Постанова

від 25.02.2014 по справі 801/674/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2014 року (о 15:20) Справа №801/674/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В,

представника позивача - Коргун Г.В.;

представника відповідача - Халанської К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі АР Крим

про стягнення заборгованості у сумі 1095,76 грн.

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі АР Крим (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі АР Крим заборгованість по неприйнятим до заліку пенсіям за період з листопада по грудень 2013 року у загальній сумі 1095,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не відшкодовуються витрати на виплату та доставку основного розміру пенсій та витрат на їх доставку за період з листопада 2013 року по грудень 2013 року у загальній сумі 1095,76 грн.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що особи, які постраждали від нещасного випадку на виробництві в країнах СНД, не мають статусу застрахованих осіб, які мають право на відшкодування шкоди від нещасного випадку на виробництві на підставі Закону № 1105, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 Крім того, відповідач зазначив, що по пенсіонеру ОСОБА_4 відсутній акт Н-1. Щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_5 представник відповідача зауважив, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом. По пенсіонеру ОСОБА_6 має місце виправлення в акті Н-1. Зазначені обставини відповідно до вимог діючого законодавства виключають можливість відшкодування органу Пенсійного фонду України основного розміру пенсій та витрат на їх доставку по вказаним пенсіонерам.

В обґрунтування правової позиції у справі представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач підписували акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, зокрема, були підписані акти за листопад 2013 р. та грудень 2013 р.

Відповідно до зазначених актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих за листопад-грудень 2013 року та списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, не прийняті до заліку відділенням ВД ФССНВ у Сімферопольському районі АР Крим, відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності та пенсій у зв'язку з втратою годувальника у загальному розмірі 1095,76 грн. по наступним особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6

Відмовляючи у відшкодуванні витрат по вказаним особам, відповідач в таблиці розбіжностей зазначив, що ним не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (ОСОБА_3), підставою для відмови у відшкодуванні витрат на виплату пенсій ОСОБА_4 стало посилання відповідача на відсутність акта Н-1, ОСОБА_5 - нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом; ОСОБА_6 - має місце виправлення імені потерпілого в акті Н-1.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР (далі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до статті 12 Основ, спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;

- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

- допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

- профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

- допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

- пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок) відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12 ), "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду), виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 7 червня 2002 року N 120 (z0595-02) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за N 595/6883.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку, відшкодуванню підлягає як сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, так і щомісячна цільова грошова допомога на прожиття.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105 від 23 вересня 1999 року (надалі Закон №1105) закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону №1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі Закон №1788) встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону №1105 відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI Закону №1105 встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Згідно з абзацам 7 наведеного вище пункту Закону №1105, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 12.09.1991 року "Про правонаступництво України" закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниць Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі такої виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Тому підстави щодо відмови відшкодовувати витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пенсіонерам, які отримали трудове каліцтво на території Росії та Республіки Узбекистан, тобто республік колишнього СРСР є необґрунтованими.

Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, аналогічний висновок стосовно того, що обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого, викладено в постановах Верховного суду України від 21.11.2011 р. та від 05.12.2011 р. (номери в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 20014549, 20533655).

Так, у постанові Верховного суду України від 28.11.2012 Верховний суд України висловив наступну думку: «Фонд як належний страховик від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в силу положень статей 1, 4, 25, 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР та статей 21, 24 Закону № 1105-XIV зобов'язаний відшкодовувати витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання (у тому числі й пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР). Такий висновок Верховного Суду України щодо правильного застосування норм матеріального права при вирішенні спорів цієї категорії міститься, зокрема, у постановах від 20 березня 2007 року № 21-1087во06 та від 12 червня 2012 року № 21-165а12».

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, висновки, викладені у вищевказаних постановах Верховного суду України, мають бути обов'язково враховані у спірних правовідносинах.

Також суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону № 1788 пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону №1788 передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Але суд враховує, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати витрати позивачу, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ в розпорядженні виконавчої дирекції фонду прямо передбачений Законом України від 22.02.2001 року № 2272-IIІ "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2272 передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

За пунктом 3 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року N 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за N 376/7697 (далі -Порядок) відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N 1094.

Враховуючи, що відповідно до виписки з акту огляду у МСЕК №038963 ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності. У графі "причина інвалідності" вказано: трудове каліцтво по зору, відповідно до якої позивачем були здійснювались виплати пенсії, суми витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 за листопад-грудень 2013 року підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Окремо варто зазначити, що за результатами вивчення документів, наявних в матеріалах справи, судом з'ясовано, що відповідачем відмовлено у відшкодуванні пенсій та витрат на її доставку за листопад-грудень 2013 року ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що нещасний випадок, який спричинив інвалідність, не пов'язаний з виробництвом, оскільки стався в обідню перерву.

Відповідно до акту від 02.08.1980 нещасний випадок зі зварювальником ОСОБА_5 стався 01.08.1980 року о 12 годині 15 хвилин під час обідньої перерви на Кокондському електромашинобудівному заводі.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння) на території підприємства, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи і встановлені перерви), протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, одягу тощо перед початком або після закінчення роботи.

Таким чином, враховуючи те, що нещасний випадок з ОСОБА_5 стався на території підприємства, на якому він працював, протягом робочого часу, навіть якщо це була перерва, беручи до уваги, що пенсія цієї особи призначена у відповідності до вимог пенсійного законодавства, витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_5 підлягають відшкодуванню відповідачем.

Крім того, згідно з трудовою книжкою зайнята посада ОСОБА_5 відповідає запису в акті, а саме Абдурашидов займав посаду електрозварювальника малярно-зварювальної ділянки №6.

З тих же міркувань суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на невідповідність даних в акті та паспорті, оскільки пенсія ОСОБА_5 була призначена на підставі документів, передбачених нормами пенсійного законодавства.

Також є необґрунтованими доводи представника відповідача про відсутність підстав для відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що відсутній акт Н-1.

Вказані доводи спростовуються матеріалами справи.

Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, травма ОСОБА_4 отримана 16 грудня 1972 року о 14 годині 50 хвилин під час керування автомобілем МАЗ, що належить автобазі Сирдар'ястрой.

Відповідно до виписки з акту огляду у МСЕК до довідки серії А № 207287 від 27.08.1985 року ОСОБА_4 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково. У графі "причина інвалідності" вказано: виробнича травма.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону №1105 для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Отже, виходячи з аналізу наведеної правової норми, наявність висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого є достатньою підставою для розгляду справ про страхові виплати, відповідно, і для відшкодування понесених позивачем витрат на виплату та доставки пенсії по інвалідності.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та норми пенсійного законодавства, наявність вказаних документів дає право ОСОБА_4 на отримання пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, яка, як було встановлено судом вище, має бути відшкодована Фондом соціального страхування Управлінню Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим.

Що стосується відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_6, то суд зазначає наступне.

Судом з'ясовано, що відповідачем не відшкодовані витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_6 за листопад-грудень 2013 року у зв'язку з тим, що має місце виправлення імені потерпілого в акті Н-1. Між тим, дослідивши акт Н-1 від 15.10.1998, судом встановлено, що виправлення внесені належним чином шляхом зазначення «виправленому вірити» з відповідним підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства.

Стосовно посилання представника відповідача на ту обставину, що ОСОБА_6 виплати отримує від підприємства згідно з його заявою, то відповідно до вимог наведених правових норм, у цьому випадку витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності органам Пенсійного фонду України відшкодуються відповідачем.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що виплата пенсії ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 здійснюються на підставі належних документів, передбачених діючим пенсійним законодавством.

Будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, крім акту про нещасний випадок, трудової книжки, довідки МСЕК, тому всі витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою такої пенсії є обґрунтованими, та, відповідно, підлягають відшкодуванню відповідачем.

Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22.07.2004 №166 "Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги" встановлений розмір оплати послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, які становлять 0,79 % від її суми у місті та 1,56 % у селі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 за листопад - грудень 2013 р., належних до відшкодування, становить 1095,76 грн., у зв'язку з чим адміністративний позов слід задовольнити.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.02.2014, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено у повному обсязі 03.03.2014.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сімферопольському районі АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 19) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова, 6, ЄДРПОУ 22259661) заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності за листопад-грудень 2013 р. в загальному розмірі 1095,76 грн. (одна тисяча дев'яносто п'ять гривень сімдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна