Постанова

від 27.02.2014 по справі 804/349/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р. Справа № 804/349/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Шестерня Н.О.

представник відповідача - Гребенюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення № 0001522205 від 05 серпня 2013 року з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 165 201,08 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч двісті одна гривня 08 коп.), з яких 132 160,86 грн. (сто тридцять дві тисячі сто шістдесят гривень 86 коп.) - за основним платежем, 33 040,22 грн. (тридцять гри тисячі сорок гривень 22 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийняте на підставі акту перевірки № 113/225/31183073 від 24.07.2013р.;

- визнати недійсним (скасувати) податкове повідомлення-рішення № 0001542205 від 05 серпня 2013 року з податку на додану вартість на загальну суму 71 515,63 грн. (сімдесят одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 63 коп.), з яких 57 212,5 грн. (п'ятдесят сім тисяч двісті дванадцять гривень 63 коп.) - за основним платежем, 14 303,13 грн. (чотирнадцять тисяч триста три гривні 13 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями, як таке, що прийняте на підставі акту перевірки № 113/225/31183073 від 24.07.2013р.;

- судовий збір у розмірі 458 грн. 80 коп. стягнути Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки № 113/225/311830763 від 24.07.2013 року на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту перевірки № 113/225/311830763 від 24.07.2013 року - Приватне науково-виробниче підприємство «КАРІОН-СЕРВІС» (далі за текстом - ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС» або позивач) зареєстроване 09.10.2000р. у Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська за № Ю-0011122. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31183073. Місцезнаходження суб'єкта господарювання, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49054, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, буд. 50-Д. Взято на податковий облік в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 10.10.2000р. за № 5656, станом на дату складання акту перебувало на обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Так, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська або відповідач) №30 від 15.06.2013р., фахівцем ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 31183073) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059) за період лютий 2012 року, з ТОВ «Феріт Д» (код за ЄДРПОУ 36441206) за період лютий-листопад 2012 року.

Вказаною перевіркою встановлені порушення:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Триос груп» - по ланцюгу постачання з: постачальники - ТОВ «Феріт Д» - ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС»-котрагенти/покупці, постачальники - ТОВ «Старт Д» ПНВП - «КАРІОН-СЕРВІС»-котрагенти/покупці;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198. п.200,1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 57212,50 грн., в т.ч. за лютий 2012р. на суму ПДВ 6112,50 грн., за березень 2012р. на суму ПДВ 5840,00 грн., за квітень 2012р. на суму ПДВ 5475,00 грн., за травень 2012р. на суму ПДВ 5840,00 грн., за червень 2012р. на суму ПДВ 5657,50 грн., за липень 2012р. на суму ПДВ 5475.00 грн., за серпень 2012р. на суму ПДВ 5657,50 грн., за вересень 2012р. на суму ПДВ 5475,00 грн., за жовтень 2012р. на суму ПДВ 5840,00 грн., за листопад 2012р. па суму ПДВ 5840,00 грн.;

- п.135.4 ст. 135, п.137.10 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну 132 160,87 грн., в т.ч. у 1 кварталі 2012 року на суму 27610,27 грн. у 2 кварталі 2012 року на суму 39206,47 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 38363,32 грн. та у 4 кварталі 2012 року на суму 26980,80 грн.

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 113/225/311830763 від 24.07.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 31183073) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Старт Д» (код за ЄДРПОУ 32694059) за період лютий 2012 року, з ТОВ «Феріт Д» (код за ЄДРПОУ 36441206) за період лютий-листопад 2012 року».

На підставі Акту відповідачем були складені податкові повідомлення-рішення (далі за текстом - ППР) № 0001522205 від 05 серпня 2013 року, № 0001542205 від 05 серпня 2013 року.

Отримавши вказані ППР ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС» оскаржило зазначені рішення в адміністративному порядку, шляхом подачі відповідних скарі до податкового органу. Своїм рішенням Міністерство доходів і зборів України від 05.12.2013р. № 168/6/99-99-10-01-15 скаргу ПНВП «КАРІОН-СНРВІС» залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська залишено без змін.

Суд вважає, що висновки зазначені в Акті перевірки є передчасними, та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, судом встановлено, що згідно наданих до перевірки документів ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС» укладено з ТОВ «Феріт Д» договір від 01.02.2012р. №020106.

Згідно п.1.1 Постачальник (ТОВ «Феріт Д») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність Покупця (Приватне НВП «КАРІОН-СЕРВІС»), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію - мурексид по вартості 2190,00 (дві тисячи сто дев'яносто грн. 00 коп) за 1 кг., в т.ч. ПДВ 20%- 365,00 грн.

Відповідно до п.5.1. Оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Постачальника протягом 20 (двадцяти) днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов договору ТОВ «Феріт Д» (ЄДРПОУ 36441206) виписані: рахунки, видаткові накладні та податкові накладні. Оплата за отримані послуги проведено у безготівковій формі у відповідності до платіжних доручень.

Сума ПДВ, по вищезазначеним податковим накладним, відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень,серпень, вересень, жовтень, листопад 2012р.

Також, згідно наданих до перевірки документів ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС» укладено з ТОВ «Старт Д» договір від 02.02.2012р. №020202.

Згідно п. 1.1 договору Постачальник (ТОВ «Старт Д») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, проставити та передати у власність Покупця (ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС»), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію докозан по вартості 2610,00 грн. (дві тисячі шістьсот десят грн 00 коп.) за 1 кг. в т.ч. ПДВ 20% - 435,00 грн.

Відповідно до п.5.1 Оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок Постачальника протягом 20 (двадцяти) днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов договору ТОВ «Старт Д» (ЄДРПОУ 32694059) виписані: рахунок, видаткова накладна та податкова накладна. Оплата за отримані послуги проведено у безготівковій формі у відповідності до платіжного доручення.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В своєму Акті відповідач посилаючись на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 7203/224/32694059 від 21.12.2012 року ТОВ «Стард Д», а також акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 року № 7210/224/36441206 ТОВ «Ферріт Д» та приходить до висновку про відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме необхідних дозволів (ліцензій), відсутність трудових, виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку та фіксацією господарських операцій у первинних документах постачальників позивача, а саме ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ферріт Д». В актах перевірок також вказано, що ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ферріт Д» фактично не здійснювали операції з купівлі/продажу товарів. Податковий орган зазначає, що на підставі вищевказаних актів спростовано правові підстави та документальне підтвердження щодо реальності господарських операцій між ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ферріт Д» - ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС» тому товари ТОВ «Старт Д», ТОВ «Ферріт Д» фактично не надавались.

Щодо використання податковим органом вищевказаних Актів перевірок ТОВ «Старт Д» та ТОВ «Ферріт Д» суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до роз'яснення Вищою арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відпоєнії.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зазначене вище підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин».

У зв'язку з цим, зазначені вище акти перевірок, на підставі яких відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем норм діючою законодавства не можна застосовувати до ПНВП «КАРІОН-СЕРВІС», оскільки вони (Акти перевірок) не мають обов'язкового характеру для даного суб'єкту господарювання.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюі яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

До того ж, суд зазначає, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по справі № 804/1259/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведені перевірки ТОВ «Старт Д» в результаті яких було складено акт № 7203/224/32694059 від 21.12.2012р. Ухвалою Дніпропетровською апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року зазначену постанову залишено без змін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013р. по справі № 804/1263/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, які полягають у проведені перевірки ТОВ «Ферріт Д» в результаті яких було складено акт № 7210/224/36441206 від 21.12.2012р. Своєю Ухвалою Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд від 08.05.2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства -контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутні порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198. п.200,1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 57212,50 грн., в т.ч. за лютий 2012р. на суму ПДВ 6112,50 грн., за березень 2012р. на суму ПДВ 5840,00 грн., за квітень 2012р. на суму ПДВ 5475,00 грн., за травень 2012р. на суму ПДВ 5840,00 грн., за червень 2012р. на суму ПДВ 5657,50 грн., за липень 2012р. на суму ПДВ 5475.00 грн., за серпень 2012р. на суму ПДВ 5657,50 грн., за вересень 2012р. на суму ПДВ 5475,00 грн., за жовтень 2012р. на суму ПДВ 5840,00 грн., за листопад 2012р. па суму ПДВ 5840,00 грн.; та п.135.4 ст. 135, п.137.10 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на прибуток на загальну 132 160,87 грн., в т.ч. у 1 кварталі 2012 року на суму 27610,27 грн. у 2 кварталі 2012 року на суму 39206,47 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 38363,32 грн. та у 4 кварталі 2012 року на суму 26980,80 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного податкове повідомлення-рішення № 0001522205 від 05 серпня 2013 року та податкове повідомлення-рішення № 0001542205 від 05 серпня 2013 року прийняті Державною податковою інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Отже, адміністративний позов Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4588 грн.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 458 грн. 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням № ПН16758К від 13.12.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 458 грн. 80 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001522205 від 05 серпня 2013 року з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 165 201,08 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч двісті одна гривня 08 коп.), з яких 132 160,86 грн. (сто тридцять дві тисячі сто шістдесят гривень 86 коп.) - за основним платежем, 33 040,22 грн. (тридцять гри тисячі сорок гривень 22 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями, винесене у відношенні Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС», яке прийняте на підставі акту перевірки № 113/225/31183073 від 24.07.2013р.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001542205 від 05 серпня 2013 року з податку на додану вартість на загальну суму 71 515,63 грн. (сімдесят одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 63 коп.), з яких 57 212,5 грн. (п'ятдесят сім тисяч двісті дванадцять гривень 63 коп.) - за основним платежем, 14 303,13 грн. (чотирнадцять тисяч триста три гривні 13 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями, винесене у відношенні Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС», яке прийняте на підставі акту перевірки № 113/225/31183073 від 24.07.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного науково-виробничого підприємства «КАРІОН-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 31183073) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 458 грн. 80 коп., сплачені Приватним науково-виробничим підприємством «КАРІОН-СЕРВІС» згідно платіжного доручення № ПН16758К від 13.12.2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 04.03.2014р.

Суддя Е.О. Юрков