Постанова

від 20.02.2014 по справі 804/1307/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 804/1307/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А.

за участю:

представників позивача - Шмалько Ю.О., Чернобука О.І.

представника відповідача - Курпай Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозуватське Стіл» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лозуватське Стіл» з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, які призвели до винесення необґрунтованого податкового повідомлення-рішення від 03.10.2013 року № 0000491501.

Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки є протиправними і безпідставними, такими, що зроблені з порушенням норм законодавства, оскільки понесені витрати на розвідку корисних копалин ТОВ «Лозуватське Стіл» має право віднести до складу нематеріальних активів після затвердження запасів залізистих кварцитів в ДКЗ України. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.10.2013 року №0000491501 про зменшення ТОВ «Лозуватське Стіл» розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1 584 035 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що відповідачем неправомірно внесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані за рахунок робіт (послуг) по геологічному вивченню Лозуватської ділянки (геологічні звіти, буріння свердловин, виконання геологічного супроводу, дослідження в свердловині, складання електронної бази даних та надання послуг бухгалтерського обліку) та безпідставно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року залишок від'ємного значення в сумі 1 584 035 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 03.10.2013 року № 0000491501 є цілком законним та обґрунтованим, а тому представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лозуватське Стіл» (код ЄДРПОУ 35201090) зареєстроване 08.06.2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за № 12241020000037239 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що у період з 12.09.2013 року по 18.09.2013 року, на підставі наказу від 11.09.2013 року за № 399, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лозуватське Стіл» (код ЄДРПОУ 35201090) з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 18.09.2013 р. № 1049/15-1/35201090, а саме:

-в порушення п.п.14.1.36, п.14.1, 14.1.181. ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Лозуватське Стіл» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 1 584 035 грн., та занижено податок на додану вартість у сумі 154 грн.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі даного акту перевірки відповідачем було винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 03.10.2013 року № 0000491501, яким зменшено ТОВ «Лозуватське Стіл» розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 1 584 035 грн.

Позивач, пов'язує порушення своїх прав з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2013 року № 0000491501.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимогами п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності які визначаються згідно з пунктами 138.4., 138.6.-138.9., підпунктами 138.10.2.-138.10.4. пункту 138.10., пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5., підпунктами 138.10.5., 138.10.6. пункту 138.10., пунктами 138.11., 138.12. цієї статті, пунктом 140.1. статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3. цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

На підставі п.138.4. та п.138.5. статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так у вищезазначеному акті перевірки відповідачем зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «Лозуватське Стіл» є лише добування залізних руд, натомість, судом встановлено, що відповідно до ст.2 Статуту, товариство створене з метою продовження діяльності щодо геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Лозуватської ділянки родовища залізистих кварцитів, а також одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності, виконання робіт та надання послуг. При цьому п.2.2. ст.2 Статуту передбачено значний перелік предмету та основних видів діяльності ТОВ «Лозуватське Стіл», серед яких є крім добування металевих, залізних руд, руд кольорових металів, також зазначені такі види діяльності:

-пошук (розвідка) корисних копалин;

-геофізичні роботи (сейсморозвідка, магніторозвідка, радіометрія і ядерна геофізика); свердловинна геофізика, шахтна геофізика та інше;

-буріння свердловин з метою пошуку (розвідки) твердих корисних копалин та інше;

-буріння свердловин з метою пошуку (розвідки) нафти і газу;

-буріння спеціальних гідрогеологічних свердловин (складання проектів та кошторисів) та інше.

Таким чином, отримані роботи (послуги) по геологічному вивченню Лозуватської ділянки (геологічні звіти, буріння свердловин, виконання геологічного супроводу, дослідження в свердловині, складання електронної бази даних та надання послуг бухгалтерського обліку, оренда офісу), використовувались та використовуються у господарській діяльності платника податку.

Як зазначали в судовому засіданні представники позивача, що разом із цим добування залізних руд є капіталомісткою та тривалою діяльністю, яка складається з декількох етапів. Позивач, проходить певні послідовні етапи, останнім етапом є безпосередньо робота по добуванню залізних руд. В період з 2007 р. до цього часу ТОВ «Лозуватське Стіл» знаходиться на стадії геологорозвідки та техніко-економічної оцінки запасів залізних руд, з метою отримання ліцензії на добування корисних копалин, після захисту запасів. На підтвердження цих фактів позивачем до суду були надані наступні докази:

- спеціальний дозвіл на користування надрами від 13.12.2007 р. № 3218 строком до 18.11.2014 р., в якому зазначено, що метою користування надрами є геологічне вивчення залізистих кварцитів з метою визначення їх речовинного складу, якості та технологічних властивостей, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями;

- ліцензія від 08.11.2007 р. на пошук (розвідку) корисних копалин;

- програма робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Лозуватської ділянки, додаток №2 до спеціального дозволу на користування надрами від 13.12.2007 р. № 3218.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем, та наголошує на тому, що у останнього, згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту внаслідок придбання товарів, послуг, робот, по геологічному вивченню Лозуватської ділянки.

Податковий кредит ТОВ «Лозуватське Стіл» визначено згідно з п.198.3. ст.198 ПК України виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковий кодекс України не містить будь-яких додаткових умов для віднесення нарахованих (сплачених) позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, окрім вищевказаних, і яким повністю відповідають операції позивача.

Дата виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2. Податкового кодексу України визначається по даті тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, позивач мав безумовне право на включення сум податку на додану вартість з придбання результатів геологорозвідувальних робіт, геологічної інформації, до складу податкового періоду відповідних податкових періодів, та на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, включаючи перевіряємий період - липень 2013 року.

В підтвердження правильності формування податкового кредиту внаслідок здійснення операцій з придбання послуг (робіт) позивачем надані для перевірки всі необхідні первинні документи, в тому числі податкові накладні, які не мали ніяких недоліків, і порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством та які свідчать про надання відповідних послуг (робіт).

Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26 серпня 2008 року №1090 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1591, витрати підприємства, пов'язані з розвідкою запасів корисних копалин, включаються до складу витрат звітного періоду відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, якщо:

- такі витрати здійснені до отримання права на розвідку запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території);

- подальша розвідка запасів корисних копалин у межах визначеної ділянки (території) не передбачається;

- видобуток визначених запасів корисних копалин є технічно неможливим та/або економічно недоцільним;

- закінчився строк дії ліцензії та інших спеціальних дозволів у межах визначеної ділянки (території) та не очікується його продовження.

Витрати на розвідку запасів корисних копалин визнаються активами з розвідки запасів корисних копалин у складі нематеріальних активів після визнання підприємством технічної можливості та/або економічної доцільності подальшого їх видобутку.

Таким чином, понесені витрати на розвідку запасів корисних копалин позивач має право віднести до складу нематеріальних активів після затвердження запасів залізистих кварцитів в ДКЗ України, яке заплановано на 1-2 кв. 2014 року згідно «Програми робіт з геологічного вивчення залізистих кварцитів» затвердженої у Дод. №2 до Угоди про умови користування надрами з метою геологічного вивчення від 13.12.2007 р. №3218 укладеної між позивачем та Державною геологічною службою України.

Разом із цим, суд наголошує на тому, що у бухгалтерському та податковому обліку при відображенні витрат на розвідку запасів корисних копалин позивач на вимогу П (С) БО №33 та ст.148 Податкового кодексу України, акумулюючи витрати, пов'язані з розвідкою та дослідженням Лозуватського родовища залізистих кварцитів, в тому числі на придбання геологічної інформації, на бух. рахунку № 15 для подальшого визнання активу з розвідки запасів корисних копалин, та формував окремий об'єкт необоротних активів у податковому обліку, який підлягає амортизації з того періоду, в якому почнеться промисловий видобуток корисних копалин.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення від 03.10.2013 р. №0000491501є протиправним, а тому підлягає скасуванню, з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.10.2013 р. № 0000491501, прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 21 лютого 2014 року.

Суддя Кучма К.С.