Рішення

від 25.02.2014 по справі 901/4244/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 Справа № 901/4244/13

За позовом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" в особі Євпаторійської філії Кримського республіканського підприємства "Вода Криму"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 8378,46 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Степанов О.Д., довіреність № 57/1 від 30.08.2013, представник;

від відповідача - не з'явився

Суть спору: Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" в особі Євпаторійської філії Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 16500,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію №157/3059. Проте Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 всупереч умовам договору, виконувала свої зобов'язання несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

У судовому засіданні, що відбулось 21.01.2014 позивач представив суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог (а. с. 49-51), відповідно якої Кримське Республіканське підприємство «Вода Криму» відмовляється від стягнення з відповідача суми грошових коштів в розмірі 8451,29 грн. та просить стягнути заборгованість в сумі 8378,46 грн.

Відповідач явку свого представника до судового засідання 25.02.2014 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією, причина неявки представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суду не відома.

Під час судового засідання представник позивача представив суду заяву на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України, згідно якої відмовляється від стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 8451,29 грн. та просить стягнути суми заборгованості в розмірі 8378,46 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2014 провадження у справі №901/4244/13 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8451,29 грн. було припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Кримське Республіканське Підприємство "Вода Криму" входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим і знаходиться у сфері управління Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим.

09.04.2013 у виконання розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 95-р від 28.02.2012 «Про реорганізацію кримських республіканських підприємств водопровідно-каналізаційного господарства» та на підставі розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 179-р від 20.03.2013 «Про перейменування Кримського республіканського підприємства «Виробничого підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»», підприємство перейменоване у Кримське республіканське підприємство «Вода Криму».

Згідно пункту 3 розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 95-р від 28.02.2012, Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» визначено як правонаступник Кримського республіканського підприємства «Виробничого підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя»» і кримських республіканських підприємств водопровідно-каналізаційного господарств.

Відповідно до Положення про Євпаторійську філію Кримського республіканського підприємства «Вода Криму», філія є відособленним підрозділом Кримського республіканського підприємства «Вода Криму», керівник якої діє на підставі довіреності.

21.06.2010 між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Євпаторії» (виробник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (споживач) укладено договір № 157/3059 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а. с. 8-16).

Відповідно до пункту 2.2 договору виробник зобов'язується на умовах договору забезпечувати споживача питною холодною водою (ГОСТ 2874-82) при наявності води у джерелах та проводити водовідведення споживачу.

Відповідно до пункту 2.3 договору споживач приймає на себе зобов'язання споживати послуги водопостачання та водовідведення у кількості не більше встановленого нормативного об'єму (ліміту).

Пунктом 2.5 договору передбачено, що споживач зобов'язується своєчасно оплачувати наданні йому послуги по з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, які підключені до магістральних мереж виробника, через які споживачу здійснюється подача води і здійснюється водовідведення, та (або) які знаходяться на балансі споживача, прилади та пристрої на них згідно з даним договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Євпаторії, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення.

Відповідно до пункту 3.2 договору тарифи на послуги водопостачання та водовідведення та їх складові на дату укладення договору вказуються в окремому додатку, який складається виробником та є невід'ємною частиною договору. Підписав договір, споживач тим самим погоджується з тарифами та підтверджує одержання такого додатку.

Загальна вартість послуг визначається шляхом множення об'єму наданих споживачу послуг на тариф, який діє у відповідний період (пункт 3.4 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за воду здійснюються згідно тарифів, зокрема, за 1 куб. м відпущеної води у розмірі 4,53 грн. без ПДВ, за 1 куб. м відведення стоків у розмірі 3,77 грн. без ПДВ.

Умовами Договору, зокрема, пунктом 4.2.1 сторони передбачили, що оплата Споживачем, який не є бюджетною організацією, здійснюється шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Виробника в розмірі 75 % від вартості спожитих послуг за попередній період (який був перед розрахунковим). Авансовий платіж вноситься Споживачем до 15 числа розрахункового місяця. Остаточний розрахунок Споживача за послуги з водопостачання та водовідведення здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту одержання Споживачем виставленого Виробником рахунку за спожиті послуги. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавались послуги за Договором.

Крім того, у пункті 4.4 договору сторони визначили, що погашення заборгованості Споживача перед Виробником здійснюється в порядку календарної черговості її виникнення (від раніше виниклої до подальшої). Тобто, у випадку наявності у Споживача заборгованості перед Виробником всі оплати, у тому числі і за поточний період відносяться на погашення раніше наявного боргу.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що даний договір укладений строком до 01.06.2011 включно.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водопостачання за договором № 157/3059 від 21.06.2010 позивач виставив відповідачу до сплати рахунки - акти виконаних робіт на загальну суму наданих послуг у розмірі 16500,53 грн. (а.с.63-90).

Однак, у порушення норм законодавства, отримавши за період з 23.05.2011 по 10.10.2013 послуги на загальну суму 16500,53 грн., відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримтеплоелектроцентраль" склалася заборгованість у розмірі 16500,53 грн., що й стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) спричинення майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, спірний Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, зміст якого складають умови, характерні для договорів постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а також договорів про надання послуг.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Зокрема, особливості договірних відносин водопостачання визначаються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 № 2918-III (далі - Закон № 2918-III).

Так, у статті 1 Закону № 2918-III визначено, що централізоване водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Водночас, централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

За таких обставин, права і обов'язки сторін щодо надання послуг з водовідведення мають ознаки, характерні для договору про надання послуг, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірний Договір направлений на надання позивачем питної холодної води відповідачу і надання послуг з водовідведення, яке є його основним зобов'язанням. У відповідача ж, у силу умов Договору і приписів чинного законодавства, виникає зустрічне зобов'язання оплати прийнятої води та виконаних послуг з водовідведення, а також забезпечити безпечну експлуатацію обладнання, завдяки якому здійснюється позивачем основне зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим провадження у справі у справі №901/4244/13 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8451,29 грн. було припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 157/3059 від 21.06.2010 у розмірі 8378,46 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 28.02.2014.

Керуючись статями 32, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» в особі Євпаторійської філії Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» (вул. Дмитра Ульянова, буд. 26/28, м. Євпаторія, АР Крим, 97416, ідентифікаційний код 38498762) суму заборгованості за договором № 157/3059 від 21.06.2010 в розмірі 8378,46 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко