Ухвала

від 06.02.2014 по справі 5-315км14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_6.,

суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8,

за участю прокурора ОСОБА_9.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 6 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2013 року.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції від 15 листопада 2011 року) до штрафу в сумі 425000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

- ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції до внесення змін і доповнень від 11 червня 2009 року і 7 квітня 2011 року) до штрафу в сумі 850 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання - штраф в сумі 425000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2013 року вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона, будучи службовою особою - директором ТОВ "АМК-24" ( код 35987542), яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, перебуваючи на робочому місці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фабрично-Заводська, буд 25, кв. 32, з метою ухилення від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту, отримала від невстановлених досудовим слідством осіб податкові накладні про купівлю підприємством ТОВ «АМК-24» металопродукції та металевого сміття (шлаку) у підприємства ТОВ «Імекс-Онлайн» (код 35105329), яке зареєстровано на ОСОБА_3, проте підписані не ОСОБА_3, а іншою особою. На підставі отриманих накладних з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, достовірно знаючи, що Товариство «АМК-24» у вересні 2009 року не мало фінансово-господарських відносин з ТОВ «Імекс-Онлайн», на підставі отриманих від невстановленої особи зазначених податкових накладних у період з 1 вересня по 20 жовтня 2009 року, при веденні фінансово-господарської діяльності підприємства, в порушення вимог Закону України" Про податок на додану вартість", склала та підписала податкову декларацію підприємства за вересень 2009 року з податку на додану вартість, а також склала і підписала «Розшифровку податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів», тобто офіційний документ, в який внесла завідомо неправдиві відомості, а саме безпідставно зазначила завищену суму податкового кредиту, відобразивши серед реальних угод неіснуючі фінансово-господарські операції з ТОВ «Імекс-Онлайн» на загальну суму 14986639 грн., у тому числі ПДВ в сумі 2997327,98 грн.

Внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у сумі 2997327,98 грн. підприємством було занижено податок на додану вартість на цю суму, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету 2997327,98 грн., що більше ніж в 5000 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі.

У касаційній скарзі засуджена ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на додаткове розслідування через істотні порушення вимог кримінально-процесуального та неправильне застосування кримінального законів. Вважає, що органом досудового слідства допущено низку порушень вимог кримінально-процесуального закону при порушенні кримінальної справи та під час проведення досудового слідства. Наголошує, що не доведений умисел на вчинення злочину, а в основу обвинувального вироку покладені докази, які є недопустимими і містять істотні суперечності та не взято до уваги показання свідка ОСОБА_4 Зазначає про неналежну оцінку доказів у справі, про незаконність постанови про призначення судово-економічної експертизи та не погоджується з її висновком. Вказує на порушення права на захист, оскільки захисник без її згоди змінив подану нею апеляцію.

Заслухавши доповідь судді; пояснення захисника ОСОБА_1 на підтримку касаційної скарги засудженої; думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, але у порядку ст. 395 КПК України просив звільнити засуджену від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом вироку, ухвали є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак, касаційний суд не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для справи.

Ці дані встановлюються: показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Матеріали справи свідчать, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи ОСОБА_2, які тотожні з тими, що викладені у касаційній скарзі засудженої. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, місцевий суд вмотивував зібраними у передбаченому законом порядку, належними і допустимими доказами, дослідивши їх у сукупності.

На обґрунтування вироку про винуватість засудженої, суд першої інстанції вірно послався на показання самої засудженої, яка вину не визнала і посилалася на відсутність умислу на ухилення від сплати податків, хоч і не заперечувала самого факту складання податкової звітності та податкової декларації; показання експерта ОСОБА_5, яка склала висновок судово-економічної експертизи, та підтвердила завищення податкового кредиту ТОВ «АМК-24», що призвело до ненадходження до бюджету держави податку на додану вартість; свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що не підписував податкові накладні про купівлю підприємством ТОВ «АМК-24» металопродукції та металевого сміття (шлаку) у підприємства ТОВ «Імекс-Онлайн», яке зареєстровано на нього невідомими особами, проте він ніколи не мав відношення до цього Товариства; податкову декларацію ТОВ «АМК-24» за вересень 2009 року з додатками, складення і підписання яких ОСОБА_2 не заперечує; копію довідки про детальну інформацію щодо платника ПДВ; копію договору поставки; копію акта прийому-передачі; протоколи виїмки; рішення керуючого ТОВ «АМК-24» про ліквідацію товариства; протокол загальних зборів учасників товариства; статут товариства; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; висновок експерта №104/36 від 20 червня 2012 року.

Зазначені ці та інші докази були ретельно перевірені судом, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку і повністю спростовують доводи касаційної скарги засудженої про її невинуватість у вчиненні інкримінованих злочинів.

Суд першої інстанції дослідив усі обставини, що могли мати значення для прийняття рішення, а його висновок щодо кваліфікації дій засудженої ОСОБА_2, є правильним.

Суд апеляційної інстанції перевірив доводи апеляції засудженої та її захисника щодо невинуватості, відсутності умислу на ухилення від сплати податків, порушенні КПК України при проведенні досудового слідства, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і з посиланням на обставини справи не знайшов підстав для їх задоволення, постановив вмотивовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 377 КПК України. З таким рішенням погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи засудженої що порушення права на захист в апеляційному суді. На вирок суду ОСОБА_2 була подана апеляція. Змінена апеляція була також подана захисником ОСОБА_1 Апеляційний перегляд вироку суду відбувався за участі як захисника ОСОБА_1 так і ОСОБА_2, яка підтримала змінену апеляцію. Колегія суддів апеляційного суду розглянула всі доводи поданих апеляцій, серед яких доводи самої засудженої, надала на них ґрунтовні відповіді.

Вид і міра покарання ОСОБА_2 обрані у відповідності до вимог закону, з урахуванням тяжкості та характеру вчинених нею злочинів, даних про її особу: вперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.

З урахуванням зазначеного, доводи ОСОБА_2 про незаконність судових рішень щодо неї, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Разом з тим, при засудженні ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366 КК України, суд не звернув уваги на строки притягнення до кримінальної відповідальності.

З матеріалів справи убачається, що з часу вчинення даного злочину і до постановлення вироку минули строки давності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, - три роки для злочинів невеликої тяжкості, оскільки за доведеним обвинуваченням ОСОБА_2 вчинила даний злочин в період з вересня по 20 жовтня 2009 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України за наявності таких підстав, з урахуванням позиції ОСОБА_2 щодо інкримінованого злочину, суд мав би звільнити її від покарання за цим обвинуваченням.

З огляду на викладене, судові рішення в цій частині підлягають зміні в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженої залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України ( в редакції до внесення змін і доповнень Законами України від 11.06.2009 р. та від 07.04.2011 року), у зв'язку із закінченням строків давності.

Виключити з резолютивної частини судових рішень посилання на застосування до ОСОБА_2 ст. 70 КК України і вважати її засудженою до покарання, призначеного вироком суду першої інстанції за ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України № 4025-VI від 15 листопада 2011 року) до штрафу в сумі 425000 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

В решті судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8