Постанова

від 25.02.2014 по справі 802/319/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 лютого 2014 р. Справа № 802/319/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни

представника позивача: Мусіровський О.А.;

представника відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державної фінансової інспекції у Вінницькій області

до: державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці"

про: зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - державна фінансова інспекція у Вінницької області (далі - ДФІ у Вінницької області) з адміністративним позовом до відповідача - державного закладу "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" (далі - ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці"). У позовній заяві позивач просить зобов'язати ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" виконати вимоги щодо:

- забезпечення стягнення з осіб, винних у зайвих виплатах кошти в сумі 5205,00 грн та провести перерахунок і відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернення зайво виплачених коштів (або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів) в сумі 1889,41 грн;

- забезпечення стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 3969,84 грн та провести перерахунок і відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернення зайво виплачених коштів (або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів) в сумі 1441,05 грн;

- відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та стягнення з Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова вартості спожитих комунальних послуг коштів в сумі 3569,48 грн;

- відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та стягнення з ТОВ "Сучасні медичні технології" плати за оренду приміщень в сумі 4458,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДФІ у Вінницької області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 р. по 01.12.2012 р. В ході проведеної ревізії встановлено ряд порушень, які відображені в акті ревізії від 11.03.2013 р. №04-13/5. Враховуючи, що в період ревізії не забезпечено усунення порушень, листом позивача від 03.04.2013 р. № 02-04-25-14/2585 на адресу відповідача надіслана вимога про усунення порушень.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.166). У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти задоволення вимог адміністративного позову заперечив, посилаючись на те, що лист - вимогу від 03.04.2013 р. № 02-04-25-14/2585 у невиконаній відповідачем частині не ґрунтується на законі, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить до переконання про часткове задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1.3.1 Плану роботи ДФІ у Вінницькій області на IV квартал 2012 року службовими особами Державної фінансової інспекції у Вінницькій області у період з 28.12.2012 року по 01.03.2013 року проведено ревізію ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року.

Результати проведеної ревізії оформлені Актом ревізії від 11.03.2013 р. №04-13/5 фінансово-господарської діяльності ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року (а.с.12-64).

В контексті предмету заявленого у справі адміністративного позову у акті відображено в тому числі висновок про те, що в порушення вимог ч.3 п.2.2.21. спільного наказу Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року №308/519 «Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», в частині встановлення посадових окладів по дев'ятому тарифному розряду лише бухгалтерам з дипломом спеціаліста, тарифікаційною комісією відповідача трьом бухгалтерам при відсутності в останніх дипломів щодо присвоєння їм кваліфікаційного рівня «спеціаліст», які видаються по закінченню вищих навчальних закладів освіти ПІ-ІV рівня акредитації, посадовий оклад визначено по дев'ятому тарифному розряду, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати в сумі 5205,00 грн. та відповідно зайво проведених нарахувань до фондів соціального страхування в сумі 1889,41 грн., чим нанесено збитків на суму 7094,41 гривень.

В порушення вимог п.2.4.4 розділу 4 «Надбавки» спільного наказу Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року №308/519 «Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», в частині підвищення посадових окладів водіям санітарних автомобілів на 20%, водієві ОСОБА_3, який протягом ревізійного періоду здійснював виїзди на автомобілі, що зареєстрований як легковий, проводилось підвищення посадового окладу за санітарний транспорт в розмірі 20%, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати в сумі 3969,84 грн. та зайвих нарахувань до фондів соціального страхування в сумі 1441,05 грн., чим нанесено збитків на суму 5410,89 гривень.

Поряд із цим, відповідачем в ревізійному періоді за рахунок коштів, виділених з державного бюджету на стаціонарне медичне обслуговування працівників та пасажирів залізничного транспорту, проведено оплату за спожиті кафедрами Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, які знаходяться в приміщенні головного корпусу Відповідача, комунальні послуги та енергоносії на загальну суму 3569,48 грн., в т.ч. теплопостачання - 3310,48 грн. та електропостачання - 249,00 грн., з яких в 2011 році - 1851,71 грн. (в т.ч. теплопостачання - 1727,21 грн. та електропостачання - 124,5 грн.), в січні - листопаді 2012 року - 1707,77 грн. (в т.ч. теплопостачання - 1583,27 грн. та електропостачання - 124,50 грн.).

Крім того, в ревізійному періоді Відповідачем не в повному обсязі проведено нарахування плати за оренду приміщень, що призвело до недоотримання доходів спеціального фонду в загальній сумі 4458,60 гривень.

Висновки Акту ревізії від 11.03.2013 р. №04-13/5 стали фактичною підставою для формування та направлення відповідачу листа - вимоги від 03.04.2013 р. № 02-04-25-14/2585 «Про усунення виявлених порушень» в тому числі і вимог, на протиправне невиконання яких посилається позивач у позовній заяві (а.с.65-70).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головним завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Згідно п. 7, 10 ст. 10 Закону, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (п.7), а також право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10).

Разом із тим, ст. 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Огани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами, що ревізуються.

На підставі системного аналізу норм наведених правових актів суд доходить висновку, що при вирішенні даної справи, слід надати оцінку листу - вимозі від 03.04.2013 р. № 02-04-25-14/2585 «Про усунення виявлених порушень», оскільки тільки у випадку якщо вимоги такого ґрунтуються на Законі, судом може бути прийнято рішення про зобов'язання відповідача виконати такі.

Так, визначаючись щодо законності пред'явлених відповідачу вимог від 03.04.2013 р. № 02-04-25-14/2585 «Про усунення виявлених порушень», суд вважає, що вимога про зобов'язання відповідача забезпечити стягнення з осіб, винних у зайвих виплатах кошти в сумі 5205,00 грн та провести перерахунок і відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернення зайво виплачених коштів (або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів) в сумі 1889,41 грн є законною з огляду на наступне.

Як з'ясувалось в судовому засіданні, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась справа №802/1838/13-а за позовом ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" до ДФІ у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування п.3 та п.7 вимоги від 03.04.2013 р. № 02-04-25-14/2585.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року по справі № 802/1838/13-а адміністративний позов ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" до ДФІ у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування п.3 та п.7 вимоги задоволено частково. Вказаною постановою пункт 3 вимоги ДФІ у Вінницькій області визнано правомірним.

У відповідності до приписів ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

24.09.2013 року Вінницький апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу, якою апеляційну скаргу ДФІ у Вінницькій області залишив без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року без змін.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, оскільки пункт 3 вимоги від 03.04.2013 р. № 02-04-25-14/2585 є чинною, в установлений строк відповідачем в добровільному порядку не виконаний, позовні вимоги про зобов'язання ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" виконати пункт 3 зазначеної вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку п.4 вимоги в частині забезпечити стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 3969,84 грн та провести перерахунок і відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернення зайво виплачених коштів (або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів) в сумі 1441,05 грн, суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з акту ревізії, ревізією правильності дотримання законодавства при встановленні посадових окладів за керування санітарним транспортом встановлено факт підвищення посадових окладів водіям санітарних автомобілів на 20%. У зв'язку із вказаним, в порушення вимог п.2.4.4 розділу 4 «Надбавки» спільного наказу Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року №308/519 «Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», водієві ОСОБА_3, який протягом ревізійного періоду здійснював виїзди на автомобілі, що зареєстрований як легковий, проводилось підвищення посадового окладу за санітарний транспорт в розмірі 20%, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати в сумі 3969,84 грн. та зайвих нарахувань до фондів соціального страхування в сумі 1441,05 грн., чим нанесено збитків на суму 5410,89 гривень.

Згідно з п. 2.4.4 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», затверджених спільним наказом міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519, водіям санітарних автомобілів місячні тарифні ставки підвищуються на 20 відсотків. Перелік автомобілів, віднесених до санітарних, затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Отже спеціалізованим є транспортний засіб який призначений для перевезення певних категорій пасажирів або вантажив та має спеціальне обладнання, перелік та характер якого не є вичерпним.

Перелік спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров'я України, що відносяться до складу (категорії) санітарних затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 2 жовтня 2000 р. N 232.

Відповідно до вказаного наказу до спеціальних санітарних транспортних засобів відносяться:

- швидка медична допомога;

- невідкладна медична допомога;

- реанімаційний;

- оперативний медицини катастроф;

- оперативно-рятувальний надзвичайних ситуацій;

- спеціальні перевезення (трупів, анатомічних матеріалів, інші).

До спеціалізованих санітарних транспортних засобів відносяться:

- медична служба;

- пересувні пункти забору та переливання крові;

- рентгенологічні;

- асенізаційні та дезинфекційні;

- пересувні медичні лабораторії;

- аварійно-технічні служби.

Згідно пред'явлених шляхових листів водій ОСОБА_3 здійснював виїзди лише на автомобілі ВАЗ 21122, який зареєстрований в органах ДАІ як легковий автомобіль. Таким чином, водієм ОСОБА_3 використовувався транспортний засіб загального призначення, а тому відповідач діяв в порушення вимог п. 2.4.4 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення». Крім того, використання водієм ОСОБА_3 не санітарного автомобіля не заперечувались відповідачем.

Таким чином, п. 4 вимоги в частині висновків про недотримання вимог чинного законодавства стосовно зайво сплаченої заробітної плати в загальній сумі 3969,84 грн. та зайвих нарахувань до фондів соціального страхування в сумі 1441,05 грн., чим нанесено збитків на суму 5410,89 гривень є законним.

Визначаючись щодо правомірності п.5 вимоги, а саме відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та стягнення з Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова вартості спожитих комунальних послуг коштів в сумі 3569,48 грн, судом встановлено наступне.

Як зазначено позивачем, ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" в ревізійному періоді за рахунок коштів, виділених з державного бюджету на стаціонарне медичне обслуговування працівників та пасажирів залізничного транспорту, проведено оплату за спожиті кафедрами Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, які знаходяться в приміщенні головного корпусу Відповідача, комунальні послуги та енергоносії на загальну суму 3569,48 грн., в т.ч. теплопостачання - 3310,48 грн. та електропостачання - 249,00 грн., з яких в 2011 році - 1851,71 грн. (в т.ч. теплопостачання - 1727,21 грн. та електропостачання - 124,5 грн.), в січні - листопаді 2012 року - 1707,77 грн. (в т.ч. теплопостачання - 1583,27 грн. та електропостачання - 124,50 грн.).

При цьому, позивачем встановлено, що планування видатків на оплату комунальних послуг проведено без врахування суми відшкодувань Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова за спожиті його кафедрами комунальні послуги та енергоносії, що є порушенням вимог ч.1 п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, в частині визначення об'єктивної потреби в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсягу виконаної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді, тобто лікувально- профілактичні заклади не мають підстав для планування та здійснення видатків на утримання матеріально-технічної бази клінічних кафедр.

Планування видатків здійснюється лише на утримання свого закладу, зокрема до кошторисів бюджетних установ можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи.

Відповідно до Статуту, Лікарня є самостійним лікувально-профілактичним закладом, який здійснює медичне обслуговування, а саме обслуговує працівників та пасажирів залізничного транспорту.

Таким чином, при проведені обрахунку потреби в коштах на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, на думку позивача, не враховано вимоги вищевказаного нормативного документу, що призвело до зайвого планування видатків на оплату комунальних послуг, спожитих кафедрами Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, а також їх незаконного використання.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до акту цивільного законодавства - ч.1 ст. 628 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом встановлено, що між ДЗ "Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці" та Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова укладено договір про співробітництво між лікувально-профілактичною установою та учбовим закладом від 29.04.2010 року № 62, яким передано в користування учбові кімнати.

На переконання суду, відносини, що склалися на підставі договору мають законну підставу, а виставлена вимога сплатити вартість спожитих сторонньою особою комунальних послуг є протиправною, оскільки зі змісту договору встановлено, що на Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова такого обов'язку не покладалось. Крім того, вказані приміщення знаходяться на балансі відповідача, а отже останній повинен утримувати його, в тому числі і сплачувати комунальні послуги.

Щодо вимоги позивача відобразити в бухгалтерському обліку Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова дебіторську заборгованість в сумі 4458,60 грн, то суд вважає, що така задоволенню не підлягає та зауважує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Так як договором про співробітництво від 29.04.2010 року № 62 вказане не встановлювалось, а інші первинні документи відсутні, то відобразити в бухгалтерському обліку Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова дебіторську заборгованість не можливо та безпідставно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача, що полягає в оплаті Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова вартості спожитих комунальних послуг коштів в сумі 3569,48 грн є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог щодо відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та стягнення з ТОВ "Сучасні медичні технології" плати за оренду приміщень в сумі 4458,60 грн, то в їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

Фондом державного майна у Вінницькій області укладено договір від 2 грудня 2011 року №1077-М із TOB «Сучасні медичні технології» згідно умов якого, орендодавець (Фонд державного майна у Вінницькій області) передає, а орендар (TOB «Сучасні медичні технології») приймає у строкове платне користування нерухоме майно, зокрема приміщень, які перебувають на балансі Відповідача (а.с.95-99).

Однак, на думку позивача, відповідачем в бухгалтерському обліку не відображено нарахування орендної плати TOB «Сучасні медичні технології» за період з 1 по 19 липня 2012 року в загальній сумі 4458,60 грн. й відповідно не виставлено рахунок на зазначену суму. В порушення п.5.3 вищезазначеного договору TOB «Сучасні медичні технології» не проведено оплату за оренду приміщень за вказаний період в розмірі 4458,60 грн. При цьому, дебіторська заборгованість в бухгалтерському обліку Відповідача перед TOB «Сучасні медичні технології» не відображена.

Надавши оцінку зазначеним висновкам контролюючого органу, суд вважає їх безпідставними та незаконними, а вимогу таку, що не узгоджується із критеріями встановленими п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України із наступних підстав.

Згідно п. 5.3 вказаного договору №1077-М орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі сплати податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Із реєстру нарахування та оплати орендної плати за 2012 рік видно, що TOB «Сучасні медичні технології» не проведено оплату за оренду приміщень за період з 1 по 19 липня 2012 року в загальній сумі 4458,60 грн.

У судовому засіданні судом встановлено, що ТОВ «Сучасні медичні технології» проводило оплату за оренду приміщень, однак у одному із розрахункових документів допущено помилку при зазначені номеру рахунку та номера договору.

Так, згідно із наявних доказів та документів ТОВ «Сучасні медичні технології» оплатило в повному обсязі орендну плату відповідно до договору від 2 грудня 2011 року №1077-М, що підтверджується банківськими виписками (а.с.88-94). Факт повної оплати ТОВ «Сучасні медичні технології» за оренду приміщень за період з 1 по 19 липня 2012 року в загальній сумі 4458,60 грн підтверджується також актом звірки взаємних рохрахунків від 10.04.2013 року (а.с.103).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні п. 6 вимоги в частині відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості та стягнення з ТОВ "Сучасні медичні технології" плати за оренду приміщень в сумі 4458,60 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем. присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповіднодо тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати державний заклад «Вузлова клінічна лікарня станції Вінниця Південно-Західної залізниці» (21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, буд. 6, код ЄДРПОУ - 01110713) виконати вимоги, що викладені у листі Державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 3 квітня 2013 року № 02-04-28-14/2585, а саме:

забезпечити стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 5205,00 грн. та провести перерахунок і відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернення зайво виплачених коштів (або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів) в сумі 1889,41 грн.;

забезпечити стягнення з осіб, винних у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 3969,84 грн. та провести перерахунок і відповідні взаєморозрахунки щодо сум внесків до фондів соціального страхування та повернення зайво виплачених коштів (або зарахування їх в рахунок майбутніх платежів) в сумі 1441, 05 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович