Рішення

від 25.02.2014 по справі 901/224/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 Справа № 901/224/14

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до Приватного підприємства «Крим-Агротехнік-Нік»

про стягнення 14806,83 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Подпльота О.В., довіреність № 6096-О від 20.12.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору : Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Крим-Агротехнік-Нік» та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 25.03.2011 в розмірі 14806,83грн., у тому числі: 9164,97 грн. - заборгованість за кредитом; 1204,65 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 832,32 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.03.2011 відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 25.03.2011 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору, всупереч умовам договору, відповідач не виконав зобов'язання належним чином, допустивши заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією (а.с. 50), причина неявки представника Приватного підприємства «Крим-Агротехнік-Нік» суду не відома. Вимоги господарського суду Автономної Республіки Крим, щодо надання відзиву або заперечень на позов відповідачем виконано не було.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Представив довідку про наявність заборгованості, згідно якої зазначено, що станом на 24.02.2014 заборгованість Приватного підприємства «Крим-Агротехнік-Нік» перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» складає 16247,94 грн.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2011 Приватним підприємством «Крим-Агротехнік-Нік» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (а.с. 29).

Згідно Заяви Відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua. які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 25.03.2011 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору Відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 2600404904802 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Відповідно до 3.18.1.16. Умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку га картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній Інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердженім через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" - Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до пункту 3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до пункту 3.18.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.18.1.8 Умов - Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до пункту 3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до розділу умов 3.18.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості

При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24.00% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому і поетапне сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, з якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0.1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у дати, передбачені умовами, вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.18.5.1 умов - при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 3.18.6.1. умов встановлено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах визначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 29600,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку № 26004054904802 (а. с. 40).

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на 19.11.2013 склалася заборгованість в розмірі 14806,83 грн., у тому числі заборгованість за кредитом - 9164,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 3604,89 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання - 1204,64 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 832,32 грн.

Позивач претензією від 06.12.2013 вих. № 10221SI38S00H вимагав від відповідача негайної сплати заборгованості в розмірі 14616,36 грн., однак вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 45).

Таким чином, несплата Приватним підприємством «Крим-Агротехнік-Нік» у добровільному порядку заборгованості, стала підставою для звернення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» - банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну грошову суму, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватись в односторонньому порядку без згоди обох сторін, що передбачено Положенням Національного банку України «Про кредитування».

Предметом спору є вимоги про стягнення кредитної заборгованості в розмірі - 14806,83 грн., з яких заборгованість за кредитом - 9164,97 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 3604,89 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання - 1204,64 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 832,32 грн.

За твердженнями позивача, станом на 17.12.2013 за позичальником залишилася непогашеною заборгованість в сумі 14806,83 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 41-42).

Так, відповідач заявою від 25.03.2011 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 25.03.2011.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу УкраїниГосподарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 9164,97 грн. заборгованості за договором №б/н від 25.03.2011.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3604,89 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Згідно статті 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму заборгованості було нараховано відсотки за користування відповідачем кредитними коштами, а саме:

- заборгованість по процентам за поточною заборгованістю за кредитом в період з 29.10.2012 по 17.12.2013 у розмірі 3604,89 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3604,89 грн. розраховано вірно, у зв'язку з чим визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 1204,65 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 3.18.5.1 Умов - при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених умовами пунктів 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в пункті 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Позивачем наданий розрахунок пені, за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 06.09.2011 по 17.12.2013 в розмірі 1204,65 грн., який був перевірений судом, та було встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 1204,65 грн. підтверджується матеріалами справи та має бути стягнута з відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 832,32 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Так, винагорода за своєю правовою природою є комісією за користування кредитом.

Судом був перевірений розрахунок комісії, наданий позивачем, та встановлено, що останнім за період з 01.09.2011 по 17.12.2013 розмір комісії розраховано вірно та складає 832,32 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 28.02.2014.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Крим-Агротехнік-Нік» (вул. Київська, буд. 31 А, кв. 20, смт. Красногвардійське, Красногвардійський район, АР Крим, 97000, ідентифікаційний код 22247853) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором № б/н від 25.03.2011 в розмірі 14806,83 грн., у тому числі 9164,97 грн. заборгованість за кредитом, 3604,89 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом, 1204,65 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 832,32 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко