОБА_1

В порушення вимог ст.ст. 58, 59, 179 ЦПК України суд не перевірив та не дослідив обставини, викладені у вказаному листі УСБ України у м.Києві, не дослідив питання фактичної наявності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1, не перевірив чи погоджено вказаний проект контролюючими органами у встановленому законом порядку.

Разом з тим, вказаний лист УСБ України у м. Києві не підтверджує наявність розробленого проекту землеустрою спірної земельної ділянки та його погодження з контролюючими органами та не може визнаватись в якості належного доказу у справі.

В матеріалах справи відсутні докази розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, а також його погодження органами, передбаченими ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, за інформацією Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.08.2009 та Головного управління Держкомзему в м. Києві від 24.09.2009 документи із землеустрою щодо надання громадянам земельних ділянок у мікрорайоні Жуляни у Голосіївському районі м. Києва, що стали підставою для прийняття рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922, на погодження до вказаних управлінь не надходили.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки за замовленням ОСОБА_9 взагалі не розроблявся, контролюючими органами та не погоджувався, а проект рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації не готувався та на розгляд не направлявся.

З огляду на викладене, у порушення ст. 118 Земельного кодексу України, рішенням Київради від 18.12.2008 № 922/922 ОСОБА_9 передано у власність земельну ділянку за відсутності проекту землеустрою щодо її відведення.

Крім того, всупереч ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», п.2 Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 № 1577, обов'язкові державні експертизи проекту землеустрою та містобудівного обґрунтування не проводилась.

В порушення ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу», ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічну експертизу внесених змін до Генерального плану міста Києва не проведено.

Крім того, Київська міська рада при прийнятті рішення № 922/922 діяла без врахування публічних інтересів територіальної громади міста Києва, без інформування населення через засоби масової інформації про заплановану зміну цільового призначення земельних ділянок та про заплановану передачу цих земельних ділянок у приватну власність.

З огляду на викладене, рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №922/922 прийняте з грубим порушенням вимог законодавства.

Однак, судом першої інстанції під час розгляду справи вказані обставини не досліджені, належної оцінки їм не надано.

У зв'язку з тим, що на підставі незаконного рішення Київської міської ради від 18.12.2008 №922/922 ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, тому він підлягає визнанню недійсним.

В суді апеляційної інстанції прокурори Горіна Р.М. та Лядецька Л.В. підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Представники Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням КМР від 18.12.2008 р. № 922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах м. Києва» відведено 975 громадянам земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, а також 315 громадянам земельні ділянки для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах м. Києва.

Пунктом 890 зазначеного рішення КМР ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівеь та споруд.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 було видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, який зареєстрований Головним управлінням виконавчого органу КМР (КМДА) 22.12.2009 р. За № 07-7-05108.

26.10.2010 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі- продажу зазначеної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про відсутність проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та відсутність погодження з контролюючими органами проекту відведення спірної земельної ділянки.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано акт обстеження земельної ділянки №92/01 від 25.01.2012 р. та акт обстеження земельної ділянки № 1162/01 від 22.08.2012 р.з яких вбачається, що земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_2 Також, обстеженням встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розпочато будівництво споруди невизначеного призначення (за інформацією, наданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 96 КУпАП та видано припис зупинити виконання будівельних робіт.

Як вбачається, на адвокатський запит представника відповідача - адвоката ОСОБА_3 за №6 від 10.02.2014 року до начальника слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо надання інформації, зокрема чи вилучавсь слідчим відділом Управління СБ України у м. Києві при провадженні кримінальної справи за №1592 в землевпорядної організації - ПП «Шоп'як» оригінал проекту землеустрою (технічну документацію) земельної ділянки, площею - 0,1000 га, кадастровий номер - 8000000000:79:364:0317, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована по АДРЕСА_1, власником якої був ОСОБА_1, 17 лютого 2014 року було одержано відповідь, за вихідним №51/12-1222 від 14.02.2014 року, в якому начальник слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області - Мосьондз Д.В., повідомляє про те, що у зв'язку з проведенням слідчих дій при провадженні досудового розслідування кримінального провадження за №22012110000000031 (раніше кримінальна справа №1592) СВ Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області під час проведення обшуку в землевпорядній організації ПП «Шоп'як» було вилучено проект землеустрою земельної ділянки, номер - 8000000000:79:364:0317, що розташована по АДРЕСА_1, а згідно з відповіддю цієї ж посадової особи за №51/12/2543 від 11.06.2012 року на звернення громадянина України ОСОБА_5, щодо надання письмової інформації зазначено, що СВ Головного управління Служби безпеки України у м. Києві під час проведення обшуку в землевпорядній організації ПП «Шоп'як» було вилучено оригінал проекту землеустрою та погодження проекту відведення земельних ділянок зі списком громадян, в тому числі і першого власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 і зазначений проект землеустрою (технічна документація) знаходиться у слідчому відділенні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області.

Тобто, з зазначених вище письмових документів вбачається, що проект землеустрою (технічна документація) земельної ділянки, площею - 0,1000 ГА, кадастровий номер - 8000000000:79:364:0317, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована по АДРЕСА_1, першим власником якої був ОСОБА_1, існує в реальній дійсності, розроблявся (виготовлювався), землевпорядною організацією ПП «Шоп'як» та погоджувався з компетентними службами, а тому, доводи та твердження апелянта про те, що зазначеного проекту землеустрою не існує не відповідає реальній дійсності та повністю спростовується зазначеними письмовими доказами.

Заявлені позовні вимоги позивачем про визнання правовстановлювальних документів на земельну ділянку недійсними з подальшим визнанням недійсним договору купівлі-продажу не можуть бути задоволені судом, постільки на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Так, відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 ч . 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно статті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України.

На час придбання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки власником цієї ділянки був ОСОБА_1( його державний акт на земельну ділянку не оспорювався) і постанов Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2011 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 року, якими було скасовано рішення Київської міської ради від 18.12.2008 року № 922/922 «Про передачу громадянам України земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом'янському та Голосіївському районах м. Києва» серед яких був і ОСОБА_1 не існувало, тобто ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку у порядку, встановленому законом, і є добросовісним набувачем.

Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів, поданих позивачем.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 07 серпня2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і криміна льних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цьо го суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: